Court ruling № 64678564, 10.02.2017, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2017 року Справа № 910/7828/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.12.2016та на ухвалугосподарського суду міста Києва від 29.09.2016у справі№ 910/7828/16 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс"доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"провизнання договору недійснимта за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс"простягнення 7 299 785,92 доларів США та 189 135,83 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Подана 30.12.2016 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" (надалі - скаржник) касаційна скарга б/н від 30.12.2016 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/7828/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В якості доказів сплати судового збору Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" до касаційної скарги додано квитанцію від 30.12.2016 № 50 на суму 19,84 грн.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 01.01.2016 встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 378,00 грн.

Згідно з п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - постанова пленуму ВГСУ) платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору.

Як роз'яснено у п. 2.22 вказаної постанови пленуму ВГСУ судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, а саме, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 1113. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду Державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Державною казначейською службою України встановлені наступні реквізити для сплати судового збору за подання касаційних скарг до Вищого господарського суду України: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва; банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві; код банку отримувача - 820019; рахунок - 31211254700007; ЄДРПОУ - 38004897; код платежу за бюджетною класифікацією - 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)"; символ звітності банку - 254.

Проте, додана до касаційної скарги квитанція від 30.12.2016 № 50, не може вважатись належним доказом сплати скаржником судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/7828/16, оскільки, по-перше: скаржником надано квитанцію на суму меншу, ніж потрібно, а саме: 19,84 грн., в той час, як необхідно було сплатити 1378,00 грн., по-друге: судовий збір перерахований за неналежними реквізитами, а саме: у вищезазначеній квитанції вказано: отримувач АТ "УКРСИББАНК", код отримувача 09807750, банк отримувача АТ "УКРСИББАНК", код банку отримувача 351005, по-третє: в графі "Призначення платежу" зазначено: "ОПЛАТА КОМІСІЇ ЗГ. ТАРИФІВ БАНКУ ЗА ПРИЙОМ ПЛАТЕЖІВ".

Таким чином, скаржником додано до касаційної скарги квитанцію від 30.12.2016 № 50, яка підтверджує сплату комісії тарифів банку, а не сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/7828/16.

Отже, квитанція від 30.12.2016 № 50 не може вважатись належним доказом сплати судового збору, який підтверджує сплату судового збору в установленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення скаржнику поданої касаційної скарги на підставі п. 4 ч.1 ст. 1113 ГПК України.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016, яким внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору. В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01.01.2017 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобансервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.09.2016 у справі № 910/7828/16 повернути скаржнику без розгляду.

2. Справу № 910/7828/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере