Decision № 36926711, 28.01.2014, Zakarpattia Regional Court of Appeal

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 січня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кондора Р.Ю., Леска В.В., при секретарі Голінко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 22.06.2006 року між ОСОБА_3 та Банком був укладений кредитний договір № MKA0GK00000030.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США для купівлі житла, а позичальник зобов'язався сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних та повернути кошти до 22.06.2021 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 23.062006 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого остання передала Банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала і станом на 21.06.2013 року у неї перед Банком виникла заборгованість в розмірі 305800,07 грн. (38272,85$ за курсом НБУ 7,99 станом на цю дату), з яких: - заборгованість за кредитом становить 18328,76 $., - заборгованість за відсотками 8787,36 $; - заборгованість по комісії 1722,00 $; - пеня 9434,73 $.

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови кредитного договору і договору іпотеки, позивач просив постановити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 305800,07 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом надання Банку права на укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-яким способом з іншою особою-покупцем, надати для здійснення такого продажу Банку необхідні повноваження. Також просив виселити відповідача й інших осіб, які проживають у квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі ДМС України.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15.08.2013 року позов задоволено частково. Постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MKA0GK00000030 від 22.06.2006 року в сумі 38272,85 доларів США (еквівалент 305800,07 грн.) звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням Банку необхідних повноважень для здійснення такого продажу.

У задоволенні решти позовних вимог Банку відмовлено.

Позивач рішення суду не оскаржив.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову Банку.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду позивач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача в частині задоволення позовних вимог Банку.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є Банк був укладений кредитний договір № MKA0GK00000030.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 20 000 доларів США для купівлі житла, а позичальник зобов'язався сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних та повернути кошти до 22.06.2021 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 23.062006 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого остання передала Банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала і станом на 21.06.2013 року у неї перед Банком виникла заборгованість в розмірі 305800,07 грн. (38272,85$ за курсом НБУ 7,99 станом на цю дату), з яких: - заборгованість за кредитом становить 18328,76 $., - заборгованість за відсотками 8787,36 $; - заборгованість по комісії 1722,00 $; - пеня 9434,73 $.

Задовольняючи вимогу Банку в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено факт порушення позичальником умов кредитного договору забезпеченого іпотекою, а відповідач є єдиним власником заставленого майна.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_3 набула право власності на спірну квартиру згідно договору купівлі-продажу від 21.06.2006 року, що укладений між нею та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 38).

На момент укладення вказаного правочину відповідач ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. Шлюб між ними був зареєстрований 15.09.2005 року. Дана обставина стверджена свідоцтвом про шлюб, штампом у паспорті та текстом кредитного договору від 22.06.2006 року в якому міститься згода чоловіка відповідача (ОСОБА_8) на укладення кредитного договору (а.с. 25-28, 41, 69).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. ст. 60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог частини першої та другої ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_8 є співвласником квартири АДРЕСА_1 і рішенням суду вирішено питання про його права та обов'язки, його до участі у справі в якості відповідача не залучено.

Задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не попередив позивача про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, не роз'яснив позивачу, що право суду залучити до участі у справі ОСОБА_8 (співвідповідача) можливе виключно за клопотанням позивача в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Враховуючи специфіку розгляду цивільних справ в судах апеляційної інстанції та відсутність можливості залучення ОСОБА_8 до участі у справі як співвідповідача, колегія суддів вважає, що позов Банку в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки до задоволення не підлягає, оскільки він пред'явлений не до всіх співвласників квартири.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року в частині задоволення вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати. У задоволенні цієї позовної вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: