Court ruling № 77592073, 05.11.2018, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"05" листопада 2018 р. справа № 809/1900/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скільського І.І., розглянув в письмовому провадженні в приміщенні суду клопотання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №38972122 від 26.12.2017 та зобов’язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення №38972122 від 26.12.2017 та зобов`язання повторно розглянути заяву від 19.12.2017 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2620480901:01:004:0169, площею 0,1017 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул.Гагаріна, с.Глибівка, Богородчанського району, Івано-Франківська область.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2018 року відкрито провадження у справі (а.с. 1-2), призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 залучено в якості другого відповідача виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (а.с. 108-110).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2 №38972122 від 26.12.2017 року про відмову в державній реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, за кадастровим номером 2620480901:01:004:0169, площею 0,1017 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вулиці Гагаріна, с. Глибівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область. Зобов'язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 04054346, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004) повторно розглянути заяву від 19.12.2017 року ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2620480901:01:004:0169, площею 0,1017 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вулиці Гагаріна, с. Глибівка, Богородчанський район, Івано-Франківська область (т.1 а.с.187-196).

Постановою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №809/1900/17 - без змін (т.2 а.с.44-52).

Ухвалою Львівського Апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі №809/1900/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2, виконавчого комітету Івано-Франкіської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії (т.2 а.с.88-89).

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду рішення набрало законної сили 24.09.2018.

26.10.2018 представник позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із клопотанням про зобов'язання відповідача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 по справі №809/1900/17. Клопотання мотивоване тим, що відповідач в супереч вимог статті 129 Конституції України, частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовив у внесенні, відповідно до вимог рішення суду запису про скасування рішення державного реєстратора №38972122 від 26.12.2017 про відмову в державній реєстрації прав, через відсутність сплати адміністративного збору.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно правових висновків Верховного Суду у справах №826/11347/14 та №800/592/17, Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, що застосовується з 15 грудня 2017 року, не пов'язує встановлення судового контролю за виконанням рішення суду із встановленням у резолютивній частині рішення суду відповідачу - суб'єкту владних повноважень обов'язку подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, судовий контроль в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України може встановлюватись судом і після постановлення рішення по суті спору.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України» (заява №7321/05 та 107 інших заяв), «Робота та інші проти України» (заява №7158/04 та 88 інших заяв), «Варава та інші проти України» (заява №12405/06 та 118 інших заяв), «ПМП «Фея» та інші проти України» (заява №27617/06 та 126 інших заяв), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 124 Конституції України.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим клопотання представника позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, подати до суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 по справі №809/1900/17 протягом десяти днів з дати набрання даної ухвали суду законної сили.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 243, 248, 256, 293-297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі – задовольнити.

Зобов'язати Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подати до суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 по справі №809/1900/17 протягом десяти днів з дати набрання даної ухвали суду законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її вручення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3