Рішення № 100000513, 30.09.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2021 р. Справа № 120/3772/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 у 2002 році виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. Починаючи з 2002 року і до сьогодні позивач не отримує в Україні пенсію за віком, на яку набув право відповідно до законодавства України. Незважаючи на рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким скасовано дискримінаційні норми, що забороняли виплату пенсій особам, які виїхали на місце постійного проживання за кордон, виплату пенсії позивачу не поновлено. 05.03.2019 через свого представника позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення йому виплати пенсії за віком починаючи з 07.10.2009. Проте, відповідач листом відмовив у поновленні пенсії.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач через свого представника звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 02.01.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 по 11.03.2019 шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 позов ОСОБА_1 в решті позовних вимог задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у не поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії. Визнано протиправною відмову відповідача, оформлену листами від 02.04.2019 №690/11-32-3/06 та від 27.09.2019 №5376/10-1-50/02, у поновленні ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 12.03.2019 поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, позивач оскаржив її в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2021 вищезазначену ухвалу та постанову скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

31.08.2021 адміністративна справа № 120/3772/19-а повернулась до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 16.03.2021 справу прийнято до розгляду та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

23.09.2021 подано відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що 16.07.2002 позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, проводиться на основі договорів (угод) з іншими державами. На даний час договір в області пенсійного забезпечення між країною Ізраїль та Україною не укладений. Крім того, по-батькові пенсіонера ( ОСОБА_2 ) в довіреності, посвідченні особи та картці платника податків не співпадають з по-батькові ( ОСОБА_3 ) в копії трудової книжки.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши доводи позивача на підтримку заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

16.07.2002 ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Ізраїлі. З 2002 року позивач не отримує пенсію.

05.03.2019 представник позивача на підставі нотаріальної довіреності звернувся до відповідача з заявою щодо поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії починаючи з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка отримана органом Пенсійного фонду 12.03.2019.

На вказану заяву, листом від 02.04.2019 №690/11-32-3/06 відмовлено у поновленні виплати пенсії, у зв`язку з тим, що Порядком від 25.11.2005 № 22-1 передбачено особливості поновлення виплати пенсії. Так, пунктом 1.5 Порядку визначено, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік) (пункт 2.9 Порядку). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України № 1058-IV пенсія виплачується за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

У листі також зазначено, що по-батькові пенсіонера ( ОСОБА_2 ) в довіреності, посвідченні особи, картці платника податків не співпадає з по-батькові ( ОСОБА_3 ) в копії трудової книжки.

Відтак, оскільки виникнення права на пенсію пов`язується з умовою постійного проживання заявника на території України або укладенням Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, підстав для поновлення та виплати позивачу пенсії немає.

27.08.2019 представник позивача повторно звернувся із заявою щодо поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії починаючи з 07.10.2009 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка отримана органом Пенсійного фонду 27.08.2019.

Листом від 27.09.2019 №5376/10-1-50/02 відповідач відмовив у поновленні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з підстав, що викладені у листі від 02.04.2019 №690/11-32-3/06.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач, через свого представника, звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.01.2020 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 по 11.03.2019 шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 позов ОСОБА_1 в решті позовних вимог задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у не поновленні виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії. Визнано протиправною відмову відповідача, оформлену листами від 02.04.2019 №690/11-32-3/06 та від 27.09.2019 №5376/10-1-50/02, у поновленні ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 12.03.2019 поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили. Отже, спірним при вирішенні цієї справи залишається питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу виплати пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 і, як наслідок, виплати позивачу заборгованої суми пенсії за період з 07.10.2009 по 11.03.2019.

Не погодившись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, позивач оскаржив її в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2021 скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020, про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є недопустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитись з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

Відтак, надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині зобов`язання відповідача вчинити дії з метою поновлення та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 по 11.03.2019 шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, суд керується такими мотивами.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.

Спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV), визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз положень ст. 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-IV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Також Велика Палата Верховного Суду наголосила, що при первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені ст. 49 Закону № 1058-IV.

При цьому законодавцем було чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України". Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.

Обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.

У пункті 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України (254к/96-ВР) положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Також окрему увагу необхідно звернути на рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі "Пічкур проти України" (заява № 10441/06), у якому було встановлено порушення Україною ст. 14 у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Проте сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії "презумпції знання закону", тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.

Саме з метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.

У справі, що розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що: відповідачем або іншими суб`єктами владних повноважень України розроблялися та були прийняті акти, спрямовані на врегулювання ситуації, яка виникла після винесення рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009; наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною); існують положення закону, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України саме на підставі, яка в подальшому була визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.

Водночас суд наголошує, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду (вжив активні дії) з проханням поновити виплату пенсії, проте йому було відмовлено у цьому.

Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі ("правильному" розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу після 07.10.2009 свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права позивача на отримання пенсійних виплат, яке було відновлено на підставі зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Отже, за наведених обставин відновлення позивачу виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 без обмеження жодними строками, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

З огляду на викладене та виходячи з предмету спору у цій справі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату такої пенсії за період з 07.10.2009 по 11.03.2019.

Щодо вимоги позивача про проведенням індексації, то суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що порядок індексації та перерахунку пенсій визначений ст. 42 Закону № 1058-IV. Однак питання розміру виплати пенсії, як і визначення базового місяця, належить до компетенції органу Пенсійного фонду при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 в справі № 815/1226/18.

Отже, звернення до суду з такими вимогами є передчасними, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що не відповідає засадам адміністративного судочинства.

Крім того, позивач просить здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою пенсії за спірний період.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Водночас частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV, до якої відсилає частина друга статті 49 цього Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі – Закон № 2050-III) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (далі – Порядок № 159).

Так, статтями 1, 2 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.

За змістом пунктів 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії.

Таким чином, позовні вимоги в частині виплати компенсації частини доходів за період з 07.10.209 по 11.03.2019 є підставними та підлягають до задоволення, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі судом встановлено, що за подання позову до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Водночас, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.01.2020 вирішено розподіл судових витрат. Відтак, оскільки за вказаним рішенням суду позивачу повернуто судовий збір, а інших витрат, що пов`язані з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо поновлення пенсії та зобов`язання провести поновлення та виплатити пенсію за віком за період з 07.10.2009 по 11.03.2019 включно відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів, задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поновленні ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.10.2009 по 11.03.2019 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 07.10.2009 поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести виплату такої пенсії за період з 07.10.2009 по 11.03.2019 включно, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Комар Павло Анатолійович