Ухвала суду № 100001020, 30.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

30 вересня 2021 р. Справа № 160/17738/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною приховану відмову Виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо продовження Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363;

- зобов`язати Виконавчий комітет Криворізької міської ради розглянути заяву про продовження Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363 та прийняти відповідне рішення про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363.

Разом з позовом, 29.09.2021 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- заборонити Виконавчому комітету Криворізької міської ради, Відділу з питань реклами Виконкому Криворізької міської ради та іншим особам, які можуть діяти за їх дорученням, до набрання законної сили рішенням по даній справі вчиняти будь-які дії, направлені на примусовий демонтаж рекламної конструкції, встановленої ФОП ОСОБА_1 на підставі дозволу №363 на розміщення рекламної конструкції типу «світлодіодний екран» за адресою: м.Кривий Ріг, пр-т Металургів (пл.Горького напроти кафе "МакДональдс").

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач 11.08.2005 року отримала дозвіл №363 на розміщення рекламної конструкції типу «світлодіодний екран» за адресою: м.Кривий Ріг, пр-т Металургів (пл.Горького напроти кафе "МакДональдс"), термін дії якого неодноразово продовжувався. 24.06.2021 року вона звернулася до Відділу з питань реклами Виконкому Криворізької міської ради із заявою на продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, але не отримала відповіді на вказану заяву. Також зазначає, що 28.09.2021 року вона отримала припис №36 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі, зі змісту якого вбачається, що перевіркою дотримання порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі було встановлено, що рекламна конструкція типу «світлодіодний екран» (дозвіл №363 від 11.08.2005 р.) за адресою: пр-т Металургів (пл.Горького напроти кафе «МакДональдс»), розміщена після закінчення терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням вимог чинного законодавства України, та відповідно до п.10.3.4. Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті має бути демонтована. Зауважує, що у приписі вимагається у семиденний строк, з моменту отримання припису, усунути зазначене у цьому приписі порушення, шляхом демонтажу рекламної конструкції типу «світлодіодний екран» (дозвіл №363).

Позивач наголошує, що зміст вказаного припису свідчить про явну загрозу примусового демонтажу рекламного засобу та неможливість в подальшому ефективного виконання судового рішення, у випадку задоволення даного позову, оскільки повторне встановлення даної рекламної конструкції потребуватиме значних матеріальних коштів із залученням спеціалістів відповідної категорії, тому вона звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони вчинення певних дій. Вважає, що існує спір між сторонами щодо продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наявність реальної загрози примусового демонтажу рекламної конструкції, а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду даної справи.

Разом з тим, позивач звертає увагу, що балансова вартість рекламної конструкції типу «світлодіодний екран» (дозвіл №363) складає 945000,00 грн., тому демонтаж вказаної конструкції згідно припису №36 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі та незадоволення даної заяви про забезпечення позову призведе до пошкодження рекламної конструкції, а неналежне її перевезення, зберігання відповідачем та/або третьою особою в особі уповноваженого на демонтаж органу, призведе до того, що вона буде змушена понести витрати з відновлювальних робіт, витрат щодо монтажу рекламної конструкції, та як наслідок, пред`явлення майнових вимог до органів місцевої влади, які складатимуть не тільки балансову вартість рекламної конструкції, але й додаткових витрат, а тому сума вимог значно збільшиться, відповідно вона буде змушена звернутись до суду щодо примусового стягнення коштів за порушення майнових прав, відновлення власне порушеного права.

До заяви позивач подала Довідку від 29.09.2021 року про наявність та вартість майна, в якій вказано, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання рекламних послуг, а саме, розміщення реклами на екрані та рекламних конструкціях, має у власності відеоекран, що розташований у м.Кривий Ріг, площа Горького. Вартість майна, а саме відеоекрану, станом на 01.09.2021 року складає 945000,00 грн.

Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову – це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.

Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі – Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У даному випадку, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, з позовними вимогами саме визнати протиправною приховану відмову відповідача щодо продовження їй терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363.

Отже, предметом оскарження за даним позовом є відмова Виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо продовження Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363, у зв`язку із чим позивач просить суд зобов`язати Виконавчий комітет Криворізької міської ради розглянути заяву про продовження їй строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363 і прийняти відповідне рішення про продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363.

Пунктом 5 ч.3 ст.151 КАС України чітко встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд заборонити відповідачу, Відділу з питань реклами Виконкому Криворізької міської ради та іншим особам, які можуть діяти за їх дорученням, вчиняти будь-які дії, направлені на примусовий демонтаж рекламної конструкції, встановленої ФОП ОСОБА_1 на підставі дозволу №363 на розміщення рекламної конструкції типу «світлодіодний екран» за адресою: м.Кривий Ріг, пр-т Металургів (пл.Горького напроти кафе "МакДональдс"), до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що заборона демонтажу конструкції типу «світлодіодний екран» є фактично зупиненням припису №36 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі. Проте, предметом даного позову є відмова Виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо продовження ФОП ОСОБА_1 терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами №363, а не оскарження припису №36 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м.Кривому Розі, тому враховуючи приписи п.5 ч.3 ст.151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко