Ухвала суду № 100000779, 29.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15653/20 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмого провадження заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про встановлення порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» (далі – позивач, ТзОВ «АКРЕДО КОНСАЛТ») звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства інфраструктури України від 19 жовтня 2020 року №622 «Про відмову в призначенні Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання»; зобов`язання видати наказ про призначення ТзОВ «АКРЕДО КОНСАЛТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання згідно заяви від 16 липня 2020 року «про призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання», зареєстрованої у Міністерстві інфраструктури України 22 липня 2020 року за вхідним №26045/0/7-20.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постановою Верховного Суду від 07 2021 , позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 19 жовтня 2020 року №622 «Про відмову в призначенні Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання»; зобов`язано Міністерство інфраструктури України видати наказ про призначення Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання згідно заяви від 16 липня 2020 року про призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, зареєстрованої у Міністерстві інфраструктури України 22 липня 2020 року за вхідним №26045/0/7-20.

01 квітня 2021 року Волинський окружний адміністративний суд на виконання вказаного рішення суду видав представнику позивача виконавчий лист 6930/2021р. про зобов`язання вчинити дії.

14 вересня 2021 року на адресу суду надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни, в якій заявник просить встановити виконання виконавчого листа, виданого 01 квітня 2021 року Волинським окружним адміністративним судом у справі №140/15653/20 про зобов`язання Міністерства інфраструктури України видати наказ про призначення ТзОВ «АКРЕДО КОНСАЛТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання згідно заяви від 16 липня 2020 року «про призначення органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання», зареєстрованої у Міністерстві інфраструктури України 22 липня 2020 року за вхідним №26045/0/7-20, наступним чином:

«1. Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» подає до Міністерства інфраструктури України:

- заяву про призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання за формою згідно з додатком 1 до Порядку призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 419;

- копію діючого договору страхування відповідальності перед третіми особами на час провадження діяльності призначеного органу із сертифікації колісних транспортних засобів;

- копії діючих укладених договорів із сторонніми акредитованими випробувальними лабораторіямидля проведення видів випробувань продукції в межах відповідної сфери призначення, які не проводяться власними лабораторіями.

2. Міністерство інфраструктури України видає наказ про призначення товариства з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» органом із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання.».

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує на те, що заява від 16 липня 2020 року, яка подана товариством до Мінінфраструктури не відповідає формі заяви про призначення, встановленій додатком 1 до Порядку призначення, відмови у призначенні та анулювання призначення органу із сертифікації для індивідуального затвердження колісних транспортних засобів, партій частин та обладнання,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2016 р. № 419. Також товариством не виконано вимоги підпункту 7 пункту 4 та абзацу дев`ятого пункту 5 вказаного Порядку призначення. Крім того, враховуючи відсутність у Мінінфраструктури актуальної інформації стосовно дії або розірвання зазначених угод, перевірити відповідність заяви від 16 липня 2020 року до вимог підпункту 4 пункту 4 та абзацу шостого пункту 5 Порядку є неможливим.

В поданому 27 вересня 2021 року запереченні на заяву про встановлення порядку виконання рішення ТзОВ «АКРЕДО КОНСАЛТ» просить відмовити в задоволенні вказаної заяви. В обґрунтування своє позиції вказує, що наведені Мінінфраструктури обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України. Наголошує, що в рамках адміністративної справи №140/15653/20 суди всіх трьох інстанцій за результатами аналізу поданої ТзОВ «АКРЕДО КОНСАЛТ» заяви від 16 липня 2020 року з доданими до неї документами (зареєстрованої у Міністерстві інфраструктури України 22 липня 2020 року за вхідним №26045/0/7-20) дійшли висновку, що ТзОВ «АКРЕДО КОНСАЛТ» відповідає визначеним пунктом 4 Порядку призначенні №419 вимогам для призначення його органом із сертифікації колісних транспортних засобів. Фактично ж, під вжиттям судом заходів по встановленню порядку виконання рішення Мінінфраструктури намагається зобов`язати товариство повторно подати заяву про призначення після здійснення коригувальних заходів згідно пунктом 12 Порядку призначенні №419. Звертає увагу, що задоволення заяви про встановлення порядку виконання рішення призведе до зміни суті рішення та нівелює принцип обов`язковості виконання судового рішення.

В судове засідання, призначене на 11:30 29 вересня 2021 року, заявник та представники сторін не прибули, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду заяви.

Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд заяви державного виконавця про встановлення порядку виконання судового рішення здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява про встановлення порядку виконання судового рішення не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 17 грудня 2020 року в справі №140/15653/20, Волинським окружним адміністративним судом 01 квітня 2021 року видано представнику позивача виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи та змістом заяви державного виконавця.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 КАС України).

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Посилання державного виконавця на неможливість виконання боржником рішення суду від 17 грудня 2020 року зобов`язального характеру без встановлення нового порядку його виконання суд не приймає, оскільки з огляду на положення статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України судове рішення є обов`язковим до виконання незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача.

Встановивши спосіб виконання судового рішення, запропонований заявником буде змінено рішення по суті.

Оскільки зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, встановлення нового порядку виконання судового рішення, запропонованого заявником, є незаконним.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про встановлення порядку виконання рішення є не обґрунтованою, встановлення порядку виконання судового рішення, запропонованого заявником фактично змінить по суті рішення, оскільки буде змінено обраний спосіб захисту прав позивача, а тому суд відмовляє в задоволенні поданої заяви.

Керуючись статтями 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про встановлення порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКРЕДО КОНСАЛТ» до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.Я. Ксензюк