Постанова № 10000103, 11.05.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 травня 2010 р. № 51/546 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Жукової Л.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПідприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Житомир-Петрол" (позивач)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р.

у справі№ 51/546

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Житомир-Петрол"

доТОВ "Український промисловий банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. ТОВ "Пріма-Капітал" (третя особа-1);

2. Національний банк України (третя особа-2);

3. Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (третя особа-3)

за участю Прокуратури міста Києва

про визнання недійсними договорів та усунення перешкод у здійсненні права власності

за участю представників: від позивача Колосовського Ю.О. від відповідачаБесклетного М.Є.

від третьої особи-1не з'явилися

від третьої особи-2Косенко А.П., Шевчук М.О.

від третьої особи-3Кудрявцева П.М., Козія С.М.

від Прокуратури міста Києване з'явилися

від Генеральної прокуратури УкраїниОрленка А.О. В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про визнання недійсними з моменту укладення Іпотечного договору № 219/Zin-07-5 від 31.10.2007 р., договору від 15.07.2008р. про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №219/Zin-07-5 від 31.10.2007р., укладених між сторонами, та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням господарського суду м.Києва від 11.12.2009р. у справі № 51/546 (суддя –Пригунова А.Б.) позовні вимоги ТОВ "Житомир-Петрол" задоволено повністю. Визнано недійсними з моменту укладання іпотечний договір № 219/Zin-07-5 від 31.10.2007р., договір від 15.07.2008р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 219/Zin-07-5 від 31.10.2007р., договір від 14.10.2008р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №219/Zin-07-5 від 31.10.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"та Підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол".

Усунено перешкоди у здійсненні права власності Підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр"Міністерства юстиції України, наступного запису:

- №5941065 від 31.10.2007р. 13:32; тип обтяження: заборона на нерухоме майно; зареєстровано реєстратором: приватний нотаріус Літвінчук І.А., 03131, м. Київ, вул. Передова, 21; підстава обтяження: іпотечний договір №219/Zin-07-5 від 31.10.2007р., ТОВ "Укрпромбанк"; об’єкт обтяження: нежитлова будівля АЗС, номер за РПВН: 10719827, Житомирська область, Коростенський р., с. Сингаї, вулиця Миру, будинок 13-а; власник: Підприємство з іноземними інвестиціями в формі Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол", код: 30503298, Житомирська обл., м. Житомир, Майдан Рад, будинок 12.

Усунено перешкоди у здійсненні права власності Підприємством з іноземними інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" шляхом виключення з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, наступного запису:

- №5941144 від 31.10.2007р. 13:36; тип обтяження: іпотека; зареєстровано реєстратором: приватний нотаріус Літвінчук І.А., 03131, м. Київ, вул. Передова, 21; підстава обтяження: повідомлення про реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, 7/10/48, 31.10.2007р., ТОВ "Укрпромбанк"; об’єкт обтяження: нежитлова будівля АЗС, номер за РПВН: 10719827, Житомирська область, Коростенський р., с. Сингаї, вулиця Миру, будинок 13-а; іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", код: 19357325, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; іпотекодавець: Підприємство з іноземними інвестиціями в формі Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол", код: 30503298, Житомирська обл., м. Житомир, Майдан Рад, будинок 12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. у справі №51/546 (головуючий –Отрюх Б.В., судді –Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2009 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким повністю відмовлено ТОВ"Житомир-Петрол" в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, ТОВ"Житомир-Петрол" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р., залишити без змін рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2009р. по справі №51/546, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 3 і ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", ч. 1 ст.203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа-1 не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека –вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, частинами4 та 5 ст.3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Якщо вимога за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання (ч.2 ст.7 Закону України "Про іпотеку").

Статтею 18 Закону України „Про іпотеку” встановлено істотні умови, які обов’язково повинен містити іпотечний договір, це, зокрема, зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що умовами спірного Іпотечного договору було забезпечено виконання зобов’язання, яке не існувало на момент його укладення, що є порушенням положень ч.4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку".

