Decision № 7490238, 30.12.2009, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.12.09 р. Справа № 14/396

за позовом Районної громадської організації „Спілка ветеранів Афганістану

Куйбишевського району м.Донецька”, ЄДРПОУ 24641471, м.Донецьк

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

код НОМЕР_1, м.Новоазовськ

про визнання права

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Гида О.С.-по дов.

від відповідача: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Районна громадська організація „Спілка ветеранів Афганістану Куйбишевського району м.Донецька”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Новоазовськ, про визнання права власності на адміністративно-побутову будівлю літ.А-1 загальною площею 667,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття ним права власності на спірне майно на підставі рішення Донецької міської ради від 20.01.2004р. №9/23.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.12.2009р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що внаслідок відкритого та тривалого користування спірним майном саме він є власником адміністративно-побутової будівлі загальною площею 667,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

За приписом ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Як встановлено судом, 20.01.2004р. Донецькою міською радою було прийнято рішення №9/23, згідно якого для здійснення статутної діяльності Районній громадській організації „Спілка ветеранів Афганістану Куйбишевського району м.Донецька”, м.Донецьк передано в дар окрему будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 647,1 кв.м.

Згідно п.2 вказаного рішення зобовязано Донецьке комунальне автотранспортне підприємство 052801 забезпечити виконання п.1 цього рішення у встановленому законодавством України порядку.

На момент розгляду цієї справи рішення Донецької міської ради від 20.01.2004р. №9/23 у встановленому порядку не скасоване та є чинним.

За приписом ст.722 Цивільного кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв'язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному.

27.01.2004р. між позивачем та Донецьким комунальним автотранспортним підприємством 052801 був підписаний акт приймання-передачі основних засобів, згідно якого позивач прийняв будівлю по АДРЕСА_2.

При цьому, за висновками суду, Донецька міська рада своїм правом на відмову від дарування будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, до моменту її передачі позивачу не скористалась.

Таким чином, як встановлено судом, 27.01.2004р. позивач набув право власності на адміністративно-побутову будівлю літ.А-1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту, складеного станом на 16.01.2008р. Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, площа адміністративно-побутової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, становить 667,6 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної у м.Донецьку ради від 13.02.2008р. №57/3 адміністративно-побутовій будівлі було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник згідно із ст.319 Цивільного кодексу України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

20.05.2006р. між позивачем (як власником) та відповідачем був підписаний договір оренди, за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу у тимчасове користування будівлю літ.А-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За приписом п.1.3 договору від 20.05.2006р. строк оренди встановлюється з 20.05.2006р. по 20.05.2007р.

Як встановлено судом, 13.11.2009р. позивачем було отримано від відповідача лист з вимогою щодо надання всіх необхідних документів для оформлення права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно, виходячи зі змісту листа від 13.11.2009р., відповідачем повідомлено позивача про набуття ним права власності на вказане вище майно у звязку з добросовісним заволодінням та відкритим використанням цього приміщення.

Суд вказані твердження відповідача до уваги не приймає та вважає їх неправомірними, враховуючи, що згідно із ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Визначення договору найму (оренди), що надається цією статтею, дозволяє виділити основні характерні риси, які дають можливість розглядати даний договір як самостійний тип цивільно-правових договорів. Так, зокрема, за договором найму наймодавець здійснює передачу майна наймачеві у користування. При цьому слід зазначити, що наймачеві також, як правило, передається і право володіння орендованим майном, тобто він отримує можливість не тільки вилучати корисні властивості майна, але і мати його, бути його титульним (правомірним) володільцем.

З урахуванням викладеного, внаслідок укладання договору оренди орендар не набуває право власності на орендоване майно, а лише набуває право володіти та користуватися останнім.

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За висновками суду, відповідних доказів набуття права власності на спірне майно, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

При цьому, нормами Цивільного кодексу України не визначено перелік осіб, до повноважень яких належить визнання чи невизнання прав за будь-якими юридичними чи фізичними особами. Особою, яка не визнає право, може бути будь-яка особа, а не лише особа, якій надано такі повноваження.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги факт набуття позивачем права власності на спірне майно, виходячи з того, що таке право не визнається та оспорюється відповідачем, позовні вимоги про визнання права власності на адміністративно-побутову будівлю літ.А-1 загальною площею 667,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в повній сумі.

За таких обставин, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Районної громадської організації „Спілка ветеранів Афганістану Куйбишевського району м.Донецька”, м.Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Новоазовськ задовольнити повністю.

Визнати право власності Районної громадської організації „Спілка ветеранів Афганістану Куйбишевського району м.Донецька”, м.Донецьк на адміністративно-побутову будівлю літ.А-1 загальною площею 667,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Новоазовськ на користь Районної громадської організації „Спілка ветеранів Афганістану Куйбишевського району м.Донецька”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 372 грн. 39 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 30.12.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя