Decision № 97670695, 14.06.2021, Kovel City and District Court of Volyn Oblast

Справа № 159/1608/21

Провадження № 2/159/605/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Денисюк Т.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу

за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Стефківського Володимира Івановича

до відповідача товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай»

про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

У березні 2021 року адвокатське об`єднання «Автопоміч» діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (далі – ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 22 096,23 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 02 січня 2020 року водій транспортного засобу «Опель Астра», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

03 січня 2020 року по даному факту розпочато досудове розслідування №12020030110000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Опель Астра», д.н.з НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай».

24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату відшкодування пов`язаного з витратами на лікування в розмірі 17 738,00 грн, з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 3 148,00 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 044,00 грн.

Через відсутність виплати представник ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути з відповідача 22 096,23 грн страхового відшкодування та 6000 грн. витрат на правову допомогу.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» зазначило, що досудове розслідування за фактом ДТП триває, тому відсутні докази вини водія, а також не вирішено питання про наявність чи відсутність грубої необережності в діях самого потерпілого, що зумовило призупинення розгляду питання виплати страхової суми на підставі абзацу 2 частини 36.2 статті 36 Закону ««Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині витрат на лікування та у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, оскільки останні не підтверджені належними та допустимими доказами.

У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 19 березня 2021 року.

Відзив на позов отримано 12 травня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Датою ухвалення рішення відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України є дата складання його повного тесту.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

02 січня 2020 року приблизно о 20 год 50 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Опель Астра», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку №77 по вул.Перемоги в с.Жмудче Ковельського району Волинської області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у виді закритого багатовідламкового перелому правої гомілки зі зміщенням, закритий перелом правої малогомілкової кістки зі зміщенням.

За вказаним фактом 03 січня 2020 року розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

На час звернення до суду з позовом досудове розслідування не завершено.

Згідно виписки з медичної карти №74 Ковельського МТМО ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні у зв`язку з отриманими під час ДТП тілесними ушкодженнями 21 день : з 02.01.2020 року по 22.01.2020 року.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Опель Астра», р.н. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» згідно договору АО 0400684 від 26.02.2019 року.

Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров`ю становить 200 000,00 гривень.

24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Листом від 15 квітня 2020 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомило позивача про зупинення розгляду страхової справи до моменту отримання документу, який би підтверджував вину у настанні ДТП водія автотранспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов підлягає частковому задоволенню з наступним мотивів.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується не залежно від вини особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, – якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку слугує в силу статті 979 ЦК підставою для виплати страхувальникові чи іншій, визначеній у договорі страхування особі, страховиком страхової виплати.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні правовідносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У таких випадках боржником у зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбачених Законом №1961-IV розмірах.

Таким чином, у даній справі на позивача покладається обов`язок довести факт завдання шкоди за участю володільця джерела підвищеної небезпеки, розмір шкоди та подати докази того, що відповідач є особою, яка по закону зобов`язана відшкодувати шкоду. На відповідача - доведення наявності умислу потерпілого або наявності непереборної сили, які в силу ч.5 ст.1187 ЦК є безумовною підставою для звільнення від обов`язку відшкодовувати шкоду.

За приписами частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

На підставі поданих позивачем письмових доказів : витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, виписки епікризу, повідомленні про ДТП, заяви про виплату страхового відшкодування судом встановлено, що 02 січня 2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та пішохода ОСОБА_1 , внаслідок якої останній отримав тілесні ушкодження.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що шкоди потерпілому завдано внаслідок непереборної сили або умислу самого потерпілого.

Також не надано доказів існування визначених п.37.1.1 ст.37 Закону обставин для відмови у виплаті страхового відшкодування. Тому твердження відповідача про безпідставність заявленого позову за відсутності доказів вини водія забезпеченого транспортного засобу не ґрунтуються на вимогах законодавства.

В силу ст. 988 ЦК страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми.

Висновок суду з даного питання відповідає позиції Верховного суду наведений у постанові від 01.09.2020 року у справі 357/6237/19ц.

