Decision № 49514, 21.07.2006, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2006 Справа № 16/223

За позовом

військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства МО України „Івано-Франківський ліспромкомбінат”, м. Івано-Франківськ

до відповідача

Мукачівської КЕЧ району, м. Мукачево

про

стягнення заборгованості у сумі 9867,72 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Прокурор Сисак В.В. – старший помічник військового прокурора

Від позивача

Ловас В.О. – юрисконсульт (дов. від 04.01.06 №14)

Від відповідача

не з’явився

СУТЬ СПОРУ: військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Державного підприємства МО України „Івано-Франківський ліспромкомбінат”, м. Івано-Франківськ (далі – позивач) звернувся з позовом до Мукачівської КЕЧ району, м. Мукачево (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 9867,72 грн. за отримані пиломатеріали та лісопродукцію.

У ході розгляду справи судом встановлено, що Державне підприємство МО України „Івано-Франківський ліспромкомбінат”, м. Івано-Франківськ не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави, а тому прокурором неправильно визначено позивача у даній справі, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, у зв’язку з чим прокурор відмовився від позову.

Проте, представник позивача позов підтримав, та просить суд вважати позов військового прокурора Івано-Франківського гарнізону таким, що поданий Державним підприємством МО України „Івано-Франківський ліспромкомбінат”, м. Івано-Франківськ, у зв’язку з чим подав докази про сплату державного мита у розмірі 102,00 грн. (платіжне доручення №00383 від 21.07.06) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. (платіжне доручення №00384 від 21.07.06), що відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України сплачуються за подачу позовної заяви.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач не виконав взяте на себе по договору зобов’язання по оплаті за отриману продукцію, внаслідок чого у нього виникла та рахується прострочена заборгованість..

Відповідач письмових пояснень по суті спору не подав, у судове засідання не з’явився та участь уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.07.06 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

На підставі накладної №104 від 13.08.1999 року та довіреності серія ЯВБ №593227 позивач передав, а відповідач прийняв пиломатеріали та лісопродукцію на загальну суму 9867,72 грн.

Даючи юридичну оцінку діям сторін щодо передачі продукції, можна зробити висновок, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини купівлі-продажу.

Згідно із ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та Прикінцевих положень Господарського кодексу України, які набрали чинності з 01.01.04, щодо цивільних та господарських відносин, які виникли до набрання чинності зазначеними кодексами, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки, права і обов’язки позивача та відповідача щодо відносин продовжують існувати на день заявлення вимог, до спірних відносин при вирішенні спору слід застосовувати норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, який виступив продавцем, свої зобов’язання виконав та передав відповідачу, який виступає покупцем продукції –пиломатеріали та лісопродукцію.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, строк чи термін виконання зобов’язання по оплаті за продукцію сторонами не обумовлювалося.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача за №482 від 01.12.05, направлена відповідачу на підставі ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, з вимогою в семиденний термін сплатити суму боргу 9867,72 грн. за отриману продукцію, відповідачем залишена без відповіді та задоволення, внаслідок чого борг відповідача став простроченим.

Отже, відповідачем порушено зобов’язання щодо оплати за отриману продукцію, продукцію не оплачено у визначений у вимозі строк, внаслідок чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість у сумі 9867,72 грн.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 9867,72 грн., підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вказана сума заборгованості доведена позивачем відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити повністю.

Стягнути з Мукачівської КЕЧ району (м. Мукачево, вул. Берегівська, 1А, код ЄДРПОУ 0843999) на користь Державного підприємства МО України „Івано-Франківський ліспромкомбінат” (м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6, код ЄДРПОУ 08033772):

- суму 9867,72 грн. заборгованості;

- суму 102,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та суму 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський