№ 3460655, 10.03.2009, Vinnytsia District Administrative Court

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2009 р. Справа № 2-а-563/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Драчук Тетяна Олександрівна

При секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні

За участю представників сторін:

позивача: Мельник Т.І.

відповідача: Баранов Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Приватного виробничого підприємства "Барви"

про: зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до Приватного виробничого підприємства "Барви", в якій позивач просить зобов'язати відповідача розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році та зобов'язати ПВП "Барви" сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007р. №233, на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. в поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік не розрахована та у рядку 06 не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати та сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановлено ч. 1 ст. 19 Закону, так як із поданого звіту випливає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у кількості 1 робочого місця.

Відповідач письмових пояснень з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості заявленого позову не надав, однак представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав. При цьому, представник відповідача просив врахувати, що на підприємстві працював один інвалід - ОСОБА_1.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N875-XII) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2007 році середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала - 25 осіб, з числа яких інваліди відсутні, норматив робочих місць для інвалідів - не зазначений.

Однак, з такою позицією відповідача погодитися не можна, оскільки як зазначено вище відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.

Таким чином, в 2007 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав - 1 робоче місце та відповідно останнім в 2007 році не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Як зазначено вище, приписами частини 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю також зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Однак, доказів надання державній службі зайнятості інформації, щодо наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у 2007 році, відповідачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.

Натомість, як вбачається з листа Бершадського районного центру зайнятості №775 від 18.06.2008р., ПВП "Барви" у 2007 році звіт за формою 3ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, не подавало.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

В силу ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Згідно ч. 2 п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, з системного аналізу наведених правових норм слідує висновок, що обов'язок, щодо здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для інвалідів, покладений саме на роботодавців, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині зобов'язання ПВП "Барви" розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, а в силу ч. 2 ст. 20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році відповідач зобов'язаний розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня 2008 року.

Однак, станом на момент подання позовної заяви, та момент розгляду справи в суді відповідачем не розраховано та відповідно не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, у зв'язку з чим позовні вимоги, щодо зобов'язання відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, також підлягають задоволенню

Посилання відповідача на ту обставину, що у 2007 році на підприємстві на посаді комірника працював один інвалід - ОСОБА_1, суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. працював у ПВП "Барви" за сумісництвом, тоді як згідно п. 2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р N286, до облікової кількості штатних працівників не включаються працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. При цьому, ОСОБА_1. повинен бути включений до числа працюючих інвалідів за основним місцем роботи, а чинне законодавство не передбачає для роботодавців можливості одночасного включення одного і того ж інваліда до кількості працюючих інвалідів на декількох підприємствах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 112, ст. 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Визнання відповідачем позову в повному обсязі судом приймається, оскільки не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Зобов'язати Приватне виробниче підприємство "Барви" (24400, вул. Островського, 1, м. Бершадь Вінницької області, код ЄДРПОУ 31590596) розрахувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році.

Зобов'язати Приватне виробниче підприємство "Барви"(24400, вул. Островського, 1, м. Бершадь Вінницької області, код ЄДРПОУ 31590596) сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати працівника у 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 року №223 на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Бершадський район, р/р 31219230700041, код ЄДРПОУ 34701172, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2007 рік".

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:13.03.09

Суддя Драчук Тетяна Олександрівна