
Справа № 308/846/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2018 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі : головуючого судді Леміш О.М.,
при секретарі Химинець О.Я.,
з участю представника відповідача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовом ПАТ КБ "Акцент Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ПАТ КБ "Акцент Банк" звернувся в Ужгородський міськрайонний суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.02.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом . Кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку.
Позивачем було дотримано всіх умов договору, однак відповідачем протягом тривалого часу зобов»язання взяті відповідно до умов договору не виконуються, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 22373,90 грн. та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений. ОСОБА_2 з тим, останнім в прохальній частині позову заявлено клопотання про розгляд справи у його відсутності, де також зазначено, що позов із наведених в ньому мотивів представник позивача підтримує та просить суд такий задовільнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зазначив , що позивачем надані не вірні розрахунки, просив задоволити позов тільки на суму 18437,66 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задвооленні позову в частині стягнення суми в розмірі 22373,90 грн., та зазначив, що відповідач готовий сплатити суму боргу в розмірі 18437,66 грн.
Суд, заслухавши позицію учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, приходить до висновку, що позов із наведених у ньому мотивів обґрунтований і підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.02.2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом . Кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку.
Позивачем всі зобов’язання по договору виконано, а саме надано відповідачу суму коштів. Відповідач взяті відповідно до договору кредиту зобов”язання порушив.
Статею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 14 Цивільного кодексу України, виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актами цивільного законодавства.
Статтею 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, серед іншого - сплата неустойки.
ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Станом на 05.11.2015 року за розрахунком позивача , загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 22373,90 грн.
ОСОБА_2 з тим, в судовому засіданні встановлено, що згідно поданого розрахунку, фактична сума заборгованості відповідача ОСОБА_2І становить 19586,76 грн.
Окрім того, слід зазначити, що відповідач в судовому засіданні також не погодився з стягненням з нього пені в розмірі 1150,00 грн..
Враховуючи доводи відповідача та його представника , а також докази подані позивачем на підтвердження його вимог, суд приходить до висновку простягнення з відповідача на користь позиваач суми в розмірі 18437 гн. 66 коп.
Стаття 625 Цивільного Кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 164, 209, 212, 214, 215, 218, 226, 228 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 554, 611, 625, ЦК України, суд, -
РІШИВ:
Позов – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість у розмірі 18437,66 грн. за кредитним договором № б/н від 26.02.2013 року .
Стягнути з ОСОБА_2І на користь ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" суму судових витрат в розмірі 1378,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_3
The court decision No. 73998930, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast was adopted on 20.03.2018. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key information easily.
This decision relates to case No. 308/846/16-ц. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: