Decision № 31554938, 16.04.2013, Kalynivskyi District Court of Donetsk City (until 25.04.2025 - Kalininskyi District Court of Donetsk City)

Справа №256/1222/13-ц

2/256/615/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне рішення)

16 квітня 2013 року м. Донецьк

Калінінський районний суд м.Донецька у складі:

головуючий суддя -Істягіна Н.М.

при секретарі судового засідання -Левченко В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2012 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого, позивачу надані кредитні кошти в розмірі 29 680 гривень строком погашення до 04.07.2014 року зі сплатою 12.00 відсотків річних за користування кредитними коштами. Позивач, посилаючись на ст..203 ЦК України вважає, що зазначений договір є недійсним.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з мотивів, які викладені в позовній заяві, та надав заяву про згоду на винесення судом заочного рішенні по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини не явки суду не повідомив, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

04.07.2012 року між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2000022208. Зазначений договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб (а.с.9-11).

Згідно умов кредитного Договору позивачу надані кредитні кошти у розмірі 29 680 гривень строком погашення до 04.07.2014 року зі сплатою 12.0 річних за користування кредитними коштами.

Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі письмових Дозволів НБУ на здійснення операцій по видачі грошових коштів в національній валюті банк має право видавати кредит готівковою національною валютою тільки з поточного рахунку клієнта (балансові рахунки 26…, «кошти клієнтів банку», згідно з "Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України", затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.2004р. №280, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.07.2004р. за № 918/9517), тобто з банківського поточного рахунку, відкритого клієнту в банку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Таким чином, єдиним можливим і законним шляхом видачі фізичній особі-резиденту кредиту в готівковій національній валюті є:

- відкриття клієнту поточного рахунку в банку, що надає кредит (рахунок 2620, «рахунки клієнта», згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України»;

- перерахування на поточний рахунок клієнта (рахунок 2620, згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України») суми безготівкового кредиту у національній валюті кредиту з рахунку Банку.

- видача готівки в національній валюті клієнту на руки способом, передбаченим «Інструкцією про касові операції в банках України», затвердженою Постановою Правління НБУ № 174, тобто - за заявою про видачу готівки з поточного рахунку клієнта в рамках касового обслуговування поточного рахунку, відкритого клієнту у банку на підставі Договору банківського рахунку.

Згідно пункту 3 глави 2 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р., та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011р. за № 790/19528: приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки та переказу без відкриття рахунку; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів уповноваженого банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних осіб - на відправлення переказу, який приймається в готівковій формі.

Згідно пункту 4 глави 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 174 від 01.06.2011р., видача готівки національної валюти здійснюється за заявою на видачу готівки фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку.

Відповідно, у бухгалтерському обліку банків України встановлено чіткий порядок відображення касових операцій з видачі фізичним особам та приймання від фізичних осіб готівки в національній валюті.

Згідно пункту 2.3 розділу 2 «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України», затвердженої Постановою Правління НБУ № 495 від 20.10.2004р. (далі - Інструкції №495), операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками: видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:Дебет - 2620, 2630, 2635;Кредит - 1001, 1002.

Відповідно, згідно пункту 2.2 розділу 2 Інструкції №495, операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011р., та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 червня 2011р. за № 790/19528 (із змінами) (далі - Інструкція про касові операції), такими бухгалтерськими проводками: приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки: Дебет - 1001, 1002; Кредит - 2620, 2625, 2630, 2635.

Таким чином, з врахуванням положень правил ведення касових операцій і, відповідно, правил відображення таких операцій в бухгалтерському обліку в банках України, встановленому законом, видача та погашення кредиту в готівковій національній валюті можливо виключно з використанням поточного рахунку клієнта, відкритого йому в установі банку на підставі договору банківського рахунку відповідно до положень глави 72 ЦК України.

Поточними рахунками клієнта, згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004р. та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518 є рахунки 2620, що призначені для обліку коштів клієнта.

Але згідно заяві на видачу готівки № 3 від 04 липня 2012 року видача споживчого кредиту в національній валюті в розмірі 26 500 гривень видавалась з рахунку № 3739 8 900900000, який не є поточним рахунком клієнта та взагалі не має ніякого відношення до умов договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 (а.с.12).

Згідно Плану рахунків в банках України, затвердженому Постановою правління НБУ № 280 від 17.06.2004р. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004р. за № 919/9518, вищевказаний рахунок є транзитним рахунком банку для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів

Вказаний вище рахунок 3739…. призначений лише для внутрішньобанківського обліку, ці рахунки відкриваються банками для власних потреб і на власний розсуд і до зберігання та видачі коштів не мають жодного стосунку.

Згідно п1.8. «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003р., та зареєстрованою Міністерством юстиції 17.12.2003р. за № 1172/8493: банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Проте, договір на обслуговування рахунку №37398900900000 між банком та Позичальником - не укладався, вказаний рахунок, - не є рахунком клієнта.

Відтак банк не мав права на використання транзитного рахунку на видачу фізичній особі готівки в національній валюті, оскільки це є грубим порушенням Інструкції про касові операції в банках України та Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України.

Таким чином, порядок видачі готівки в національній валюті згідно умов кредитного договору суперечить встановленому чинним законодавством порядку видачі та повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівковою національною валютою, порядку відображення операцій з готівковою національною валютою в бухгалтерському обліку банку, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», є недійсним, оскільки не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність пункту щодо видачі та погашення кредиту за кредитним договором тягне за собою недійсність кредитного договору в цілому, оскільки без шляхів видачі та погашення кредиту - кредитний договір неможливо виконувати. Таким чином, умови кредитного договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 від 04.07.2012 щодо видачі та погашення кредиту виконати неможливо, що унеможливлює його виконання взагалі.

Згідно п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55, 56 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» та розділу 2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі - «Правила»), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Але ці вимоги Відповідачем виконано не було.

Також, всупереч , п.2 ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», банк не повідомив позивачу найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати продукція - кредит (саме як і Договір, що є його невід'ємною частиною).

Крім того, Банк не виконав інших норм законодавства, не надавши позивачу перед укладанням Договору всієї інформації згідно п.2. ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Таким чином, Банк свідомо не надав позивачу повну необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість дійсно компетентного вибору.

Наведені вище обставини свідчать про те, Банк перед укладанням Договору навмисно ввів позивача в оману через свідомо не надану інформацію, яку повинен був надати перед укладанням правочинів для всебічного і повного ознайомлення з умовами кредитування, ціною, способами розрахунку, перевагами та недоліками існуючих на час укладання Договору схем кредитування та інше.

Згідно п.9 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Згідно Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2000022208 від 04.07.2012 року, який є невід'ємною частиною кредитного договору, встановлено графік платежів на весь період користування кредитом. Відповідно до графіку розраховано суму платежу за розрахунковий період яка складає 1 888 гривень на місяць та складається з трьох частин: процентів за користування кредитом, погашення основної суми кредиту та комісії.

Вказана вище комісія, яка складає 489 гривень 72 копійки на місяць взагалі не містить правового підґрунтя. Загальна суму вказаної вище комісії за весь період користування кредитом складає 11 753 гривні 28 копійок, що є необґрунтованим суттєвим погіршенням майнового стану споживача.

Згідно ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказана вище комісія є несправедливою і такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно ст. 1011 ЦК України комісія як договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Проте при укладенні кредитного договору, жодних доручень, за плату, вчиняти будь які правочини від імені банку та за рахунок споживача, позичальник банку в даному випадку не надавав. Окремий договір комісії між позичальником та банком не укладався. Також згідно п.1.1. кредитного договору комісія за оформлення кредиту складає 0 гривень 0 копійок.

Таким чином, розділ «Графік платежів» стосовно комісії у розмірі 11 753 гривні 28 копійок є незаконним, нарахованим безпідставно та який суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та нормам ЦК України. Отже у банка не має законних підстав нараховувати та вимагати сплати вище вказаної комісії.

Пунктом 1.1 договору банк встановив умови, розмір та валюту кредиту, а саме кредит на споживчі цілі складає 26 500 гривень, на придбання Послуг у Продавця: 3 180 гривень, а загальна сума кредиту складає: 29 680 гривень. Також пунктом 1.2.2. встановлено, що з метою контролю за цільовим використанням кредиту на придбання послуг у Продавця, банк перераховує кошти у розмірі 3 180 гривень на користь Продавця. Продавцем, згідно термінів, що визначені у кредитному договорі про надання споживчого кредиту, є ПАТ «Страхова компанія «Кардіф», від імені якої діє, нібито на підставі укладеного договору доручення № 46 від 01.07.2010 року страховий агент ПАТ «ОТП Банк», що реалізує послуги страхування в рамках програми споживчого кредитування банку. Тобто банк за власної ініціативи, без погодження зі мною, перераховує кошти в розмірі 3 180 гривень на користь страхової компанії, адже я ніякого відношення до цих коштів не маю, тому що у позичальника жодних правовідносин зі страховою компанію не було, договір страхування на суму у розмірі 3 180 гривень не укладався, та і взагалі вказані вище кошти у розмірі 3 180 гривень позичальник не отримував. Банк самостійно, без згоди позичальника, перерахував вказані гроші на рахунок страхової компанії та зарахував їх до основної суми споживчого кредиту щоб позичальник їх виплачував як кредитні кошти.

Згідно глави 67 ЦК України договір страхування укладається виключно у письмовій формі.

Згідно п.2 ст. 981 ЦК України при недотриманні письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Отже договір страхування з Позивачем укладено не було, гроші у розмірі 3 180 гривень Позивач не отримував, тому п.1.1 в частині придбання послуг у Продавця виявляється недійсним і не підлягає забезпеченню та сплаті споживачем.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно до п. 2 Постанови відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З урахуванням вищенаведеного, спірний кредитний договір, як такий, що суперечить переліченим актам законодавства та зокрема ЦК, не відповідає вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, є недійсним.

Відповідно до вимог 224-227 ЦПК України, зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Згідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову і позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави також судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 197, 212-215, 218, 223, 224-227 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним з моменту укладання кредитний договір від 04.07.2012 року №2000022208, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43), судовий збір на користь держави в розмірі 114 гривень 70 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Калінінським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Н.М. Істягіна

16.04.2013