Court ruling № 7574926, 25.01.2010, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

25 січня 2010 р. Вх. № 180/10

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство дослідного господарства "Перемога" (ідентифікаційний код 25790150),

в с т а н о в и в:

УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про порушення справи про банкрутство дослідного господарства "Перемога", посилаючись на те, що боржник не неспроможний виконати свої зобов'язання по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування після настання встановленого строку їх сплати на загальну суму 244 265 грн 77 коп.

Відповідно до викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірними, згідно абзацу восьмого ст. 1 цього Закону, є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

У заяві кредитора про порушення справи про банкрутство, відповідно до положень частин 1, 7 ст. 7 цього ж Закону, повинні бути зазначені розмір вимог кредитора до боржника, обставини, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, докази обґрунтованості вимог кредитора й інші обставини, на яких ґрунтується заява. При цьому, такі обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними й належними доказами.

Крім того, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Викладені положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, УПФУ в Тисменицькому районі при подачі заяви залишило без уваги, оскільки у заяві кредитора відсутні посилання на відповідні докази, які б підтверджували безспірність усіх вимог до ДГ "Перемога", про які йде мова в цій заяві, а також вжиття заходів до отримання такої заборгованості в установленому законодавством порядку.

Зокрема, у цій заяві не зазначені посилання кредитора на відповідні докази, які б підтверджували безспірність вимог до боржника на суму 244 265 грн 77 коп., докази обґрунтованості цих вимог тощо, а також вжиття відповідних заходів до отримання цієї заборгованості в установленому законодавством порядку.

Що ж стосується посилань УПФУ на виданий 09 червня 2009 р. Івано-Франківським окружним адміністративним судом виконавчий лист по адміністративній справі № 2-а-517/2009/0970, слід зазначити наступне. Із змісту даних цього виконавчого листа видно, що його було видано на виконання рішення адміністративного суду про стягнення з державного підприємства дослідного господарства "Перемога" на користь УПФУ в Тисменицькому районі заборгованості в сумі 72 678 грн 54 коп. При цьому, в долучених до заяви матеріалах відсутні як рішення суду по згаданій справі, так і докази, які б свідчили про порушення виконавчого провадження, його результати тощо. Тобто, кредитор не врахував, що з огляду на згадані вище положення закону, цей виконавчий лист сам по собі не може бути достатнім доказом обґрунтованості, безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника, зокрема, по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі на загальну суму 244 265 грн 77 коп.

Крім того, у заяві УПФУ в Тисменицькому районі належним чином не вказано повне найменування боржника.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що заяву УПФУ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство ДГ "Перемога" і додані до неї документи слід повернути без розгляду на підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки в цій заяві не вказано повне найменування сторін та інші, згадані вище, відомості, перелічені в статті 7 цього Закону.

Керуючись статтями 1, 6, 7, 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство дослідного господарства "Перемога" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______