Court ruling № 66624929, 22.05.2017, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 травня 2017 року Справа № 914/1997/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2016

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016

зі справи № 914/1997/16

за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Адміністрація), м. Львів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська міська рада, м. Львів,

про звільнення елементу благоустрою, шляхом демонтажу тимчасової споруди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалами Вищого господарського суду України від 08.02.2017 та від 20.03.2017 попередньо подані касаційні скарги Підприємця на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 зі справи № 914/1997/16 повернуто скаржникові на підставі пунктів 3, 4, 5 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

27.03.2017 (згідно реєстраційного штампу Львівського апеляційного господарського суду на касаційній скарзі) Підприємець втретє звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою б/д, б/н, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій у справі № 914/1997/16, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. До касаційної скарги скаржником додано клопотання б/д, б/н про відновлення строку її подання.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Проте до касаційної скарги Підприємця в порушення вимог частини четвертої статті 111 ГПК України не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Так, до касаційної скарги Підприємця додано квитанцію від 24.03.2017 № 17424560 про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 1 600,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 вищезазначеного закону (в редакції на момент звернення Адміністрації з позовом до суду першої інстанції) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складала 1 розмір мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення попередніх інстанцій у даній справі, яка розглядалася за позовом, поданим в липні 2016 року, що містить вимогу немайнового характеру, Підприємець мав сплатити судовий збір з касаційної скарги у розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме 1 653,60 грн. (1 378,00 грн. х 120 % = 1 653,60 грн.).

Однак, всупереч вищезазначеним вимогам доказів сплати судового збору в установленому розмірі за подання касаційної скарги на судові рішення зі справи № 914/1997/16 скаржником не додано.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Клопотання Підприємця про відновлення строку для подання касаційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 зі справи № 914/1997/16 буде вирішено судом після усунення скаржником недоліків, які наведені вище.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі № 914/1997/16 повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко