Decision № 98949021, 12.08.2021, Mukachevo City and District Court of Zakarpattia Oblast

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року м. Мукачево Справа №303/5644/21

2/303/1607/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи

за позовом ОСОБА_1

до відповідача акціонерного товариства «Універсал Банк»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

(1) ОСОБА_2 ;

(2) ОСОБА_3

про скасування записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування:

- запису про іпотеку номер 9999934 від 21 березня 2008 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 21998871 від 11.06.2015 ОСОБА_4 , державним реєстратором Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, який перенесено із запису: 9338597 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;

-запису про обтяження номер 9999911 від 21 березня 2008 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 21998871 від 11.06.2015 ОСОБА_4 , державним реєстратором Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, який перенесено із запису: 9338582, вид обтяження: заборона на нерухоме майно стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,1158 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 2122755500:12:000:0041 (надалі - Земельна ділянка). Земельна ділянка придбана нею на підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 . В червні 2020 року їй стало відомо, що Земельна ділянка обтяжена іпотекою та забороною на підставі договору іпотеки від 21.03.2008, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 . З метою врегулювання спору, вона, за попередньою домовленістю з відповідачем, погасила частину кредитної заборгованості в сумі 280000,00 гривень. Натомість відповідач не здійснив дій щодо припинення іпотеки та заборони на Земельну ділянку. Наявність іпотеки та заборони на нерухоме майно, порушує право позивача на розпорядження своїм майном.

Позивач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлень сторін не висловив.

Від уповноваженого представника відповідача надійшла заява про визнання позову.

Треті особи пояснень щодо суті спору суду не надали.

Ухвалою суду від 12 серпня 2021 року - відмовлено в прийнятті заяви уповноваженого представника акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання позову.

На підставі частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що згідно із частиною першою ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.

Поряд з цим, основою, для судового розгляду у цивільному судочинстві, серед іншого, є переданий на розгляд суду позов, який визначається як письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

В свою чергу, структурними елементами позову є предмет, підстава та зміст.

Вказані складові частини мають бути зазначені у позові для можливості втілення права особи на порушення цивільної справи у суді і можливості практичної реалізації судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

В свою чергу, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому дві позовні вимоги.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин щодо фактичного існування підстав для скасування запису про іпотеку та обтяження нерухомого майна.

2. В контексті хронології існуванням спірних правовідносин суд наводить наступні обставини справи.

21 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (надалі - Іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (надалі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки /нерухомого майна-житлової нерухомості/ (надалі - Іпотечний договір), згідно з яким Іпотекодавець передав в іпотеку житловий будинок загальною площею 56,20 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,2096 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку.

13 квітня 2016 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення, згідно з яким вирішено:

- припинити та виключити записи про заборону відносно земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: за реєстраційним номером обтяження 9998822, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008 року, що стосується земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер - 2122755500:12:000:0040; за реєстраційним номером обтяження 9999911, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008 року, що стосується земельної ділянки площею 0,1158 га, кадастровий номер - 2122755500:12:000:0041.

- припинити та виключити записи про іпотеку, відносно земельних ділянок, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме: за реєстраційним номером 9998849, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008 року, що стосується земельної ділянки площею 0,0938 га, кадастровий номер - 2122755500:12:000:0040; за реєстраційним номером 9999880, зареєстровану державним реєстратором реєстраційної служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області 21.03.2008 року, що стосується земельної ділянки площею 0,1158 га, кадастровий номер - 2122755500:12:000:0041.

16 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, предметом якого виступила земельна ділянка з кадастровим номером 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, на підставі рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 12 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Реєстраційна служба Мукачівського МРУЮ про припинення та виключення записів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - відмовлено.

У вказаному рішенні встановлені наступні обставини:

« - ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2015 року.

-Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 36139056 від 09.04.2015 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122755502:00:002:0015, площею 0,2096 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

-Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 38924381 від 11.06.2015 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний № 38923557 від 11.06.2015 року, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2100950662015 від 12.06.2015 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122755500:12:000:0041, площею 0,1158 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

-Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 38920393 від 11.06.2015 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний № 38918438 від 11.06.2015 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2122755500:12:000:0040, площею 0,0938 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

- перехід права власності на іпотечне майно не позбавляє ПАТ «Універсал Банк» права на іпотечне майно;

- ПАТ «Універсал Банк» надалі є іпотеко держателем майна, яке відповідно до договору іпотеки від 21.03.2008 є предметом іпотеки».

Відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо того, що відповідач є іпотекодержателем майна, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2008 не підлягають доказуванню у справі, яка розглядається, оскільки мають преюдиційне значення.

Тобто, у період відсутності в Державному реєстрі іпотек запису про обтяження права власності на спірну Земельну ділянку право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано за позивачем.

Разом з тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №237468688 від 17.12.2020 вбачається, що:

- на підставі: повідомлення, серія та номер: б/н, виданого 21.03.2008 ВАТ «Універсал Банк» державним реєстратором Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області Бангрович Олександрою Василівною відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:21998871 від 11.06.2015 внесено запис про іпотеку: 9999934;

- на підставі договору іпотеки від 21.03.2008 відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:21998871 від 11.06.2015 встановлено заборону на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 9999911.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Як на підставу для скасування записів про іпотеку, позивач посилається на те, що нею частково виконано належним чином зобов`язання за Іпотечним договором, тому в частині належної їй Земельної ділянки іпотека є припиненою.

По відношенню до цього, суд зазначає, що ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до частин першої, шостої та сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Позивач - це особа, на захист суб`єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якої порушується цивільна справа в суді і розпочинається цивільний процес.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його прав, яке, на його думку, полягає в існуванні Іпотечного договору при наявності факту виконаного зобов`язання за Кредитним договором.

Так, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає цивільно-правове зобов`язання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 4 Закону "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто із виникненням іпотеки на законних підставах виникає обтяження нерухомого майна іпотекою, яке підлягає державній реєстрації. При цьому із врахуванням висновків Верхового суду у справі № 910/10987/18 припинення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою не передбачає припинення іпотеки, якщо договір іпотеки залишається дійсним та іпотека не припинена на законних підставах.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Аналіз вищенаведених норм права та положень Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що іпотека як забезпечувальне зобов`язання є похідним від основного зобов`язання, за загальним правилом виникає з моменту проведення її державної реєстрації у Державному реєстрі прав та є дійсною до моменту припинення основного зобов`язання у встановленому законом порядку, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 21.11.2019 у справі № 926/2353/18.

В свою чергу, суд зазначає, що у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 права власності на спірну Земельну ділянку, яке є Предметом іпотеки, до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з приписами якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Крім того, як зазначено в постанові ВП ВС від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі зазначеного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек.

Тобто, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом іпотека нерухомого майна, в тому числі іпотека Земельної ділянки є дійсною з 21.03.2008.

В свою чергу, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо припинення зобов`язань за кредитним договором, а також щодо внесення сумуи 280000,00 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач, звертаючись із подібного роду позовними вимогами, має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов`язань, аби суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов`язань.

Таким чином, враховуючи те, що іпотека є дійсною до моменту припинення основного зобов`язання у встановленому законом порядку, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, або до закінчення строку дії іпотечного договору, а позивачем не надано підтверджуючих документів щодо припинення основного зобов`язання, в задоволенні позову слід відмовити.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4. Сплачений позивачем судовий збір у сумі 1816 грн. підлягає віднесенню на позивача відповідно до частини першої, другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

4. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114 м.Київ, вул Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача:

(1) ОСОБА_2 (1955 року народження, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 );

(2) ОСОБА_3 (1982 року народження, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ).

Суддя В.В. Кость