
Справа № 310/1486/17
1-в/310/225/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2017 рокум. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі головуючого судді Кошевої О.А.,
при секретарі Ледовській А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердянську клопотання прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 про знищення речових доказів в кримінальному провадженні №12017080130000172 від 17.01.2017 року відносно ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайоннного суду з клопотанням про знищення речових доказів в кримінальному провадженні, посилаючись на вимоги ст. ст. 100, 537, 539 КПК України, і просить знищити 5 «антикражних» стікерів, які відповідно до квитанції № 98/2017 рік знаходяться в камері зберігання речових доказів Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області. Клопотання мотивоване тим, що 10.04.2017 року вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 310/1486/17 ОСОБА_2 засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України. У вказаному судовому рішенні не вирішено долю всіх речових доказів, зокрема 5 «антикражних» стікерів.
Прокурор у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
Вивчивши матеріали клопотання, суд прийшов до висновку, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, так як в судовому засіданні встановлено, що 10.04.2017 року вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 310/1486/17 ОСОБА_2 засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України. У вказаному судовому рішенні не вирішено долю всіх речових доказів, зокрема 5 «антикражних» стікерів, які постановою слідчого від 13.03.2017 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та відповідно до квитанції № 98/2017 рік передано на зберігання до камери схову Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.
Відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується.
Відповідно до ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст. 539 КПК України, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. До питань про будь-які сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, які належить вирішувати суду, що ухвалив вирок, відносяться питання про долю речових доказів і документів, якщо їх не вирішено вироком суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 537, 539 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Клопотання прокурора Бердянської місцевої прокуратури ОСОБА_1 віктора Михайловича про знищення речових доказів в кримінальному провадженні №12017080130000172 від 17.01.2017 року відносно ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України задовольнити.
Речові докази у кримінальному провадженні №12017080130000172 від 17.01.2017 відносно ОСОБА_2 за ч.ч. 1, 2 ст. 185 КК України, а саме: 5 «антикражних» стікерів, які відповідно до квитанції № 98/2017 рік знаходяться в камері зберігання речових доказів Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області знищити.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Бердянську місцеву прокуратуру.
На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд.
Суддя О.А. Кошева
The court decision No. 67410596, Berdyansk City and District Court of Zaporizhzhia Oblast was adopted on 29.06.2017. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 310/1486/17. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: