Рішення № 100000781, 30.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7657/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною в призначенні пенсії на пільгових умовах, в періоду трудової діяльності в колгоспі ім.Карла Маркса (колгосп “Любохинівський” а саме: з періоду з15.07.1980 року по 15.01.1999 року календарно та призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; зобов`язання зарахувати стаж роботи всього періоду трудової діяльності в колгоспі ім. Карла Маркса (колгосп “Любохинівський”) а саме з періоду 15.07.1980 року по 15.01.1999 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком та надав необхідні для призначення пенсії документи.

Однак, рішенням від 04.02.2020 №032650001639 ГУ ПФУ у Волинській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу, за необхідності стажу не менше 26 років, стаж становить 24 роки 13 днів.

Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним та зазначає, що періоди роботи в колгоспі імені Карла Маркса село Любохин Старовижівського району з 15.07.1980 по 15.01.1999 зараховані до його трудового стажу не календарно.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування йому до стажу періоди роботи в колгоспі імені Карла Маркса село Любохин Старовижівського району з 15.07.1980 по 15.01.1999 календарно, але листом від 13.05.2021 відповідач відмовив у зарахуванні стажу календарно у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували членство в колгоспі.

Позивач вказує, що він досяг пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, пояснила, що рішенням від 04.02.2020 №032650001639 ГУ ПФУ у Волинській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу, за необхідності стажу не менше 26 років, стаж становить 24 роки 13 днів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 29.01.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком та надав необхідні для призначення пенсії документи.

Однак, рішенням від 04.02.2020 №032650001639 ГУ ПФУ у Волинській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу, за необхідності стажу не менше 26 років, стаж становить 24 роки 13 днів.

Рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії позивач вважає протиправним та зазначає, що періоди роботи в колгоспі імені Карла Маркса село Любохин Старовижівського району з 15.07.1980 по 15.01.1999 зараховані до його трудового стажу не календарно.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування йому до стажу періоди роботи в колгоспі імені Карла Маркса (колгосп «Любохинівський») село Любохин Старовижівського району з 15.07.1980 по 15.01.1999 календарно, але листом від 13.05.2021 відповідач відмовив у зарахуванні стажу календарно у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували членство в колгоспі.

Позивач, вважаючи зазначену відмову ГУ ПФУ у Волинській області протиправною, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Загальні умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Згідно із частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За правилами частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із частиною першою статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно із частинами першою, третьою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За приписами частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 3.3 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Крім того, при вирішенні даного спору суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17, які полягають у тому, що єдиним органом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії, є територіальний орган Пенсійного фонду, до якого особа звернулася із відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. У цій же справі Верховний Суд вказав, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, не надав оцінку відомостям, наявним або відсутнім у трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданим виключно органам Пенсійного фонду.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку з відмовою пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача з 15.07.1980 по 15.01.1999 в колгоспі імені ОСОБА_2 (колгосп « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») село Любохин Старовижівського району до загального страхового стажу.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача № НОМЕР_1 від 30.07.1980 (а.с.13-14), наявні записи:

- в титульній сторінці рік вступу в члени колгоспу 01.09.1975;

- 23.03.2000 звільнений з роботи та з членів колгоспу «Любохинський» протокол №1 від 23.03.2000.

Крім того, в трудовій книжці містяться записи про кількість відпрацьованих позивачем вихододнів, так в розділі “Трудова участь в громадському господарстві” наявні записи з 1980 по 1999 де в графі “Прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” зазначено, що він встановлений в межах від 120 до 130 , а в наступній графі “Виконання трудового мінімуму участі в громадському господарстві” записані фактичні дані виконання по роках, які свідчать про значне щорічне перевиконання встановлених норм. Також в графі “Причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” відсутні будь-які зауваження. Всі записи завірені в підсумку печатками.

Відповідач не врахував відомості, що містяться в трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 30.07.1980, з тих підстав, що в титульній сторінці трудової книжки позивача зазначено по батькові ОСОБА_3 , тоді як по паспорту він ОСОБА_3 , у зв`язку з чим період роботи в колгоспі зараховано до стажу згідно архівної довідки від 05.02.2019 №Н-39/01.31.

Однак суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено судом, у позивача відсутні інші документи, які можуть підтвердити наявність страхового стажу.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, обов`язок належного оформлення трудових книжок покладається не на працівника, а на роботодавця, відтак працівник не може нести відповідальність за правильність внесенні записів до неї, тим більше, бути позбавлений права на зарахування періоду роботи до його страхового стажу.

Суд зауважує, що в даному випадку записи, внесені до трудової книжки позивача, між собою пов`язані хронологічно, відсутні ознаки підчисток та підробок, із зазначенням номерів наказів та дат їх видачі. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.

Відтак не врахування відповідачем відомостей, що містяться в трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 30.07.1980, з тих підстав, що в титульній сторінці трудової книжки позивача зазначено по батькові ОСОБА_3 , тоді як по паспорту він ОСОБА_3 не може слугувати підставою для неврахування спірного періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації допущений з вини адміністрації підприємства. Вказана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.

Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.

Разом з тим, ОСОБА_1 з метою підтвердження свого трудового стажу, до заяви про призначення пенсії долучив додаткові документи.

Таким чином, суд вважає, що наданими документами підтверджено факт роботи ОСОБА_1 в період з 15.07.1980 року по 15.01.1999 року.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Волинській області таким правом не скористалося.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивач звернувся з заявою та надав необхідні документи для призначення пенсії 29.01.2020.

Відтак з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягнув 60-річного віку, має страховий стаж роботи більше 26 років, тому пенсійний орган протиправно відмовив у призначенні пенсії та не врахувавши вищевказані спірні періоди.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Крім цього, згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ГУ ПФУ у Волинській області як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування позивачу спірних періодів його роботи до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування до трудового стажу позивача періоду роботи з період з 15.07.1980 року по 15.01.1999 року у колгоспі імені ОСОБА_2 (колгосп «Любохинівський») село Любохин Старовижівського району до загального страхового стажу календарно, оскільки такий підтверджений записами в його трудовій книжці та призначення позивачу пенсії з дати звернення з 29.01.2020.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією від 17.02.2021.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04.02.2020 №032650001639 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 29 січня 2020 року, зарахувавши до стажу роботи період роботи в колгоспі ім. Карла Маркса (колгосп “Любохинівський”) село Любохин Старовижівського району з 15.07.1980 року по 15.01.1999 року календарно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. Д. Ковальчук