Частиною першою статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Порядок та розмір відшкодування шкоди здоров`ю деталізований у ст.22,23,24,25,26-26-1 Закону № 1961-IV.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В силу статті 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема:

- шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст.24 Закону № 1961-IV у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

У статті 25 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

- для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

- для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

- для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Відповідно до ст.26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При визначенні розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) суд відповідно до вимог ст.81, ст.89 ЦПК оцінює надані сторонами докази з точки зору їх належності та достовірності.

Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого.

Позивачем на підтвердження витрат на придбання ліків та проходження медичного обстеження надані суду епікриз №74 та копії фіскальних чеків.

Згідно епікризу 09.01.2020 року потерпілому проведена хірургічна операція по відкритій репозиції перелому та призначено амбулаторне лікування.

Суд приймає до уваги лише читабельні чеки та враховує вартість лише тих ліків, які призначені в епікризі.

Загальна сума доведених позивачем витрат на лікування становить 11 158,61 грн та складається з витрат на придбання ліків та імплантантів по чеку №0223057 від 05.01.2020 року, №0017272 від 09.01.2020 року, №0000988 від 06.01.2020 року, №0223056 від 03.01.2020 року, №0000557 від 05.01.2020 року, №0223056 від 07.01.2020 року, №0002066 від 10.01.2020 року, №299060 від 10.01.2020 року, №0002722 від 12.01.2020 року, №0004952 від 18.01.2020 року, №0001952 від 09.01.2020 року, №77300 від 03.01.2020 року, №146565 від 14.01.2020 року, №208764 від 03.01.2020 року, №0003243 від 13.01.2020 року, рахунок №19 від 11.03.2020 року – квитанція 0.0.1644913642.1 від 11.03.2020 року.

Відповідач не надав суду доказів вчинення визначених ст. 34 Закону № 1961-IV дій щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, тому перелічені витрати суд вважає обґрунтованими.

Щодо шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

За змістом ст.25 Закону шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим полягає в не отриманих потерпілим доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності.

Розмір не отриманого доходу для ОСОБА_1 , який є непрацюючою повнолітньою особою, підлягає з розрахунку мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати на час ДТП складав 4723 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодження 21 день : з 02.01.2020 року по 22.01.2020 року.

Тому розмір відшкодування становить 21 х (4723:30) = 3 306,03 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.23,1167 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у стражданнях спричинених каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’. За приписами ст.26-1 Закону моральна шкода відшкодовується у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди становить 5% від (11 158,61 + 3 306,03 грн) = 723,23 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування у зв`язку із грубою необережністю потерпілого, оскільки за приписами ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою, у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Підставою для зменшення відшкодування може бути лише груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Суду не надано доказів наявності в діях ОСОБА_1 грубої необережності.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу 15 187,87 грн (11 158,61 + 3 306,03 + 723,23) страхового відшкодування.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 69% (15 187,87 х100: 22 096,23).

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1566,30 грн ( 2270х69%:100%=1 566,30 грн).

Що стосується вимог позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, то суд вважає необхідним стягнути їх пропорційно до задоволеного позову.

Так, частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За матеріалами даної цивільної справи 06.03.2020 року між адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, яким передбачено розрахунок гонорару, зокрема за критерієм витраченого адвокатом на виконання роботи часу.

Згідно розрахунку та калькуляції наданої правової допомоги від 16.09.2020 року вартість години роботи адвоката становить 1200 грн, адвокатом витрачено п`ять годин, до оплати позивачу визначено 6000 грн.

Позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6000х69:100=4140 грн.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 599, 979, 988, 1167, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 22-26, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 15 187 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім) гривень 87 копійок (11 158,61 + 3 306,03 + 723,23) грн, яке складається з : 11 158,61 грн витрат на лікування, 3 306,03 грн відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, 723,23 грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4140 (чотири тисячі сто сорок) гривень.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» в доход держави судовий збір в розмірі 1566 (одна тисяча п`ятсот шістдесят шість) гривень 30 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається через Ковельський міськрайонний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 28.12.2012 року Ковельським РВ УДМС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», код ЄДРПОУ 32404600, юридична адреса: 04210 м.Київ проспект Героїв Сталінграду, буд. 4, корп.6а.

Повний текст рішення складено та підписано без його проголошення 14.06.2021 року.

ГоловуючийТ. В. Денисюк