Decision № 141013812, 28.10.2026, Bohorodchany District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1506/26

Провадження №2/338/1311/26

28 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 563219-КС-001 від 28 січня 2026 року.

Позов обґрунтовано тим, що 28 січня 2026 року між сторонами укладено електронний договір про надання кредиту № 563219-КС-001, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 27000 грн та зобов`язалася повернути його і сплачувати проценти й інші платежі згідно з договором та графіком платежів.

Позивач зазначає, що перерахував відповідачці кредитні кошти, однак вона зобов`язань за договором належно не виконала. За розрахунком позивача, відповідачка сплатила 2608 грн, які зараховано в рахунок процентів. Станом на 07 серпня 2026 року позивач визначив заборгованість у сумі 88922 грн, з яких: 27000 грн - тіло кредиту, 43022 грн - проценти за користування кредитом, 5400 грн - комісія за видачу кредиту, 13500 грн - проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн судового збору.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримала, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 28 січня 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту № 563219-КС-001. За його умовами відповідачці надано кредит у сумі 27000 грн строком до 15 липня 2026 року. Договором передбачено фіксовану стандартну процентну ставку в розмірі 1% за кожен день користування кредитом та разову комісію за видачу кредиту в сумі 5400 грн. Договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, надісланим на зазначений нею номер телефону.

Факт надання відповідачці 27000 грн підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ коштів 28 січня 2026 року на платіжну картку відповідачки, а також відповіддю АТ «А-БАНК» на запит суду та відомостями про рух коштів.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки відповідно до статті 611 ЦК України, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зокрема, ст.1050 ЦК України визначає, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про її прийняття; підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, одноразовим ідентифікатором.

Таким чином матеріалами справи підтверджено, що сторони уклали кредитний договір №563219-КС-001 від 28 січня 2026 року у формі електронного документу, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

За договором сума кредиту становила 27000 грн, стандартна фіксована процентна ставка - 1% за кожен день користування кредитом. Строк кредитування, відповідно до графіка платежів, закінчувався 15 липня 2026 року.

Розрахунок заборгованості позивача свідчить, що за період з 28 січня до 15 липня 2026 року включно нараховано 45630 грн процентів: 27000 грн ? 1% ? 169 днів. Із цієї суми зараховано 2608 грн отриманих платежів, тому залишок процентної заборгованості становить 43 022 грн.

Зазначений розрахунок узгоджується з умовами договору, за якими проценти нараховуються щоденно на неповернутий залишок кредиту.

Відповідачка не надала доказів повернення тіла кредиту чи повної сплати процентів. Тому вимоги про стягнення 27000 грн тіла кредиту та 43022 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованими.

Щодо комісії за видачу кредиту суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути 5400 грн комісії за видачу кредиту, у договорі цю суму визначено як разову комісію, що нараховується в дату видачі кредиту.

Відповідно до ст. 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за кредитом можуть включатися комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас стягнення комісії має відповідати змісту фактично наданої послуги, а умови договору не повинні створювати несправедливий дисбаланс прав та обов`язків сторін.

Із договору та інших поданих документів убачається, що комісія становить 20% від суми кредиту. Позивач не конкретизував, яку саме окрему додаткову чи супутню послугу було надано відповідачці за цей платіж, у чому полягав її зміст та яким доказом підтверджується її фактичне надання. Перерахування кредитних коштів є виконанням основного обов`язку кредитодавця за кредитним договором і саме по собі не підтверджує надання позичальниці окремої платної послуги.

Суд ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, щодо неприпустимості стягнення плати за дії кредитодавця, які здійснюються у його власних інтересах або є виконанням обов`язків за кредитним договором. За таких обставин суд вважає, що позивач не довів правової підстави для стягнення з відповідачки 5400 грн комісії, тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того позивач просить стягнути 13500 грн, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання та зазначених у розрахунку як проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку за таке прострочення. Неустойка та інші передбачені договором платежі за прострочення, нараховані з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Заявлені 13500 грн нараховано за прострочення платежів у 2026 році, тобто в період дії воєнного стану. Тому відповідачка звільнена від обов`язку сплачувати цю суму. Вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката визначаються відповідно до умов договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, а також ціною позову. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України враховує, чи пов`язані вони з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а в разі часткового задоволення позову розподіляє витрати між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Позивач заявив вимогу про стягнення 88922 грн заборгованості. Суд задовольняє вимоги на суму 70022 грн, що становить 78,7454% від заявленої суми. Тому пропорційно задоволеним вимогам з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 78,7454% сплаченого судового збору, що становить 2096,52 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідачки 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат позивач подав договір про надання правничої допомоги та рахунок-фактуру на 10000 грн за підготовку позовної заяви у цій справі.

Оцінюючи обсяг правничої допомоги, складність справи, кількість підготовлених документів і ціну позову, суд вважає співмірним загальним розміром витрат на правничу допомогу 4000 грн. Оскільки позов задоволено на 78,7454%, пропорційно задоволеним вимогам з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 78,7454% від 4000 грн, що становить 3149,82 грн. У решті вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. 3, 11, 13, 14, 16, 525, 526, 530, 610, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, керуючись ст. 3, 11, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258265, 274282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором про надання кредиту №563219-КС-001 від 28 січня 2026 року в розмірі 70022 грн, з яких: 27000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 43022 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2096 грн 52 коп. судового збору та 3149 грн 82 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, чи якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко