Decision № 77363670, 22.10.2018, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2018 м. Ужгород Справа № 907/567/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження

у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб’юшин Карго Партс» м. Київ (далі - товариство)

до фізичної особи - підприємця Цогли Сергія Михайловича м. Мукачеве (далі - ФОП Цогла)

про стягнення заборгованості 11 973,68 грн.

представники:

позивача - Матюхін А.В., представник за довіреністю

відповідача - не з'явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, в результаті чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем на суму 11397,86 грн., що становить предмет позовних вимог у даній справі в частині основного боргу. Крім того, наполягає на стягненні нарахованих за прострочення грошових зобов'язань пені - на суму 429,68 грн. , 12 % річних - на суму 146,14 грн. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи доказами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, докази чого містяться у матеріалах справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

За наведених обставин, оскільки відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у засіданні суду, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

23.03.18. сторони у справі уклали договір № 12962-07/2018 (далі - договір), за змістом якого товариство - позивач у справі - як постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар на умовах, у кількості та в строки, вказані в рахунках-фактурах, рахунках на оплату, товарних (видаткових) накладних на товари, які є невід'ємною частиною договору, а покупець - відповідач у справі - зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату (п. 1.1, 1.2) .

Відповідно до п. 3.2 договору розрахунки за товар здійснюються за домовленістю сторін на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення у межах кредитного ліміту, який визначається постачальником залежно від загальної суми щомісячних замовлень.

Пунктами 5.2, 5.3 договору передбачено, що в разі порушення покупцем грошового зобов'язання більше 3-х днів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, до суми простроченого платежу за весь період прострочення; у разі прострочення грошового зобов'язання винна сторона сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору позивач 23-30 березня 2018р. поставив відповідачу товар на загальну суму 57397,86 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та рахунками на оплату.

Відповідач оплатив вартість поставлених товарів у період з квітня по серпень 2018р. частковими платежами - на загальну суму 46000,00 грн., у результаті чого виникла його заборгованість на суму 11397,86 грн. Наведена заборгованість підтверджена матеріалами справи, не сплачена відповідачем на вимогу позивача у досудовому порядку.

Такі обставини передували та послугували підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості поставлених товарів та нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань пені та 12 % річних за період прострочення з 10.08.18 (дати останньої часткової оплати) до 17.09.18 (дати написання позовної заяви).

Відповідач у ході судового розгляду справи не спростував та не заперечив позовних вимог.

Приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд, вирішуючи дану справу, керується відповідними приписами цивільного та господарського права, які регулюють спірні правовідносини, виходячи з їх предмету та суб'єктного складу.

Так, приписами ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання, якими є сторони у даній справі, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦК України) про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За фактичних обставин справи, що викладені вище, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на суму 11397,86 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині пені та 12 % річних нараховані позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань також підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача за умовами договору та на підставі ст.ст. 549, 625 ЦК України і становлять відповідно суми 429,68 грн. та 146,14 грн.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 11973,68 грн.

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати - судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму 1762,00 грн. - належить відшкодувати за рахунок відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 73-79, 81, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Цогли Сергія Михайловича (89600, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб’юшин Карго Партс» (02222, м. Київ, вул.. Закревського, 16, код ЄДРПОУ 37141112) заборгованість на суму 11973,68 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три грн. 68 коп.), включаючи заборгованість на суму 11397,86 грн., пеню - на суму 429,68 грн. та 12 % річних - на суму 146,14 грн. та у відшкодування судових витрат - 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.. 00 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 24.10.18.

Суддя Ушак І.Г.