Рішення № 100000873, 06.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2021 року Справа № 160/10535/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А1939 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А1939, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ 00135056) у відношенні до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 р. по 01.09.2016 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року;

- стягнути з Військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ 00135056) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 01.09.2016 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді правничої допомоги у сумі 6000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині польова пошта В0576, правонаступником якої є Військова частина А1939, однак після звільнення відповідачем не було здійснено виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.09.2016. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим і була подана відповідна позовна заява.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

03.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідач вважає, що аналіз редакцій норми п. 5 ( в редакції до 01.12.2015 і в редакції з 01.12.2015) Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 дозволяє прийти до висновку, що до грудня 2015 зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено, як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації. Отже, до 01.012.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до подфії зростання тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015,покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі підвищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зроостання тарифних ставок (окладів). Тобто, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією п. 5 Порядку, передбаченою постановою КМУ від 09.12.2015 №103 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Аналізуючи також норми п. 10-2 Порядку №1078 в редакціях до 01.12.2015 і після 01.12.2015 відповідач зазначає про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі.

Посилаючись на роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/9/1/2, від 26.03.2018 №28/1485, від 24.09.2018 №248/8294, роз`яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/0/66-17 (про індексацію грошових доходів),лист Мінсоцполітики від 09.06.2016 №252/10/136-16 та роз`яснення від 04.01.2016 №4248/3/9/1/2, відповідач вказує, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах виділених коштів установ та організацій, що переддбачені на ці цілі та механізм не передбачає нарахування виплати індексації працівникам за попередні періоди.

Відповідач також не згоден з вимогами про стягнення 6000 грн. витрат на правничу допомогу, вважає таку суму неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому вартість такої послуги є необгрунтованою та завищеною.

Відповідач звертає увагу на те, що зі змісту акту виконаних послуг вбачається, що ряд послуг, які надавались позивачу не є доцільними, дублюють одна одну та не потребують спеціальних професійних навичок. Даний адміністративний позов не є складним, відноситься до справ незначної складності та судами різних інстанцій висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач – ОСОБА_2 з 21.03.2015 по 01.09.2016 проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В0576, правонаступником якої є військова частина А1939.

Відповідно до підп. 3.1., 3.1.1., 3.1.2 п. 3 витягу із наказу командира військової частини польова пошта В0576 (по стройовій частині) від 01.09.2016 №292 за п. «ж» (у звьязку із закінченням строку контракту). Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обовьязок і військову службу» військовослужбовця за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , начальника контрольно-технічного пункту військової частини польова пошта В0576 звільнено з військової служби.

Визначено з 01 вересня 2016 року вважати таким, що приступив до здачі, цього ж числа здав справи та посаду. Виключено із списків.

Станом на день прийняття наказу про звільнення позивача, відповідачем не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення.

Представником позивача було направлено до відповідача адвокатський запит від 07.06.2021, в якому містилось прохання надати копії карток особового рахунку ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині польова пошта В0576 з 01.12.2015 року по 01.09.2016 року; надати довідку про виплату (невиплату) ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби у військовй частині польова пошта В0576, починаючи з 01.12.2015 по 01.09.2016 з урахуванням базового місяця індексації січень 2008 року.

Відповідач, який отримав запит 09.06.2021, що вбачається з трекінгу поштового відправлення, відповідь не надіслав, що спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Згідно ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, -надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» .

За ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частинами 1- 4 ст. 4 Закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 -101 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін встановлені ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» .У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п.1-1 Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.(до 01.01.2016 року -101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015, яка вступила в дію з 01.12.2015) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячно довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100%. Вказаним пунктом також встановлено, що місяцем, з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (далі-базовий місяць).

Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008. Отже січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Абзацем 5 п. 1-1 Порядку №1078 встановлено, що для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. До 01.01.2016 року поріг індексації становив 101%, з 01.01.2016 цей поріг став -103%.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться нарастаючим підсумком.

За п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Так, оскільки грошове забезпечення позивача більше прожиткового мінімуму, то індексація проводиться в межах прожиткового мінімуму.

Абзацом 5 п. 4 Порядку №1078 встановлено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.

Суд відхиляє посилання відповідача на обмежене фінансування, оскільки цей факт не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справ.

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Такої позиції дотримується і Верховний Суд в постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

В постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Верховний Суд звернув увагу на те, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин, постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

Нормами Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Суд зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.80 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" (заява N 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках - це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, обирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У спірних правовідносинах індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем для нарахування індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Аналогічна правова позиція щодо дискреційних повноважень військової частини з нарахування індексації грошового забезпечення викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі N 240/11882/19.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить з наступного.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у справі була адвокат Буряк О.М., яка діяла на підставі ордеру на надання првничої (правової) допомоги, виданого адвокатським об`єднанням «Модум» від 24.06.2021.

За прниписами ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи зі змісту вищеенаведеної норми, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги №01/17-09 від 17.09.2020, укладеного між ОСОБА_1 (Клієнт) і Адвокатським об`єднанням «Модум» (Виконавець), останній зобов`язався надати Клієнту послуги на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобовьязався оплатити надання послуг за цим договором.

За умовами підп. 3.1.. п. 3 договору послуга передбачекна предметом цього договору оплачується Клієнтом Виконавцю в порядку та на умовах, визначених у Додатковій угоді №1 до цього договору.

В Додатковій угоді №1 до договору в п. 1 сторони домовились, що вартість послуг з представництва інтересів у суді першої та апеляційної інстанції складає з питання стягнення невиплаченої індексації грошового забезпечення для осіб, які є учасниками бойових дій -6000,00 грн. (підп. 1.2. п. 1 Додаткової угоди).

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди сторони домовилися, що Клієнт проводить оплату послуг визначених в п. 1 Додаткової угоди з представництва інтересів у суді першої та апеляційної інстанції шляхом сплати Виконавцю 100% вартості послуг протягом 30-ти днів з дня винесення рішення судом першої інстанції.

24.06.2021 сторонами договору про надання правничої допомоги був підписаний Акт виконаних послуг до договору, з якого вбачається, що Виконавцем в інтересах Клієнта, згідно договору, у повному обсязі виконано наступні зобовьязання:

1.Надання консультацій та узгодження правової позиції.

2.Опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців.

3.Складання позовної заяви про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а також завірення додатків для суду та сторін.

Сума до оплати за виконану робуту становить 6000,00 грн.

В акті зазначено про відсутність у сторін претензій щодо обсягу виконаної роботи.

Частинами 6, 7 ст. 134 КАС України пероедбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач вважає, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість таких послуг в даному випадку є необгрунтованою і завищеною.

Проаналізувавши види наданих послуг з правничої допомоги, зазначені в договорі та акті виконаних робіт, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням того, що предмет спору, судова практика, законодавство, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі є не значними, а тому з огляду на зміст позовної заяви, обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. є завищеним, обсяг матеріалів, які підлягали вивченню адвокатом, не є великим, а предмет спору не є складним,справа розглянута у спрощеному провадженні..

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення таких витрат, а саме: у розмірі 4000,00 грн., з урахуванням критерію розумності розміру,виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих позивачу, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва його інтересів в суді під час розгляду даної справи.

Суд не здійснює розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, оскільки позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини А1939, м. Охтирка Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ 00135056) у відношенні до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 р. по 01.09.2016 р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини А1939 (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Тімірязєва, 69, код ЄДРПОУ 00135056) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП, НОМЕР_2 ) понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі) гривень.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона