Decision № 3752824, 16.12.2008, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2008 р. Справа № 16/631/08

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „Андріївське” ( 54028, м. Миколаїв, вул. Ново заводська, буд.15)

До відповідача: Комунального підприємства „Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації” ( 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 40)

Про: визнання права власності

Суддя В.Д. Фролов

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Тот О.В., дов. № 02/10 від 02.10.2008 р.

Від відповідача: Архипов Д.О., дов. № 36 від 04.01.2008 р.

В засіданні приймає участь:

Була оголошена перерва до 16.12.2008 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „Андріївське” звернулось до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства „Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на наступні об'єкти: склади готової продукції літ. Ф, Ф', загальною площею 275,8 м2; частина огорожі № 49 —149,5 п.м.

Відповідач надав відзив за № 9987 від 08.12.2008 р., у якому просить розглянути спір відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

25 грудня 1999 року між Відкритим акціонерним товариством „Миколаївський комбінат будівельних виробів” (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хрізотіл (покупець за договором), правонаступником якого є позивач, був укладений договір купівлі — продажу нерухомого майна. Предметом договору купівлі —продажу було 424/100 частки нерухомого майна, розташованого в місті Миколаєві по вул. Новозаводська, 15, до складу якого входили наступні об'єкти:

склад заповнювачів — літ. У5;

побутове приміщення літ. П'-2;

вентиляційна —літ. УЗ;

цех по виготовленню шиферу —літ. Б, загальною площею 3126,4 м2;

побутовий корпус —літ. ВЗ, загальною площею 597,9 м2;

цех об'ємних каркасів літ. Г, Г';

адмінбудівля літ. А-3, загальною площею 1112,9м2;

вагова літ. З, загальною площею 18,1м2;

навіс літ. Ж, загальною площею 46,7м2;

прохідна літ. Е, загальною площею 3,0м2;

прохідна літ. К, загальною площею 14,3м2;

ґанок № 6;

2/5 частки покриття І, загальною площею 234,5м2;

ворота №№ 4,61;

градирня № 60;

підкранова колія № 44,

пропар камери №№ 39-42;

залізнична колія № 46;

частина огорожі № 62 —12,5 п.м.

Договір було укладено у простій письмовій формі, що відповідало чинному на момент укладення договору законодавству України, яке не передбачало обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі —продажу об'єктів нерухомого майна між двома юридичними особами.

Згодом, 12 лютого 2003 року між Відкритим акціонерним товариством „Миколаївський комбінат будівельних виробів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хрізотіл” була укладена додаткова угода до Договору. Додаткова угода № 1 закріплювала внесення змін до пункту 1.2. Договору, який був доповнений реченням з реквізитами документів, що підтверджували право власності продавця на вказане майно та визначали його склад і вартість.

07.03.2003 року Договір і Додаткова угода №1 були зареєстровані Комунальним підприємством „Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно Хе 132152 від 07.03.2003 року (копія витягу додається).

Однак, після реєстрації Договору і Додаткової угоди №1 сторонами за Договором було виявлено, що в тексті Договору помилково не зазначені об'єкти, які були фактично відчужені та передані Товариству з обмеженою відповідальністю „Хрізотіл” у власність, а саме: склади готової продукції літ. Ф, Ф', площею 275,8 м2; частина огорожі № 49 —149,5п.м.

Тому, 12 березня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством „Миколаївський комбінат будівельних виробів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Хрізотіл” була укладена додаткова угода № 2 до Договору. Додатковою угодою №2 були внесені зміни до пункту 1.2. Договору, а саме був поповнений перелік майна, який передавався покупцю у власність, вищевказаними об'єктами.

19 липня 2007 року згідно з протоколом № 6 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Хрізотіл” назва останнього була змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство „Андріївське”, а також були затверджені новий розподіл часток в статутному капіталі товариства та нова редакція статуту. Статут позивача був зареєстрований 20 липня 2007 року державним реєстратором виконкому Миколаївської міської ради. Згідно з пунктом 1.1. Статуту товариства позивач є повним правонаступником по усім правам та зобов'язанням Товариства з обмеженою відповідальністю „Хрізотіл”. У зв'язку зі зміною назви власника нерухомого майна, влітку 2008 року позивач подав до відповідача необхідні документи для отримання свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.

При вивчені відповідачем матеріалів інвентаризаційної справи на належні позивачеві об'єкти нерухомого майна було з'ясовано, що Додаткова угода № 2 не зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а, отже, відсутній запис щодо належності позивачу на праві власності вказаних у Додатковій угоді №2 об'єктів.

З метою приведення документів у відповідність до вимог чинного законодавства позивачем 3 жовтня 2008 року були надані до установи відповідача заява та документи для здійснення реєстрації Додаткової угоди № 2 в Реєстрі прав власності.

Однак, відповідачем було відмовлено в реєстрації Додаткової угоди №2, що підтверджується листом № 62 від 06 жовтня 2008 року. Відмову в реєстрації Додаткової угоди №2 відповідач обґрунтував наступним: відчуження нерухомого майна відбулося без попереднього отримання витягу з Реєстру прав; додаткова угода не входить до затвердженого чинним законодавством переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з листа відповідача, право власності позивача на склади готової продукції літ. Ф, Ф' (площею 275,8 м2) та частину огорожі № 49 (149,5 п.м.) відповідачем не визнається в зв'язку з тим, що відчуження вказаного майна було здійснене без отримання витягу з Реєстру прав власності, а додаткова угода не є правовстановлюючим документом.

Однак, фактично склади готової продукції літ. Ф, Ф' (площею 275,8 м2) та частина огорожі № 49 (149,5 п.м.) були відчужені, що підтверджується додатковою угодою №2. Факт передачі об'єктів у власність позивача, з яким законодавець пов'язує момент виникнення права власності у набувача майна за договором (ст. 128 ЦК УРСР, чинна на момент здійснення відчуження), також зафіксований в додатковій угоді №2 .

Отже, позивач є єдиним і законним власником зазначеного майна, а тому вимога позивача про визнання за ним права власності на це майно є правомірною, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідачем за даним позовом правомірно виступає Комунальне підприємство „Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації” з огляду на наступне: за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб —підприємців державна реєстрація ВАТ „Миколаївський комбінат будівельних виробів” (продавця за договором та додатковими угодами) припинена 14.06.2006 року в зв'язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується довідкою № 384349 від 10.10.2008 року; згідно з пунктом 18 листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” № 01-8/98 від 31.01.2001р. (зі змінами та доповненнями від 22.11.2005р., 21.07.2006р.) відповідачами по справах за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 ЦК України, можуть бути комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин та враховуючи викладене, суд вважає необхідним, позов задовольнити.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства „Андріївське” ( 54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, буд.15; ЄДРПОУ 30079174) права власності на наступні об'єкти: склади готової продукції літ. Ф, Ф', загальною площею 275,8 м2; частина огорожі № 49 —149,5 п.м.

Суддя В.Д.Фролов