Court ruling № 67994768, 28.07.2017, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 липня 2017 року Справа № 5015/3902/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Малетича М.М.,

Плюшка І.А.

перевіривши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017

та на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.02.2017

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Габен"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 5015/3902/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Габен" та Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Зоря ім. Плютинського"

про стягнення кредитної заборгованості у сумі 21 708 964,40 грн. - шляхом звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вдруге звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 та ухвалу господарського суду Львівської області від 02.02.2017 у справі № 5015/3902/12.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Львівської області від 02.02.2017 так і в частині ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 з урахуванням такого.

Згідно зі ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, за змістом розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду може бути оскаржено після його перегляду в апеляційному порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначена ухвала суду першої інстанції від 02.02.2017 в апеляційному порядку по суті не переглядалась.

За таких обставин у касаційної інстанції відсутні процесуально-правові підстави для прийняття до провадження касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції без перегляду її в апеляційному порядку, у зв'язку з чим у прийнятті касаційної скарги в цій частині слід відмовити.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що якщо касаційну скаргу подано на рішення, постанову чи ухвалу, які вже переглядалися в касаційному порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових рішень у касаційному порядку. У таких випадках Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 107, 11113 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2017, яка набрала законної сили, оскаржувану ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 5015/3902/12 скасовано, а справу № 5015/3902/12 передано на розгляд Львівського апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що у прийнятті поданої Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 107, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.02.2017 та на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 5015/3902/12.

Касаційну скаргу повернути Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: М. Малетич І. Плюшко