Ухвала суду № 100000700, 27.09.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

27 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10254/21 Суддя Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності з приводу непроведення зі позивачем остаточного розрахунку при звільненні за скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з органів поліції - 05 березня 2021 року; стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди заподіяною протиправною бездіяльністю Головного управління Національної поліції у Волинській області кошти в сумі 49312,41 грн та моральної шкоди в сумі 150000 грн.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, у тому числі, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодекс; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Частина друга статті 122 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 відступила від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та погодилася з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17 і від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року у справі № 240/5442/20.

З даним позовом позивач звернулася до суду 15 вересня 2021 року (згідно з відбитком штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, у якому позовну заяву було скеровано до суду).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 05 березня 2021 року, заявлені позивачем із пропущенням місячного строку з дня здійснення остаточного з нею розрахунку (29 червня 2021 року).

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

ОСОБА_1 заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску не подала.

За приписами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Окрім того, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою – підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року – 2270 гривні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 сформувала правовий висновок про те, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З урахуванням наведеного, позивач подала позов, що містить позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49312,41 грн та вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка є вимогою немайнового характеру.

Отже, за подання позову з такими вимогами ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у сумі 1816,00 грн = 49312,41 грн х 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб + 908,00 грн за немайнову вимогу.

Проте, в порушення вимог частини третьої статті 161 КАС України, частини другої статті 4, частини третьої статті 6 України «Про судовий збір», до позовної заяви не долучено документ про сплату судового збору.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у зазначений строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску; доказів сплати судового збору в сумі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Перерахування судового збору необхідно здійснювати за платіжними реквізитами Волинського окружного адміністративного суду, зазначеними на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Керуючись статтями 122, 161, 169, 171, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.І. Смокович