Рішення № 100001024, 30.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року Справа № 160/15477/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2021 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові ОСОБА_3 в призначені пенсії за вислугу років згідно із п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - противоправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - з 24.06.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідач рішенням від 02.07.2021 відмовив у призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Позивач не погоджується з даною відмовою відповідача та вважає її такою, що порушує її права на соціальний захист.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі № 160/15477/21 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

27.09.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що згідно рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 02.07.2021 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п. "є" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підставою для такої відмови стала відсутність необхідного страхового стажу, а саме - 25 років. На момент звернення позивач мав стаж 22 роки 2 місяці 1 день

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.06.2021 ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.07.2021 було відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що станом на 11.10.2017 загальний стаж позивача становить 22 роки 2 місяці 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Відповідно до ст.2 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст.7 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Статтею 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом "є" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (далі - Закон від 02.03.2015 №213-VIII), який набув чинності з 01.04.2015 пункт «є» статті 55 Закону від 05.11.1991 №1788-XII було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до ст.51 Закону від 05.11.1991 №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного слідує, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України у своєму рішенні виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у п. "а" ст. 54 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням ст. ст. 1, 3, ч. 3 ст. 22, ст. 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII до оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст. ст. 54, 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону від 05.11.1991 № 1788-XII встановлено, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "6", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

З огляду на наведене, Конституційний Суд України визнав оспорювані положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII такими, що суперечать положенням ст. ст. 1, 3, 46 Основного Закону України та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Рішенні від 22.05.2018 № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що положення ч. 3 ст. 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності" (абзац 10 п. п. 2.2 п. 2 мотивувальної частини).

Таким чином, за будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

З огляду на вказане, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «є» ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII необхідно застосовувати положення у редакції Закону до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VIII та Законом від 24.12.2015 № 911-VIII, а саме: «Право на пенсію за вислугу років мають: є) спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу – члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 20 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Тобто, позивач наділений правом на призначення пенсії за вислугу років виходячи з наявності загального стажу роботи 20 років незалежно від віку.

Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 (далі - Порядок № 583).

Відповідно до п. 1 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 25 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку.

До стажу роботи зараховується перебування вказаних осіб у складі збірних команд України, а також інші види діяльності, передбачені Законом від 09.07.2003 № 1058-IV.

Стаж, який дає право на пенсію за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки та інших документів, що підтверджують перебування в складі збірних команд України, а також у разі наявності звання заслуженого майстра спорту або майстра спорту міжнародного класу.

Відповідно до п. 2 Порядку № 583 пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, установлених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для пенсій за віком.

Пенсії за вислугу років обчислюються із заробітної плати відповідно до порядку, визначеного Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (п. 3 Порядку № 583).

Пенсії за вислугу років призначаються і виплачуються за умови вибуття вказаних осіб зі збірних команд України (п. 4 Порядку № 583).

З аналізу вказаних норм вбачається, що право на пенсію за вислугу років мають:

- спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд;

- за наявності загального стажу роботи не менше 25 років незалежно від віку;

- перебування в складі збірних команд України не менше 6 років;

- вибуття вказаних осіб зі збірних команд України.

При цьому, суд зазначає, що до 14.08.2015 року, тобто до набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 529 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», відповідно до п.п. 3 п. 2 якої було внесено зміни до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою № 583, а саме: «в абзаці першому пункту 1 слова і цифри «не менше 20 років» замінити словами і цифрами «станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років», п. 1 вказаного Порядку було передбачено, що «пенсії за вислугу років призначаються спортсменам, які мають особливі заслуги перед фізкультурним рухом, - заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу при стажі роботи не менше 20 років і перебуванні в складі збірних команд України не менше 6 років незалежно від віку».

Тобто, з урахуванням того, що на момент виникнення спірних відносин при призначенні пенсії позивачці повинні застосовуватись норми п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до 01.04.2015 року, таким же чином повинні застосовуватись і положення п. 1 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років заслуженим майстрам спорту, майстрам спорту міжнародного класу - членам збірних команд України, затвердженого постановою № 583, щодо загального стажу роботи - не менше 20 років.

Статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 року № 3808-ХІІ (далі - Закон № 3808-ХІІ) визначено, що спортсмен - фізична особа, яка систематично займається певним видом (видами) спорту та бере участь у спортивних змаганнях.

Згідно частин 4-6 статті 37 Закону № 3808-ХІІ, склад національних збірних команд щорічно затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, та включає основний склад та склади спортсменів різних вікових груп з урахуванням вимог міжнародних спортивних федерацій. До основного складу національних збірних команд включаються спортсмени, які мають найвищі спортивні результати на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, на конкурсній основі формує штатну команду національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та національних видів спорту, що включає спортсменів та фахівців сфери фізичної культури і спорту, зокрема тренерів, а з видів спорту осіб з інвалідністю - Український центр з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю.

Частиною 9 статті 37 Закону № 3808-ХІІ передбачено, що спортсмени - члени штатної команди національних збірних команд України беруть участь у міжнародних змаганнях або інших спортивних змаганнях, не включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів України, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, відповідно до умов трудового договору (контракту).

Отже, перебування у складі збірної команди передбачає наявність у спортсмена - члена збірної команди трудового договору.

Аналізуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що страховий стаж позивача по 30.06.2020 складає 24 роки 10 місяців 1 день, що підтверджується листом відповідача від 04.02.2021.

При цьому, судом досліджено типовий договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) № 02104639100001 від 22.04.2021, згідно умов якого ОСОБА_3 має сплатити єдиний внесок за попередній період з 01.11.2020 по 31.12.2020 у сумі 5 280,00 грн.

Згідно звіту про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати від 19.05.2021 позивачем було сплачено суми страхових внесків за період з 01.11.2020 по 31.12.2020.

Тож, вказаний період також має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Факт наявності у позивача, станом на 24.06 2021 загального страхового стажу – 25 років підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Тобто, загальний стаж позивача на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області становить 25 років, таким чином, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії діяло не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому слід визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за вислугу років в порядку п. «є» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

З метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.11.2020 по 31.12.2020, набутий на підставі укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 22.04.2021.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 24.06.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги наявність необхідного страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 має право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, а саме з 24.06.2021.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові ОСОБА_3 в призначенні пенсії за вислугу років згідно із п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.11.2020 року по 31.12.2020 року, набутий на підставі укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 22.04.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_3 пенсію за вислугу років відповідно до п. «є» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - з 24.06.2021 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 30.09.2021 року.

Суддя А. Ю. Рищенко