Court ruling № 35892408, 06.12.2013, Berehove District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 297/2632/13-ц

У х в а л а

про повернення позовної заяви

06 грудня 2013 року м. Берегово

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Гал Л. Л. , розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівського Управління Держземагенства у Берегівському районі про встановлення факту належності земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку,

встановив:

Ухвалою судді Берегівського районного суду від 28.11.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівського Управління Держземагенства у Берегівському районі про встановлення факту належності йому 1/3 частини земельної ділянки за адресою м. Берегово, в районі Малої гори, площею 0,1197 га, яка призначена для ведення садівництва згідно конфігурації та довжині ліній визначених в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробленої в 2013 році, та визнання недійним державного акту про право власності на земельну ділянку ІІ-ЗК №023294, виданого на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради від 30.09.1999 року №368 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №2-174/99 залишено без руху, оскільки позивачем в порушення ст. 119 ч. 2 п. 5 ЦПК України не викладені обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Так, в позовній заяві був зазначений позивачем ОСОБА_1, а відповідачем ОСОБА_2 Управління Держземагенства у Берегівському районі, в той же час позивач посилався у позовній заяві на ст.ст. 256-258 ЦПК України, що визначають порядок розгляду судами справ окремого провадження, що є видом непозовного цивільного судочинства, а саме про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи окремого провадження розглядаються за участю заявника і заінтересованих осіб.

Першим пунктом резолютивної частини позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просив встановити факт належності йому 1/3 частини земельної ділянки, що повинно розглядатися в порядку окремого провадження, а другим пунктом просив визнати недійним державний акт про право власності на земельну ділянку, що розглядається в порядку позовного провадження. Проте, в одному провадженні розглядати вимогу позовного характеру та заяву окремого провадження цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.

Крім того, рішенням Берегівського районного суду від 25.03.2013 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1197 га. Вказане рішення набрало законної сили, тому для встановлення факту належності ОСОБА_1 цієї ж земельної ділянки не було підстав.

Другим пунктом позовної заяви ОСОБА_1 просив визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку ІІ-ЗК №023294 виданого на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради від 30.09.1999 року №368, у звязку з чим відповідачем повинна була бути також ОСОБА_2 міська рада, оскільки її права та обовязки зачіпає вказана вимога.

Крім того, до матеріалів позову була приєднана квитанція про сплату судового збору в сумі 137,06 грн., однак така в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, була сплачена ОСОБА_3, в той час коли звертається з позовом в суд ОСОБА_1.

На виконання ухвали судді 04.12.2013 року представником позивача ОСОБА_3 була подана виправлена позовна заява та одна її копія.

У вказаній позовній заяві зазначений позивачем ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_2 Управління Держземагенства у Берегівському районі. В позовній заяві позивач посилається на ст.ст. 234, 256-258 ЦПК України, що визначають порядок розгляду судами справ окремого провадження, в той час як ним подається позовна заява в порядку ст. 118 ЦПК України. В резолютивній частині позовної заяви позивач зазначив єдину вимогу - про визнання конфігурації та довжини лінії земельної ділянки згідно технічної документації, що є взагалі не зрозумілою вимогою та не конкретизована позивачем.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 не була представлена суду квитанція про сплату ним судового збору та, оскільки саме ОСОБА_1 звернувся до суду із захистом своїх прав, тому відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» він повинен сплатити судовий збір, а не його представник за довіреністю ОСОБА_3.

Таким чином, оскільки вказівки ухвали від 28.11.2013 року позивачем в установлений триденний строк після отримання її копії не виконані в повному обсязі, тому заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Крім того, слід зазначити, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху була отримана представником позивача 29.11.2013 року, а подана ним виправлена позовна заява 04.12.2013 року, що свідчить про те, що представником не усунуті недоліки позовної заяви в установлений судом триденний строк.

Сплачену суму судового збору в сумі 137,06 грн. відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути ОСОБА_3.

Керуючись ч. 2 ст. 121 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівського Управління Держземагенства у Берегівському районі про встановлення факту належності земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку повернути ОСОБА_1.

Сплачений судовий збір, згідно квитанцій №125 від 30.09.2013 року, код установи банку 812016, код отримувача 37809658 на розрахунковий рахунок 31213206700005 в сумі 137 (сто тридцять сім) гривень 06 копійок повернути ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_4