Decision № 85641166, 14.11.2019, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3582/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.09.2015 по 30.09.2017, протиправними;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за період з 01.09.2015 по 30.09.2017 відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що їй з вересня 2015 року по листопад 2016 року включно виплачувалася пенсія у розмірі по 949,00 грн щомісячно, з грудня 2016 року по квітень 2017 року включно - по 988,57 грн щомісячно та з травня 2017 року по вересень 2017 року включно - по 1039,92 грн щомісячно. Тобто у вказані періоди розмір пенсії позивача був нижче за діючий на той час розмір прожиткового мінімуму, що є порушенням статті 46 Конституції України. В результаті звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії за вказаний період, останній було безпідставно відмовлено у такому перерахунку. Таким чином, вважаючи дії пенсійного органу щодо не донарахування та не виплати належної пенсії за віком за період з вересня 2015 року по вересень 2017 року в загальній сумі 4919,55 грн неправомірними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнає та у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 31.10.2019 (а.с. 50-51) зазначає про те, що ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.11.2014. При цьому, у зв`язку з виходом на пенсію на 42 місяці раніше встановленого Законом пенсійного віку, розмір пенсії позивача був зменшений на 21%. Оскільки чинним на той час законодавством було гарантовано пенсію у розмірі не менше 949,00 грн, то загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.09.2015 по 30.11.2016 складав 949,00 грн. В подальшому розмір пенсії позивача переглядався у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно й розмір пенсії складав з грудня 2016 року - 988,57 грн, з травня 2017 року - 1039,92 грн. Іншого, чинним на той час законодавством, передбачено не було. 11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, яким доповнено пункт 7-2 розділу Прикінцеві положення Закону абзацом п`ятим наступного змісту: "розмір пенсії, призначений відповідно до цього пункту, не може бути меншим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом". У зв`язку з цим, з жовтня 2017 року розмір пенсійної виплати позивача було перераховано відповідно до внесених змін та розпочато виплату пенсії останній у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. За викладених обставин, у спірному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Cправи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

28.11.2014 ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 40-41).

Про виплату пенсії зі зменшенням її розміру на 0,5 % за кожен повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію ОСОБА_1 повідомлена, що підтверджується її заявою від 28.11.2014 (а.с. 42).

Протоколом УПФУ в Зіньківському районі Полтавської області від 03.12.2014 №1243 підтверджено, що позивачу з 28.11.2014 призначена пенсія за віком у розмірі 949,00 грн (а.с. 43-45).

Згідно з довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 28.07.2019, ОСОБА_1 з вересня 2015 року по листопад 2016 року включно нараховувалася та фактично виплачувалася пенсія у розмірі по 949,00 грн щомісячно, з грудня 2016 року по квітень 2017 року включно - по 988,57 грн щомісячно та з травня 2017 року по вересень 2017 року включно - по 1039,92 грн щомісячно (а.с. 13).

07.08.2019 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою, в якій просила провести перерахунок та виплату не донарахованої в період з вересня 2015 року по вересень 2017 року пенсії в загальній сумі 4919,55 грн, оскільки пенсію у вказаний період пенсійний орган безпідставно нараховував та виплачував їй у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум (а.с. 48-49).

Листом від 12.08.2019 №4158/Д-02 Головне управління проінформувало ОСОБА_1 про те, що відповідно до пункту 7-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. При цьому, згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 (в редакції чинній в період з 01.09.2015 по 30.09.2017) у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індосації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Як показала перевірка, ОСОБА_1 призначено дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 7-2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 28.11.2014. У зв`язку з виходом на пенсію на 42 місяці раніше встановленого Законом пенсійного віку, розмір пенсії ОСОБА_1 зменшено на 21 %. Після перерахунку пенсії з 01.09.2015 у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір пенсії ОСОБА_1 , визначений з урахування зменшення за достроковий вихід на пенсію, не досяг визначеного постановою рівня. Оскільки чинним законодавством гарантовано пенсію не менше 949 грн, то загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.09.2015 по 30.11.2016 складав 949 грн. В подальшому розмір пенсії переглядався в зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно й розмір пенсії складав: з грудня 2016 року - 988,57 рн та з травня 2017 року - 1039,92 грн. Інше чинним законодавством не передбачено (а.с. 47).

Вважаючи не нарахування пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.09.2015 по 30.09.2017, протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про визнання дій ГУ ПФУ в Полтавській області протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачає, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент спірних періодів виплати пенсії позивачу) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 вказаного Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, виходячи з аналізу вказаних норм, а також враховуючи те, що Конституція України має вищу юридичну силу над іншими Законами, суд доходить висновку, що розмір пенсії позивача у період з 01.09.2015 по 30.09.2017 не міг бути нижчий, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, встановлено: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Разом з тим, згідно з довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої пенсії від 28.07.2019, ОСОБА_1 з вересня 2015 року по листопад 2016 року включно нараховувалася та фактично виплачувалася пенсія у розмірі по 949,00 грн щомісячно, з грудня 2016 року по квітень 2017 року включно - по 988,57 грн щомісячно та з травня 2017 року по вересень 2017 року включно - по 1039,92 грн щомісячно.

Тобто, розмір пенсії позивача був меншим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом, у вказані періоди, що призвело до недоотримання ОСОБА_1 пенсії у зазначеному періоді.

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Полтавській області, обґрунтовуючи свою незгоду з позовними вимогами ОСОБА_1 , посилається на необхідність застосування у спірному випадку положень статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 №265.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26.03.2008 №265 (в редакції, чинній на момент спірних періодів виплати пенсії позивачу) визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Аналізуючи вказані норми суд вважає, що останні не забезпечують гарантований Конституцією України рівень життя та суперечать приписам частини 3 статті 46 Конституції України, а тому не можуть застосовуватися у спірному випадку.

Також, суд зважає на приписи частини 2 статті 6 КАСУ, яка зобов`язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 12.07.2016 у справі "Петриченко проти України" констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. При цьому Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення статті 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Європейського Суду з прав людини національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи у суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Резюмуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.09.2015 по 30.09.2017, протиправними та зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , за період з 01.09.2015 по 30.09.2017 відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених коштів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову та фактичну сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 768,40 грн згідно квитанції №0.0.1473931219.1 від 23.09.2019 /дата валютування 24.09.2019/, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування ОСОБА_1 пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01 вересня 2015 року по 30 вересня 2017 року відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених коштів.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава