Рішення № 100000774, 29.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/7441/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 15.01.2021 №032350011367 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 06.01.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у віці 50 років звернулася до відповідача і з заявою про призначення дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю. Листом від 22.01.2021 №0300-0304/8/3805 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що відповідно до медичного висновку від 06.01.2021 №2, виданого Лікарсько-консультативною комісією КП «Луцька міська дитяча поліклініка», її син вперше визнаний особою з інвалідністю з дитинства з 06.01.2021, тобто після досягнення шестирічного віку.

Однак, позивач з такими твердженнями не погоджується та зазначає, що чинним законодавством України не передбачена вимога про те, що інвалідність дитини повинна настати саме до досягнення нею 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії як обов`язковість визнання дитини з інвалідністю до 6-ти річного віку. В законі наявна лише вимога про виховання такої дитини до вказаного віку.

Враховуючи наведене просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2021 відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.

У відзиві на позовну заяву від 16.08.2021 відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що згідно з поданими позивачем документами, син позивача вперше визнаний особою з інвалідністю з дитинства після досягнення шестирічного віку. Тому відповідачем правомірно було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком позивачу відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка народила і виховала її з дитинства.

З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.01.2021 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй достроково пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.

Однак, листом від 22.01.2021 №0300-0304/8/3805 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що рішенням від 15.01.2021 №032350011367відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком згідно абзацу 1 пункту 3 частини першої статті 115 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” як матері особи з інвалідністю з дитинства, яка народила і виховала її до шестирічного віку, оскільки відповідно до медичного висновку від 06.01.2021 №2, виданого Лікарсько-консультативною комісією КП «Луцька міська дитяча поліклініка», її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перше визнаний особою з інвалідністю з дитинства – 06.01.2021, тобто після досягнення шестирічного віку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують особливий статут особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягла 50-ти річного віку, має загальний страховий стаж роботи 17 років 3 місяці 24 дні та є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у віці 31 рік на підставі медичного висновку від 06.01.2021 №2, виданого Лікарсько-консультативною комісією КП «Луцька міська дитяча поліклініка», визнаний особою з інвалідністю з дитинства з діагнозом.

Згідно з пунктом 2.18 Порядку №22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Таким чином, з наведених норм права вбачається, що законом не передбачена вимога про те, що сама інвалідність особи з інвалідністю з дитинства повинна настати саме до 6 років, також не передбачена вимога для призначення пенсії, як обов`язковість визнання дитини з інвалідністю до 6-ти річного віку. В законі визначена лише вимога про виховання такої дитини до шести років.

Також, відповідно до підпункту 5 пункту 2.1. Порядку № 22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №501/2838/16-а.

Відтак, вказана відповідачем підстава для відмови у призначенні пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV не відповідає вимогам чинного законодавства та така вимога відповідача щодо необхідності підтвердження факту визнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку є протиправною.

До того ж, підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку № 22-1, у якості документів, які необхідно додати до заяви про призначення пенсії визначено лише документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.

Всі вказані документи надавалися відповідачу, що не заперечується останнім. Докази наявності медичних показань для визнання особою з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку вказаним пунктом не вимагаються.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновок Лікарсько-консультативної комісії КП «Луцька міська дитяча поліклініка» 06.01.2021 №2, в якому вказано, що медичні покази для визнання дитини з інвалідністю настали після досягнення ним 6 років, оскільки у медичному висновку зазначено, що захворювання впродовж тривалого лікування призвело до стійкої втрати функцій органів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства, виховувала його до шестирічного віку, досягла 50 років та має не менше 15 років страхового стажу, що є підставою для призначення їй дострокової пенсії за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд у разі задоволення позову може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно відмовив у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV як матері особи з інвалідністю з дитинства, тому належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення від 15.01.2021 №032350011367 про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до пункту третього частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 06.01.2021, тобто з моменту звернення про призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За таких обставин зазначений спосіб захисту є найбільш ефективним щодо захисту порушених прав позивача.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 21.07.2021 №66.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області від 15.01.2021 №032350011367 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 06.01.2021.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський