Court ruling № 64089493, 13.01.2017, Khust District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 309/113/17

Провадження № 2/309/521/17

У Х В А Л А

13 січня 2017 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Сідей Я.Я. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ПАТ «Банк«Фінанси і Кредит» про визнання банку таким, що втратив право вимоги за договором поруки,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання банку таким, що втратив право вимоги за договором поруки.

Вивчивши позовну заяву і додані до неї документи, приходжу до висновку, що її слід залишити без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано копії позовної заяви від 28.01.2013 р., як зазначено у позові; не викладено змісту позовних вимог.

Крім того, в порушення вимог ст. 119 ЦПК України до позовної заяви не доданий документ про оплату судового збору.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, обєкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір». З 01.09.2015 року Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що повязані з порушенням їхніх прав. Отже, з 01.09.2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом на 1 січня календарного року.

Подаючи позов, позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діє з 01.11.2011, визначає, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав». Тобто, на день подання позову про захист прав споживачів діють нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01.09.2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір, який визначений ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», якою передбачено за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплату судового збору в розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000 грн.).

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ПАТ «Банк«Фінанси і Кредит» про визнання банку таким, що втратив право вимоги за договором поруки залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хустського

районого суду: підпис: ОСОБА_3

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_3