№ 76034409, 21.08.2018, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3999/18 Справа № 199/8095/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі — ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2018 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_2” до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_2”, третя особа — ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство “ОСОБА_4 ОСОБА_2” (далі — ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2”) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2” про визнання кредитного договору недійсним.

У березні 2018 року позивач ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2” подало до суду заяву про забезпечення свого позову.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено заборону ОСОБА_3 здійснювати будь-які угоди стосовно відчуження, реалізації нерухомого майна: гаражів №130,125 у гаражному кооперативі “Автолюбитель-1” у м.Дніпро. Накладено заборону ОСОБА_3 здійснювати будь які угоди стосовно відчуження, реалізації частки своїх корпоративних прав у ТОВ “ОСОБА_6 Колетт”.

Не погодившись з такою ухвалою, відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2018 року скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд безпідставно забезпечив позов банку та не взяв до уваги, що належне виконання зобов’язань по спірному кредитному договору забезпечене договорами іпотеки.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Колегія суддів вважає, що неявка представника ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2” є неповажною. З матеріалів справи вбачається, що банк ще в червні 2018 року був сповіщений про дату та час розгляду апеляційної скарги, 06 липня 2018 року від представника банку надійшов відзив на апеляційну скаргу. Крім того, банк не позбавлений можливості укласти договір на дання правової допомоги з іншим адвокатом.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.п.1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача,щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з’ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та просили стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 4.577.735 грн.24 коп.

Колегія суддів наголошує на тому, що ціна позову є значною, а належна відповідачу частина майна нічим не обтяжена, а отже він має можливість з метою уникнення виконання рішення суду у разі задоволення позову здійснити його відчуження, відповідно можуть виникнути труднощі з виконання рішення суду, а тому колегія суддів погоджується з тим, що у даному випадку можливо забезпечити позов шляхом накладення заборони ОСОБА_3 здійснювати будь-які угоди стосовно відчуження, реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частини гаража №125 та гаражу №130 у гаражному кооперативі “Автолюбитель-1” в м.Дніпро.

Заяву банку про забезпечення позову в частині накладання заборони ОСОБА_3 здійснювати будь-які угоди стосовно відчуження, реалізації частки своїх корпоративних прав у ТОВ “ОСОБА_6 Колетт”, колегія суддів вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки задоволення заяви у даній частині є втручанням в господарську діяльність підприємства, крім того банком не надано суду інформації стосовно частки належних саме ОСОБА_3 корпоративних прав.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов’язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідача в його правах.

За таких обставин апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з постановленням нової ухвали про часткове задоволення заяви ПАТ “ОСОБА_4 ОСОБА_2” про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2018 року про забезпечення позову скасувати.

Заяву акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_2” про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти заборону ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1) здійснювати будь-які угоди стосовно відчуження, реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частини гаража №125 та гаражу №130 у гаражному кооперативі “Автолюбитель-1” в м.Дніпро.

В решті задоволення заяви акціонерного товариства “ОСОБА_4 ОСОБА_2” про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_7