Court ruling № 75868479, 09.08.2018, Radyvyliv District Court of Rivne Oblast

УХВАЛА

про повернення заяви

Справа №568/694/16-ц

Провадження № 2/568/72/18

09 серпня 2018 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Панчук М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

у Радивилівський районний суд звернувся ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Від ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, мотивуючи тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, так як відповідач може розпорядитися даним майном.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову зазначає, що заява про забезпечення позову повинна відповідати вимогам ст. 151 ЦПК України.

Однак, в порушення п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову не містить: предмета спору, де заявник повинен викласти фактичні обставини виникнення спору, вказати на правові підстави його матеріально-правових вимог і визначити предмет спору; обґрунтування необхідності забезпечення позову, де має бути пояснено, чому необхідно застосувати заходи забезпечення позову, навести свої доводи і посилається на докази щодо обставин, які підтверджують потрібність застосування таких заходів; захід забезпечення позову, який заявник просить застосувати, де останній обґрунтовує, чому слід застосувати саме обраний ним спосіб забезпечення позову, а не інший, і доводить відповідність заявленого заходу фактичним обставинам спору й можливим наслідкам його застосування або незастосування; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, де останній самостійно має запропонувати суду підтвердження своєї сумлінності в питанні заявленого забезпечення позову.

У відповідності до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, керуючись ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність повернення заяви про забезпечення позову заявнику.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 4, 10, 149-153, 258-261, 253-255 ЦПК України,

ухвалив:

заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, правонаступниками якого є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики – повернути заявникам.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Рівненської області безпосередньо або через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги на ухвалу, а у разі подання апеляційної скарги відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В. Панчук