Натомість, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на те, що зміст Іпотечного договору містить всі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України "Про іпотеку", та забезпечує дійсні та реальні правочини, які укладені сторонами на виконання Генерального договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 04.07.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріма-Капітал", як позичальником, був укладений Генеральний договір №219-07 від 04.07.2007р. про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій.

Положеннями п.п.2.5 Генерального договору передбачено, що сума та валюта коштів, що надаються Позичальнику, визначаються конкретним Договором кредиту в межах невикористаного Позичальником залишку ліміту Генерального договору, що розраховується у валюті кредитної операції за офіційним курсом НБУ на день укладення такого Договору кредиту.

Згідно з п.п.3.4 Генерального договору конкретні строки користування кредитними коштами, процентні ставки за користування кредитними коштами, об’єкти кредитування: строки дії банківських гарантій, особи, на користь яких вони надаватимуться, плата за надання банківських гарантій та інші умови проведення кожної з операцій в межах цього Генерального договору, визначаються сторонами окремо в Договорах кредиту, що укладаються в межах цього Генерального договору.

Відповідно до положень п.п. 3.5 Генерального договору розмір процентної ставки за користування Кредитними коштами, комісій та інших платежів, порядок їх нарахування та сплати встановлюються окремо для кожної кредитної операції та зазначаються в Договорах кредиту, укладених в межах цього Генерального договору.

31.10.2007р. ТОВ "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та ТОВ"Житомир-Петрол" (іпотекодавець) уклали іпотечний договір №219/Zin-07-5, відповідно до якого забезпечувалися вимоги іпотекодержателя за Генеральним договором № 219-07 від 04.07.2007р.

В подальшому 01.10.2008р. між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Пріма-Капітал" був укладений кредитний договір №219-13/КВ-08 на відкриття відновлюваної кредитної лінії, за умовами якої банк відкрив ТОВ "Пріма-Капітал" відновлювану відкличну кредитну лінію (в національній валюті), в межах якої надав кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування –21000000грн., строк кредитної лінії: з 01.10.2008р. по 18.09.2009р. включно, процентна ставка –22 проценти річних.

Зі змісту тексту Генерального договору №219-07 від 04.07.2007р. вбачається, що безпосередньо умови даного договору не спричиняють виникнення у сторін зобов’язань з надання та повернення кредитних коштів. Ними також не визначені конкретні умови грошових зобов'язань позичальника, які мають виникнути в майбутньому. Можливість надання та повернення кредитних коштів обумовлене укладанням у майбутньому між банком та позичальником кредитних договорів, в яких сторони погоджують істотні умови кредитування.

Отже, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що спірний Іпотечний договір не забезпечує виконання дійсних зобов’язань, оскільки такі зобов’язання не виникли безпосередньо з Генерального договору №219-07, а також не забезпечує задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому, оскільки кредитного договору №219-13/КВ-08 від 01.10.2008р., який встановлює конкретно визначені зобов’язання сторін з надання та повернення кредиту на момент укладення Іпотечного договору №219/Zin-07-5 від 31.10.2008р. ще не існувало.

Той факт, що кредитна угода №219-13/КВ-08 від 01.10.2008р. була укладена на виконання Генерального договору не спростовує висновку про те, що кредитні зобов’язання боржника були конкретизовані та виникли вже після укладення Іпотечного договору.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Іпотечний договір №219/Zin-07-5 від 31.10.2008р. укладений з порушенням вимог ч.4 ст. 3 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", оскільки не був спрямований на забезпечення дійсного зобов’язання, а відтак такий договір, як і договори про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору, були укладені з порушенням вимог ч.1 ст. 203 ЦК України, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.215 ЦКУкраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

В той час як висновок суду апеляційної інстанції про забезпечення іпотекою дійсних та реальних зобов’язань суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. у справі №51/546, а рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2009р. у справі № 51/546 залишити без змін.

Згідно ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             О.Кот

           судді                                                             Л. Жукова

                                                                                                     С. Шевчук