Decision № 22454878, 02.06.2010, Odesa Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Суворова В.О., Артеменка І.А.

при секретарі - Григоренко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” про визнання кредитного договору №428/F від 09 квітня 2008 року недійсним та зобовязання відповідача прийняти від позивача суму в розмірі 8538901 грн., з розстрочкою платежів на 60 місяців з щомісячним платежем 142315 грн, визнання недійсними іпотечних договорів, зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження нерухомого майна , яке передано у іпотеку за договором між сторонами від 10 квітня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ВАТ „Морський транспортний банк” про визнання недійсним кредитного договору №428/F від 09 квітня 2008 року, зобовязання відповідача прийняти від позивача суму в розмірі 8538901 грн., з розстрочкою платежів на 60 місяців з щомісячним платежем 142315 грн, визнання недійсними іпотечних договорів, зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження нерухомого майна , яке передано у іпотеку, а саме, земельної ділянки площею 0,65 га, розташованої в АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2, зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, приміщення №61, яке належить ОСОБА_2, аналогічне приміщення за тою ж адресою за №30, яке належить ОСОБА_2 та аналогічне приміщення за тою ж адресою за №29, яке належить також ОСОБА_2, посилаючись на те, що діючий між сторонами кредитний договір №428/F від 09 квітня 2008 року, згідно якого позивачу надано відповідачем кредитні кошти у сумі 2141600 доларів США на споживчі цілі та оплату страхових платежів є дискримінаційним договором та суперечить принципу добросовісності, внаслідок істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду позичальника, погіршує становище позивача у порівнянні з відповідачем.

Представник відповідача ВАТ „Морський транспортний банк” у травні 2009 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з позивача 1954854,39 доларів США та 1356140,00 грн. заборгованості за кредитним договором №428/F від 09 квітня 2008 року, 1700 грн. держмита, 250 грн. витрат на ІТЗ та накласти арешт на все майно, яке належить ОСОБА_2, а саме приміщення № 30, 61, 29 в м. АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,65 га в АДРЕСА_2.

Свої вимоги під час розгляду справи відповідач збільшив до суми 1982570,73 доларів США та 5085201,00 гривень.

Рішенням суду від 30 червня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ВАТ „Морський транспортний банк” відмовлено.

Суд визнав кредитний договір між сторонами №428/F від 09 квітня 2008 року недійсним, договори іпотеки від 10 квітня 2008 року між сторонами №1670,1674,1676, посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_3 недійсними, зобовязав ВАТ „Морський транспортний банк” прийняти від ОСОБА_2 8538901 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців з щомісячною оплатою 142985 грн., зобовязав нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження майно, передане у іпотеку за вищезазначеними договорами іпотеки.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права представник відповідача ВАТ „Морський транспортний банк” ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2009 року, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ „Морський транспортний банк” заборгованість за кредитним договором №428/F в сумі 1982570,73 доларів США, 5085201,00 гривень, 2550 гривень державного мита та 500 гривень витрат на ІТЗ, накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме, нежилі приміщення №30, №61, №29, розташовані за адресою АДРЕСА_3, земельну ділянку площею 0,65 га, розташовану в АДРЕСА_2 державний акт ЯГ №948552, квартиру №5, площею 343,1 м?, розташовану в АДРЕСА_1, площею 251,1 м?, розташовану за адресою АДРЕСА_3, 264/1000 квартири №15, площею 222,5 м?, 300/1000 квартири №15, площею 222,5 м?, 297/1000 квартири №17, площею 233,6 м?, які розташовані за адресою АДРЕСА_3.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 у повному обсязі та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ВАТ „Морський транспортний банк” суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Правильно встановленими обставинами та підтвердженими належними доказами, які визнано сторонами під час розгляду справи є наявність діючого між сторонами з 09 квітня 2008 року кредитного договору №428/F, відповідно до якого позивачем отримано кредитні кошти у розмірі 1535000,00 доларів США 11 квітня 2008 року, 120000 доларів США 18 квітня 2008 року, 50000 доларів США 21 квітня 2008 року, 195000 доларів США 22 квітня 2008 року, що в сукупності становить 1900000 доларів США.

На час розгляду справи позивачем за кредитним договором №428/F повернуто 1056099 гривень, що у відповідності з ст. 99 Конституції України, ч.1 ст. 192 ЦК України не суперечить зобовязанням сторін за договором кредиту та є законним платіжним засобом.

Відповідно до ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, ВАТ „Морський транспортний банк” на підставі ліцензії НБУ №66-2 від 08 травня 2003 року мав право на здійснення операцій з валютними цінностями. Отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в іноземній валюті, доларах США обумовлено заявою ОСОБА_2 та погодження на те кредитодавця. Висновок суду, щодо добровільного волевиявлення сторін на надання та отримання кредитних коштів в іноземній валюті доларах США, є обґрунтованими.

Взяті на себе зобовязання за кредитним договором ВАТ „Морський транспортний банк” виконало, кредитні кошти ОСОБА_2 отримано.

ОСОБА_2 порушено строки по сплаті платежів у рахунок погашення кредиту та відсотків. Прострочена заборгованість за кредитним договором станом на 08 квітня 2009 року становила 14265,39 доларів США за кредитом, 74,666,47 доларів США за відсотками, 13453,41 доларів США за пенею, 3584,45 доларів США за штрафом, а всього 105969,72 доларів США, що є підставою для звернення до суду з зустрічним позовом.

Необґрунтованим на думку колегії суддів є висновок суду щодо порушення норм ст. 99 Конституції України, ст. 192 ЦК України в частині виконання зобовязань за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки зазначений висновок не відповідає слідуючим нормам закону.

Відповідно до ст. ст. 627, 638 ЦК України сторони мають право укладати договори на обраних ними умовах у відповідності до вимог закону.

Згідно ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, кошти це гроші у іноземній чи національній валюті, чи їх еквіваленті. Статтею 47 зазначеного закону, банки мають право розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. ВАТ „Морський транспортний банк” має ліцензії за №66 та №66-2 видані Національним Банком України на проведення операцій в іноземній валюті, що дає йому право на законних підставах надавати клієнтам банку кредити в іноземній валюті. Тому висновок суду щодо неправомірності дій банку по наданню кредиту ОСОБА_2 в доларах США є помилковим.

Необґрунтованим на думку колегії суддів є висновок суду щодо несправедливості умов кредитного договору, оскільки ОСОБА_2 отримав кредит у доларах США, тому зобовязаний повернути його та відсотки за користування у тій же валюті, що і отримав його, як це передбачено умовами кредитного договору. Зміну обстановки у звязку з коливанням курсу валют не слід приймати як обставини для визнання кредитного договору недійсним. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 судом порушено права та майнові інтереси ВАТ „Морський транспортний банк”. Отримавши у доларах США кредит у сумі 1900000 доларів США згідно рішення суду він зобовязаний повернути кошти в сумі 1600307,26 доларів США, що на 739692,74 долари США менше чим отримано, без урахування відсотків за користування кредитом, чим порушено принцип справедливості.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо визнання недійсним кредитного договору №428/F від 09 квітня 2008 року суд першої інстанції помилково виходив з того, що при його укладенні порушено принципи справедливості, добросовісності, розумності, рівності умов для всіх учасників правовідносин, які завдають шкоду ОСОБА_2, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір на думку колегії не суперечить нормам цивільного законодавства, сторони є дієздатними, діяли при укладенні договору за власним волевиявленням, по формі та змісту відповідає нормам закону та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Неправильним на думку колегії суддів є позиція суду першої інстанції щодо застосування норм, які регулюють правовідносини у сфері захисту прав споживачів, оскільки правовідносини, які існують між сторонами повинні регулюватись нормами цивільного кодексу та закону України „Про банки та банківську діяльність”.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить законних правових підстав, наведених судом першої інстанції в обґрунтування свого висновку про наявність обставин та доказів визнання кредитного договору №428/F - недійсним

Жодних правових підстав, доказів, які були підставою для визнання недійсним договорів іпотеки, укладених між сторонами 10 квітня 2008 року №1672,1670,1674, 1676 судом першої інстанції не наведено, тому колегія суддів вважає висновок суду, щодо визнання зазначених договорів недійсними необґрунтованим.

В матеріалах справи відсутні також належні підстави щодо задоволення вимог ОСОБА_2 про зобовязання ВАТ „Морський транспортний банк” прийняти від нього 8538901 гривень з розстрочкою платежів на 60 місяців з щомісячною оплатою по 142985 гривень та зобовязання приватного нотаріуса ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження обєктів нерухомого майна за договорами іпотек, тому такий висновок суду є необґрунтованим.

Вимоги апелянта щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та є предметом договорів іпотеки, які забезпечують виконання умов кредитного договору і передані ВАТ „Морський транспортний банк” в розпорядження на строк виконання сторонами умов кредитного договору на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки договорами іпотек нерухомого майна, яке було власністю ОСОБА_2, встановлена заборона відчуження обєктів нерухомості, що є предметами договорів іпотек і зняття зазначених заборон можливе тільки за посвідченням нотаріуса, при умові повного виконання умов кредитного договору сторонами. Тому на зазначені обєкти немає необхідності накладати арешт, оскільки вони перебувають у розпорядженні ВАТ „Морський транспортний банк”, а рішення суду в частині визнання недійсними договорів іпотек є незаконними і підлягають скасуванню. Тому майно, на яке ВАТ „Морський транспортний банк” просить накласти арешт не вийшло з володіння банку.

В апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд постановити нове рішення про задоволення його позовних вимог, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на 26 червня 2009 року складає 1858770,76 доларів США заборгованості за кредитом, 123799,97 доларів США заборгованості за відсотками, 3613905,99 гривень заборгованості за пенею, 1471295,01 гривень заборгованості за штрафом, а всього заборгованості 1982570,73 доларів США та 5085201,00 гривень, надавши суду належні докази, які підтверджують позовні вимоги. Судом першої інстанції не досліджені належним чином зазначені у зустрічному позові вимоги ВАТ „Морський транспортний банк”, але судом з цього приводу постановлено рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. Висновок суду у цій частині на думку колегії суддів є незаконним, оскільки заявлені у зустрічному позові вимоги ВАТ„Морський транспортний банк” є обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню у цій частині. Розрахунки заборгованості, надані ВАТ „Морський транспортний банк” за кредитним договором колегія суддів вважає обґрунтованими.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду від 30 червня 2009 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України державне мито та витрати на ІТЗ підлягають задоволенню за рахунок ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст.314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 червня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” про визнання кредитного договору та договорів іпотеки недійсними відмовити.

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” заборгованості за кредитним договором № 428/F від 09 квітня 2009 року у сумі 14730944 гривень 15 копійок (код ЄДРПОУ-21650966) заборгованості за кредитом (еквівалент по курсу НБУ станом на 02.06.2010 року -1858770,76 доларів США), 981127,14 гривень (еквівалент по курсу НБУ станом на 02.06.2010 року 123799,97 доларів США) боргу по відсоткам за користування кредитом, 5085201 грн. пені за неповернення основного боргу, несплату відсотків за користування кредитом та штрафу, а всього загальна сума стягнення становить 20797272 (двадцять мільйонів сімсот девяносто сім тисяч двісті сімдесят дві) гривні 29 копійок, 2550 гривень державного мита та 500 гривень витрат на ІТЗ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене до суду касаційної інстанції - Верховного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.О. Суворов

І.А. Артеменко