Court ruling № 68911534, 11.09.2017, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine)

УХВАЛА

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б.,розглянувши заяву приватного нотаріуса ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року, постановленої у справі за її позовом до Городецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2017 року залишив без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_4 не погодилась з рішенням Вищого адміністративного суду України і подала заяву про його перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування»

(далі - Закон № 2464-ІV) що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 17 лютого, 13, 18 серпня, 4, 21 вересня 2015 року, 22 червня 2017 року (справи №№ К/800/6245/15, К/800/36987/15, К/800/37729/15, К/800/37592/15, К/800/40018/15, К/800/30929/15, К/800/49523/15 відповідно), а також на ухвалу Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за схожих предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається зі змісту заяви і тексту судового рішення, яке оспорюється, суд касаційної інстанції проаналізував положення Закону № 2464-ІV та дійшов висновку про те, що відповідач обґрунтовано на підставі акта перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається позивачем до контролюючого органу, обчислив єдиний внесок та у відповідності до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-ІV надіслав позивачу, який має недоїмку, вимогу про її сплату, а у відповідності до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 цього закону - застосував штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В ухвалі від 22 червня 2017 року, наданій для порівняння, суд касаційної інстанції виходив з того, що позивач не порушив вимоги Закону № 2464-ІV, оскільки був сплачений соціальний внесок з максимальної суми, на яку може бути нарахований єдиний внесок.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Посилання на ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 лютого, 13, 18 серпня, 4, 21 вересня 2015 року, а також на ухвалу Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року, є неприйнятними, позаяк доводи касаційних скарг та заяви заявників ці суди визнали необґрунтованими і недостатніми для перевірки матеріалів справи та відмовили у відкритті касаційного провадження та допуску адміністративної справи. Названі рішення не містять власних правозастосовних висновків, у них лише висловлені згода чи відповідні судження щодо рішень судів попередніх (першої та/або апеляційної) інстанцій, зі змісту яких не можливо виявити підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_4 до Городецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко