Court ruling № 62855021, 16.11.2016, Rivne Regional Court of Appeal

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді Ковальчук Н.М.,

суддів Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання Шептицька С.С.,

з участю представника

ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим задоволено: визнано договір поруки № 130141, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 27 липня 2007 року, припиненим з 10 січня 2011 року, та стягнуто з Банку на її користь 244,00 грн. судового збору.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПАТ «УкрСиббанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи щодо первісного позову та пояснює, що на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, укладеним 27.07.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, було надано виписку по рахунку позичальника № 26208042350100, яка підтверджує виконання Банком умов договору по наданню кредиту, що узгоджується з п.1.5 договору та відповідає вимогам п.5.6 Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», а також свідчить про обґрунтованість позовних вимог Банку. Зауважує своє право позивача змінити розмір позовних вимог та зазначає, що уточнення розміру заборгованості ОСОБА_2 мало місце 03.12.2015 року шляхом подачі відповідної заяви, в якій відображено розрахунок заборгованості станом на 04.11.2015 року. Заперечує обґрунтованість зустрічних позовних вимог та доводить, що Банк звернувся з вимогою до поручителя в межах шестимісячного строку, а саме: повідомлення про дострокове стягнення заборгованості з боржника та поручителів було останнім надіслано 21.01.2014 року, а звернення до суду (у звязку з невиконанням вимоги Банку) мало місце 07.03.2014 року. Додає, що місцевий суд, задовольняючи зустрічний позов, не навів мотивів припинення поруки саме з 10.01.2011 року. Звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виявились у тому, що при постановленні ухвали від 14.10.2014р. судом порушено принцип змагальності сторін, а також в недотриманні розумних строків розгляду справи. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення прозадоволення позовних вимог Банку в повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог за їх безпідставністю.

______________

Справа № 569/3799/14-ц Головуючий в суді І інстанції ОСОБА_4

Провадження № 22-ц 787/1712/2016 Суддя-доповідач ОСОБА_5

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що право вимагати дострокового стягнення з відповідачів всієї суми заборгованості за споживчим кредитом, процентами та іншим платежами у позивача відсутнє через неповідомлення відповідачів про дострокове повне погашення заборгованості у встановлений строк, а також врахував невиконання позивачем вимог розділу 6 кредитного договору.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір поруки припинений з підстав ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки позивач без згоди поручителя збільшив відсоткову ставку за користування кредитом.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Судом встановлено: 27 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі АІБК «Укрсиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11190201000, за умовами якого позичальник отримала кошти в сумі 15000 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 13% річних з кінцевим строком повернення 23 липня 2018 року.

27 липня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 27 липня 2007 року. 30 березня 2009 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1. 25 травня 2009 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №2.

Зазначеними Додатковими угодами був змінений графік погашення кредиту; строк повернення кредиту, встановлений п.1.2.2. Кредитного договору, залишився незмінний

10 січня 2011 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 26.03.2010 року, відповідно до якої сторони домовились щодо можливої зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу.

На забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_2 за договором споживчого кредиту між АІБК «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки №130141 від 27.07.2007 року.

26 березня 2010 року між АІБК «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки №130141 від 27 липня 2007 року, відповідно до якої поручитель своїм підписом погоджується в майбутньому на зміну умов графіка погашення кредитного договору. Всі інші умови кредитного договору залишаються без змін.

Акціонерний комерційний інноваційний банк «Укрсиббанк» перейменовано на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»(далі-ПАТ «УкрСиббанк»).

У березні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовними вимогами, уточненими під час провадження справи в суді, відповідно до яких просило стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 достроково всю заборгованість за договором споживчого кредиту та відсотків за користування кредитом в розмірі 16492,60 доларів. США, з яких: 10 469,63 доларів. США - заьборгованість по основному боргу, 6 022,97 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Банк свої зобов»язання про надання кредитних коштів виконав. Відповідачка, відповідно до умов договору зобов»язувалась щомісячно повертати наданий кредит у обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору та Додатковими угодами, сплатити відсотки за користування коштами, однак такі умови порушила і з березня 2012 року не виконує покладених на неї кредитним договором зобов»язань, а тому Банк просив суд стягнути з відповідачів всю суму кредиту, відсотків та пені.

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки №130141 від 27 липня 2007 року припиненим. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що позичальник ОСОБА_2 з березня 2012 року не погашала кредит, а тому у ПАТ «УкрСиббанк» з цього часу виникло право вимоги до позичальника і поручителя, однак ПАТ «Укрсиббанк» предявило позов 07 березня 2014 року, тобто після спливу передбаченого законодавством 6-місячного строку для предявлення ним вимоги до поручителя з моменту настання у нього такого права.

Окрім цього, в зустрічному позові вказувала на те, що пунктом 2.1 Договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди Поручителя змінювати умови Основного договору з позичальником внаслідок чого б збільшувався обсяг відповідальності поручителя. Однак, всупереч цьому, без її згоди та відома пунктом 2 Додаткової угоди № 1 від 10 січня 2011 року Банк та ОСОБА_2 встановили, що за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється відсоткова ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Зазначене свідчить, що відповідачі за зустрічним позовом змінили вартість кредиту без її згоди, внаслідок чого обсяг її відповідальності перед ПАТ «УкрСиббанк» збільшився, а тому відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України договір поруки є припиненим.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частини перша та четверта статті 1054 ЦК України) та Законом України «Про захист прав споживачів».

За частиною першою статті 11 Закону України «Прозахистправ споживачів» в редакції, яка діяла на час укладення договору, між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин, визначено, що споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_2 був виданий споживчий кредит, а, отже, до правовідносин, що виникли між сторонами, застосовуються законодавство щодо захисту прав споживачів.

За положеннями пункту 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п.1.2.2 кредитного Договору позичальник зобов»язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 23 липня 2018 року.

За п.3.5.3 кредитного Договору позичальник зобов»язується достроково повернути банку в повному розмірі всю суму кредиту та повністю погасити плату за кредит в разі застосування банком права вимоги дострокового повернення кредиту в порядку, визначеному розділом 6 Договору.

Умови розділу 6 кредитного Договору передбачають умови набуття банком права на дострокове повернення кредитних коштів, а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового(дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та сплати плати за користування коштами шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою Позичальника. Терміни дострокового повернення вважаються такими, що настали з 32(тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення або з 41(сорок першого) дня, рахуючи з дати відправлення повідомлення в разі зміни позичальником адреси без попереднього повідомлення про це банку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «УкрСиббанк» зазначило, що 21 січня 2014 року направило ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги за № 30-11/7877 та №30-11/7878 про усунення порушення умов кредитного договору та зобов»язання сплатити прострочену заборгованість, а в разі несплати у встановлений строк вказаної вимоги, банк ставив вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та плати за кредит.

Разом з тим, Банк не надав жодного доказу про отримання позичальником та поручителем вказаної вимоги.

Зазначене свідчить, що банк не виконав вимог розділу 6 кредитного Договорута статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому у нього відсутнє право вимоги повернення споживчого кредиту та плати за кредит, строк виплати якого ще не настав.

Враховуючи зазначені обставини справи, умови договору споживчого кредиту та вимоги законодавства, колегія суддів рахує правильним висновок суду першої інстанції про незаконність позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк».

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання , а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов»язання не встановлений або встановлений моментом пред»явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред»явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 10 січня 2011 року АКІБ «Укрсиббанк» та позичальник ОСОБА_2 уклали Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11190201000 від 26.03.2010 року, відповідно до якої домовились про можливість зміни в майбутньому процентної ставки по кредиту.

З листів № 180744 від 22 лютого 2008 року, №36556 ДР від 13 липня 2008 року, №79766 ДР від 26 липня 2008 року, наданих представником банку, видно, що з 12 березня 2008 року АКІБ «УкСиббанк» запровадив нову систему нарахування відсотків за користування кредитом на прострочену суму основного боргу в розмірі збільшеної вдвічі від діючої відсоткової ставки, а також з 01 липня 2008 року збільшив відсоткову ставку за користування кредитними коштами на 2% річних.

Про збільшення вдвічі діючої відсоткової ставки за користування кредитом на прострочену суму основного боргу вбачається з долученої до позовної заяви довідки розрахунку заборгованості за кредитом.

Поручитель ОСОБА_3 жодним чином не повідомлялась про зміни умов кредитного Договору щодо підвищення вартості кредиту, додаткових угод про збільшення відсоткової ставки з Банком не укладала.

З огляду на вказане, договір поруки, в силу вимог ст.559 ЦК України, є припиненим.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ зясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обовязку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в звязку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 205, 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_5

Судді : підпис ОСОБА_6

підпис ОСОБА_7

Копія вірна: суддя-доповідач ОСОБА_5