Court ruling № 73038141, 27.03.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

27 березня 2018 року м. Київ№ 826/11031/17Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши клопотання Національного банку України про залишення позову без розгляду та заяву представника позивачів про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2доНаціонального банку Українитретя особаПублічне акціонерне товариство «Платинум Банк»про визнання протиправною бездіяльності, ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2018 (згідно відмітки на поштовому конверті) Позивачі звернулись до суду з даним позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Платинум Банк», невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення по застосування адекватного заходу впливу до ПАТ «Платинум Банк».

Відповідачем до матеріалів справи подано клопотання про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до адміністративного суду, яке вмотивовано тим, що строк звернення до суду сплинув 11.07.2018, адже постановою НБУ від 10.07.2017 №14-рш/БТ Банк віднесено до категорії неплатоспроможних.

Представником позивачів, в свою чергу, подано до матеріалів справи заяву про поновлення строку звернення до суду, яка вмотивована тим, що ухвала про залишення аналогічної позовної заяви №826/7822/17 без руху, прийнята з порушенням норм процесуального права (відсутній строк на усунення недоліків), а ухвала про повернення позовної заяви №826/7822/17 від 31.07.2017 отримана позивачами 01.09.2017 та в цей же день подано дану позовну заяву №826/11031/17.

Розглянувши вказані клопотання та заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

В силу положень частини першої та другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Аналогічна норма щодо строку звернення до суду знайшла своє відображення в новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка набула чинності з 15.12.2017 (ч.2 ст.122 КАСУ).

Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Під час розгляду даної справи, встановлено, що Постановою Правління Національного банку України від 10.01.2017 р. № 14-рш/БТ, Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

11 січня 2017 року на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було опубліковано повідомлення про віднесення ПАТ «Платинум банк» до категорії неплатоспроможних http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/190-pat-platynum-bank/8804-zaprovadzheno-tymchasovu-administratsiiu-u-pat-platynum-bank.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивачі посилаються на те, що НБУ не було виконано обов'язків державного регулятора, що призвело до неплатоспроможності банку.

Таким чином, момент виникнення порушеного права нерозривно пов'язаний з моментом настання неплатоспроможності банку - прийняттям НБУ Постанови від 10.01.2017 про віднесення ПАТ «Платинум Банк» до категорії неплатоспроможних.

Виходячи із наведеного, позивачі з 11.01.2017 мали змогу дізнатись (повинні були дізнатись) про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та, як наслідок, мали змогу звернутись до суду з даним позовом у строк, визначений процесуальним законом - до 11.07.2017

Посилання представника позивача на те, що ухвала про залишення аналогічної позовної заяви №826/7822/17 без руху, прийнята з порушенням норм процесуального права (відсутній строк на усунення недоліків), а ухвала про повернення позовної заяви №826/7822/17 від 31.07.2017 отримана позивачами 01.09.2017 та в цей же день подано дану позовну заяву №826/11031/17, Судом відхиляються, з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що словосполучення «в порядку, встановленому законом», надає право повторного звернення до суду, в тому числі, за умови дотримання загального строку звернення до суду.

В той же час, незгода позивача з правомірністю ухвали про залишення позову №826/7822/17 без руху в зв'язку з відсутністю в даному процесуальному документі строку на усунення недоліків та отримання позивачами ухвали про повернення позовної заяви лише 01.09.2017, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, адже у випадку незгоди з правомірністю ухвали про залишення позову без руху, позивачі не були позбавлені можливості оскаржити ухвалу про повернення позовної заяви в апеляційному порядку та у випадку скасування судом апеляційної інстанції такої ухвали, строк звернення до суду не був би пропущеним.

Оскільки позивачами ухвала №826/7822/17 від 31.07.2017 оскаржена не була, Суд приходить до висновку про звернення до суду з даним позовом поза межами встановлених строків та відсутністю підстав для поновлення строку звернення до суду.

Отримання позивачами ухвали про повернення позову 01.09.2017, також не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, адже, по перше, строк звернення до суду пов'язаний з моментом виникнення порушеного права, а не з моментом отримання такої ухвали, яка до того ж набрала законної сили та оскаржена не була, а по друге, відсутність у позивачів зацікавленості в первинно поданій позовній заяві №826/7822/17 протягом більш ніж двох місяців з дати її подання, не може бути поважною причиною поновлення строку звернення до суду з новим позовом.

У відповідності до положень ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом позивачами до суду не надано, у зв'язку з чим позов у цій справі належить залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович