ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Рішення
19.10.2006 р. Справа № 3/181
За позовом Закарпатського обласного державного Українського музично -драматичного театру, м. Ужгород
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
про визнання договору оренди від 01.10.2004 року таким, що припинив свою дію у зв'язку зі спливом строку оренди та зобов'язання звільнити орендоване приміщення,
Суддя господарського суду -Мокану В.В.
представники:
Позивача -Лошак О.В., довіреність б/н від 01.08.2006 року
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Закарпатським обласним державним Українським музично -драматичним театром, м. Ужгород заявлено позов до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про визнання договору оренди від 01.10.2004 року таким, що припинив свою дію у зв'язку зі спливом строку оренди та зобов'язання звільнити орендоване приміщення.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин по оренді приміщення, щодо якого заявлено позов, сплив терміну дії договору від 01.10.2004 року, укладеного між сторонами спору, відсутність доказів узгодження сторонами питання про продовження договору.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 13.09.2006 року та 03.10.2006 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням), у судові засідання 3 жовтня 2006 року та 19 жовтня 2006 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,
суд встановив:
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2006 року у справі № 3/181
Між сторонами спору 01.10.2004 року був укладений договір оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст
області. Згідно умов даного Договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне майно площею 32,5 кв.м. розміщене за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_1 на першому поверсі облмуздрамтеатру, що знаходиться на балансі облмуздрамтеатру, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить 37 083 грн. Зазначене майно передається в оренду з метою використання під кафе -бар. Термін дії договору узгоджено строком на три місяці до 31.12.2004 року включно; пунктом 10.6. передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Листами НОМЕР_1 від 18.04.2006 року та НОМЕР_2 від 15.06.2006 року позивач повідомив про припинення дії договору оренди в зв'язку з закінченням строку його дії та звернувся до відповідача з вимогою про повернення орендованого майна.
Враховуючи, що доказів досягнення сторонами договору згоди щодо його продовження або переукладення на новий термін сторонами спору не подано суд констатує факт безпідставного займання відповідачем приміщення, зазначеного позивачем, оскільки договірні відносини по оренді приміщення відсутні.
Наслідком припинення договору оренди відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 785 Цивільного кодексу України є обов'язок орендаря негайно повернути орендодавцеві об'єкт оренди, отже позовна вимога в частині зобов'язання звільнити орендоване приміщення підлягає задоволенню.
Провадження у справі щодо вимоги про визнання договору оренди від 01.10.2004 року таким, що припинив свою дію у зв'язку зі спливом строку оренди слід припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена вимога виходить за межі підвідомчості спорів, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 85 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 49, п. 1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
СУД ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) звільнити приміщення на першому поверсі за адресою: м. Ужгород,АДРЕСА_1
3. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Закарпатського обласного державного Українського музично -драматичного театру, м. Ужгород, вул.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 19.10.2006 року у справі № 3/181
Л.Толстого, 12 (р/р 26001017000027 в ККІБ „Коопінвестбанк”, МФО 312248, код ЄДРПОУ 02225364) суму 85 (Вісімдесят п'ять гривень) грн. на відшкодування витрат
по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині провадження у справі припинити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з оголошенням в судовому засіданні 19.10.2006 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 24.10.2006 року.
Суддя В.В.Мокану
The court decision No. 200116, Commercial Court of Zakarpattia Oblast was adopted on 19.10.2006. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary data easily.
This decision relates to case No. 3/181. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: