Decision № 140951144, 26.10.2026, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/9004/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» (40004, Віталія Терещенка, буд.35, 1 пов., 1А, м. Суми, код 38708941)

до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, вул. Петлюри Симона, буд. 27, м. Київ, код 43068454)

про стягнення грошових коштів у розмірі 62 848,37 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про стягнення грошових коштів у розмірі 62 848,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі №910/10224/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, стягнуто основну заборгованість, яку відповідач сплатив лише 08.07.2026. Посилаючись на триваюче прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача 46 524,36 грн інфляційних втрат та 16 324,01 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/9004/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» 28.07.2026, що підтверджується довідками про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи).

13.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві проти задоволення позову заперечив та зазначив, що відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 остаточний розрахунок за «зеленим» тарифом здійснюється після оприлюднення рішення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом-НКРЕКП) про затвердження вартості послуги (за грудень 2024 року це постанова від 25.02.2025 № 285, оприлюднена 26.02.2025). Джерелом коштів для такого розрахунку є оплата цієї послуги НЕК «Укренерго». Оскільки НЕК «Укренерго» оплатило послугу не в повному обсязі, відповідач вважає, що його зобов`язання у відповідній частині не виникло, прострочення відсутнє, а, отже, немає підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. На обґрунтування своєї позиції відповідач послався на п. 2.1 Договору, постанову Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та подав довідку про заборгованість ПрАТ «НЕК «Укренерго» станом на 31.12.2025. Крім того, відповідач послався на неправильність розрахунку інфляційних втрат через неокруглення індексу інфляції та на звільнення від відповідальності у зв`язку з форс-мажорними обставинами (воєнний стан), посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 та повідомлення на своєму вебсайті.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач у відповіді на відзив зазначив, що факт виникнення у відповідача зобов`язання з оплати електричної енергії за грудень 2024 року встановлено рішенням суду у справі № 910/10224/25 і він не підлягає доказуванню. За доводами позивача, заборгованість НЕК «Укренерго» перед відповідачем не підтверджена належними доказами та не звільняє відповідача від відповідальності за ст. 625 Цивільного кодексу України, як і посилання на форс-мажорні обставини. Позивач також зазначив, що розрахунок здійснено за допомогою ІПС «Ліга:Закон», а відповідач контррозрахунку не надав.

21.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив підтримав свою позицію та зазначив, що відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 обов`язок з оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений повною оплатою послуги НЕК «Укренерго», заборгованість якого перед відповідачем становить 15 667 152 593,70 грн, а тому обов`язок відповідача зі сплати боргу не виник. Відповідач також зазначив, що позивач розрахував інфляційні втрати без округлення індексу інфляції, а обставини, встановлені у справі № 910/10224/25, не мають абсолютного преюдиційного характеру (постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.08.2018 постановою НКРЕКП № 841 зі змінами, внесеними постановами від 28.12.2018 № 2102 та від 17.12.2021 № 2621, ТОВ «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії. Місцями провадження діяльності визначено дев`ять гідроелектростанцій.

27.09.2018 між ДП «Енергоринок» та ТОВ «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» укладено договір № 15625/01 (далі за текстом-Договір). За ним товариство зобов`язалося продавати, а ДП «Енергоринок» купувати вироблену електроенергію за «зеленим» тарифом. Договір набрав чинності з 01.10.2018 і діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030). Сторони погодили, що зобов`язання ДП «Енергоринок» щодо купівлі електричної енергії будуть передані гарантованому покупцю з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

25.06.2019 постановою НКРЕКП № 1217 ДП «Гарантований покупець» видано ліцензію на здійснення функцій гарантованого покупця.

30.06.2019 ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» уклали додаткову угоду № 321/01, яка набрала чинності з 01.07.2019. Нею сторону Договору ДП «Енергоринок» замінено на ДП «Гарантований покупець», а Договір приведено у відповідність до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Відповідно до п. 1.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 321/01) виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України. Це стосується, зокрема, Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі за текстом-Порядок).

Згідно з п. 3.3 Договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.

Підпунктом 2 пункту 4.5 Договору передбачено обов`язок гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Пунктом 4.6 Договору визначено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, визначеного у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця також може стягуватися штраф у розмірі 7 % від неоплаченої суми за ненадходження належних коштів на рахунок виробника понад 30 днів.

Згідно з п. 5.2 Договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за Договором на термін дії таких обставин і усунення їх наслідків.

Відповідно до п. 5.3 Договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили.

28.12.2019 укладено додаткову угоду № 1967/01, якою змінено банківські реквізити сторін.

29.04.2020 укладено додаткову угоду № 1291/01/20, якою статті 1-7 Договору викладено в новій редакції. Обов`язок гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену електричну енергію збережено (пп. 2 п. 4.5).

11.02.2021 укладено додаткову угоду № 461/01/21, умови якої застосовуються з 16.01.2021. Нею, зокрема, викладено в новій редакції п. 3.3 Договору (оплата згідно з главою 10 Порядку) та п. 4.6 Договору.

За новою редакцією п. 4.6 гарантованому покупцю нараховується пеня 0,1 % від суми, не оплаченої згідно з п. 10.4 Порядку, та може стягуватися штраф 7 %.

29.12.2021 укладено додаткову угоду № 2606/02/21. Згідно з нею з 01.01.2022 позивач зобов`язався додатково продавати електричну енергію, вироблену Чернятською, Дмитренківською, Скалопільською, Брацлавською та Глибочанською гідроелектростанціями.

29.05.2023 укладено додаткову угоду № 1499/07/23 щодо порядку призупинення та поновлення дії Договору. Її умови застосовуються з 28.04.2023.

25.01.2024 у зв`язку з викладенням Порядку в новій редакції (постанова НКРЕКП від 24.01.2024 № 178) укладено додаткову угоду № 677/07/24, яка набрала чинності з 26.01.2024. Глави 1-8 Договору замінено главами 1-9.

Відповідно до п. 1.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 677/07/24) продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця. Гарантований покупець також зобов`язується здійснювати оплату цієї енергії відповідно до умов Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

Підпунктом 2 пункту 4.4 Договору передбачено обов`язок гарантованого покупця своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.

Пунктом 4.6 Договору визначено, що у разі несвоєчасного та/або не в повному обсязі здійснення гарантованим покупцем розрахунків йому нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з п. 11.4 глави 11 Порядку суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку, за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця також може стягуватися штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з п. 11.4 глави 11 Порядку суми за ненадходження належних коштів на рахунок продавця понад 30 днів.

Згідно з п. 5.2 Договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань за Договором на термін дії таких обставин і усунення їх наслідків.

Відповідно до п. 5.3 Договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили.

02.02.2024 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 74-р вирішено реорганізувати ДП «Гарантований покупець» шляхом перетворення в Акціонерне товариство.

16.12.2024 та 25.12.2024 ДП «Гарантований покупець» сплатило позивачу за електричну енергію, відпущену у грудні 2024 року, 3779126,09 грн та 3856614,11 грн відповідно.

31.12.2024 сторони склали акт купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2024 року. Згідно з ним відповідач купив у позивача 1931152,210 кВт·год електричної енергії на загальну суму 12337745,28 грн, у т.ч. ПДВ 2056290,89 грн. Акт підписано кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб відповідача 08.01.2025 та позивача 09.01.2025.

14.01.2025 відповідач сплатив за електричну енергію, відпущену у грудні 2024 року, 3724859,63 грн.

25.02.2025 постановою НКРЕКП № 285 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у грудні 2024 року, - 183865021,99 грн без ПДВ.

11.03.2025 відповідач сплатив за електричну енергію, відпущену у грудні 2024 року, 367916,09 грн. Загальна сума оплат за грудень 2024 року склала 11728515,92 грн, а неоплаченою залишилася вартість електричної енергії у розмірі 609 229,36 грн.

ТОВ «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 694029,99 грн, з яких 660380,06 грн основного боргу, у т.ч. 609 229,36 грн за грудень 2024 року; 25336,72 грн інфляційних втрат та 8313,21 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість за грудень 2024 року за період з 06.03.2025 по 15.08.2025.

10.12.2025 постановою Кабінету Міністрів України № 1633 утворено АТ «Гарантований покупець» шляхом перетворення ДП «Гарантований покупець».

13.01.2026 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10224/25 позов задоволено частково. З ДП «Гарантований покупець» стягнуто 660380,06 грн боргу, 24369,17 грн інфляційних втрат, 8313,21 грн 3 % річних та 8316,75 грн судового збору, у решті позову відмовлено.

21.04.2026 проведено державну реєстрацію АТ «Гарантований покупець» та державну реєстрацію припинення ДП «Гарантований покупець».

11.05.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/10224/25 замінено відповідача ДП «Гарантований покупець» на його правонаступника - АТ «Гарантований покупець». Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 рішення від 13.01.2026 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Повний текст постанови складено 28.05.2026.

08.07.2026 АТ «Гарантований покупець» сплатило позивачу 660380,06 грн. З цієї суми 609 229,36 грн становить оплата за електричну енергію, відпущену у грудні 2024 року, 26907,47 грн - за липень 2022 року, 24243,23 грн - за серпень 2022 року.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, купленої у грудні 2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом й просить стягнути з відповідача 62848,37 грн, з яких 46524,36 грн інфляційних втрат та 16324,01 грн 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості 609 229,36 грн за період з 16.08.2025 по 07.07.2026.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом-ЦК України) зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 11.4 Порядку (у редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178), застосування якого сторони погодили у п. 3.3 Договору, визначено, що гарантований покупець здійснює оплату за відпущену продавцем у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом-ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/10224/25 набрало законної сили 11.05.2026 з ухваленням постанови Північного апеляційного господарського суду. У цій справі брали участь ті самі особи. Відповідач у справі № 910/10224/25 був замінений на АТ «Гарантований покупець» як правонаступника ДП «Гарантований покупець», а відповідно до ч. 2 ст. 52 ГПК України всі дії, вчинені у процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зазначеним рішенням встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв електричну енергію у грудні 2024 року на суму 12337745,28 грн; відповідач оплатив її частково; постанову НКРЕКП № 285 щодо вартості послуги за грудень 2024 року оприлюднено 26.02.2025, у зв`язку з чим настав строк остаточного розрахунку; заборгованість відповідача за грудень 2024 року становила 609 229,36 грн, яку стягнуто в примусовому порядку; відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин строк остаточної оплати за грудень 2024 року сплинув 05.03.2025 (п`ятий робочий день з дня оприлюднення постанови НКРЕКП № 285), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, починаючи з 06.03.2025. Ці обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що преюдиційні обставини не мають абсолютного характеру. Дійсно, у постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 та від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21, на які посилається відповідач, зазначено, що для спростування преюдиційних обставин учасник справи, який їх заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Проте відповідач таких доказів не надав. Його заперечення зводяться до незгоди з правовою оцінкою, наданою судами у справі № 910/10224/25, та до повторення доводів, які були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій і відхилені ними.

Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17. Згідно з нею преюдиційне значення мають обставини (факти), встановлені судовим рішенням, а не правова оцінка, надана судом таким обставинам. З огляду на це суд у цій справі самостійно надає правову оцінку доводам відповідача щодо умов виникнення його обов`язку з оплати, однак дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на наведене нижче.

Щодо доводів відповідача про обумовленість його обов`язку з оплати розрахунками з НЕК «Укренерго» суд зазначає таке.

Відповідач стверджує, що його обов`язок з оплати 100 % вартості електричної енергії обумовлений повною оплатою послуги з боку оператора системи передачі. Суд вважає ці доводи безпідставними з наведених нижче причин.

Абзац другий п. 11.4 Порядку визначає лише складові, що враховуються при обчисленні суми остаточного місячного платежу, зокрема, суму попередніх авансових платежів продавцю та суму коштів, отриманих від ОСП. Однак ця норма не встановлює, що строк виконання гарантованим покупцем грошового зобов`язання перед продавцем настає лише після отримання коштів від ОСП. Так само ця норма не допускає оплату вартості електричної енергії лише пропорційно до розміру отриманих від ОСП коштів.

Строк остаточного розрахунку прямо пов`язаний абзацом першим п. 11.4 Порядку з подією, яка неминуче має настати, оприлюдненням рішення Регулятора (ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 252 ЦК України). Повна оплата послуги з боку ОСП не є подією, яка неминуче має настати, а тому не може визначати строк (термін) виконання зобов`язання.

Договір і Порядок не містять умов, які б ставили виконання гарантованим покупцем обов`язку з оплати в залежність від виконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» зобов`язань за договором про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Правовідносини за цими договорами є самостійними, з різними предметами та суб`єктами. Позивач не є стороною договору між відповідачем та ОСП, а тому неналежне виконання цього договору не може впливати на права позивача.

Крім того, у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, на яку посилається сам відповідач, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно умовами двостороннього договору та Порядку.

Висновок про те, що джерелом коштів для розрахунків гарантованого покупця є кошти, що сплачуються ОСП, стосується механізму фінансування розрахунків. Він не змінює строку виконання зобов`язання гарантованого покупця перед виробником і не звільняє його від обов`язку провести повний розрахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Довідка відповідача про заборгованість ПрАТ «НЕК «Укренерго» станом на 31.12.2025 є документом, складеним самим відповідачем та не містить даних про конкретний розмір недоотриманих коштів саме за послугу, надану у грудні 2024 року, та не підтверджена первинними документами, тому з огляду на ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України вона не може вважатися належним і достатнім доказом обставин, на які посилається відповідач, водночас навіть за умови доведеності такої заборгованості вона з наведених вище підстав не впливає на обов`язок відповідача розрахуватися з позивачем у встановлений строк.

Посилання відповідача на п. 2.1 Договору, за яким сторони керуються, зокрема, нормативно-правовими актами Регулятора, не спростовують наведених висновків. Чинна редакція Порядку не містить норм, які б відтерміновували строк оплати до отримання коштів від ОСП.

Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних після ухвалення судового рішення про стягнення боргу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначила таке. Припинення зобов`язання не пов`язане з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України є акцесорним зобов`язанням, яке залежить від основного і поділяє його долю. Прострочення виконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення відповідних сум виникає за кожен період прострочення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Матеріалами справи підтверджується, що заборгованість у розмірі 609 229,36 грн відповідач погасив лише 08.07.2026. Інфляційні втрати та 3 % річних за період з 06.03.2025 по 15.08.2025 вже були предметом розгляду у справі № 910/10224/25. Отже, позивач правомірно заявив вимоги за період з 16.08.2025 по 07.07.2026, який не охоплюється попереднім рішенням суду.

Щодо доводів відповідача про форс-мажорні обставини суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас інфляційні втрати та 3 % річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями. Вони є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами.

Норми ст. 625 ЦК України є спеціальними, встановлюють обов`язок боржника незалежно від наявності його вини і не передбачають підстав для звільнення від цього обов`язку. Тому правила ст. 617 ЦК України щодо звільнення від відповідальності у зв`язку з дією непереборної сили до вимог за ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 та від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, і її підтримав Північний апеляційний господарський суд у постанові від 11.05.2026 у справі № 910/10224/25 щодо тих самих сторін і того самого Договору.

Крім того, суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. Сторона, яка посилається на них, повинна довести не лише їх існування, а й їх надзвичайність, невідворотність та причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами і неможливістю виконання конкретного зобов`язання (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 має загальний характер. Він не є сертифікатом про форс-мажорні обставини стосовно конкретного зобов`язання відповідача за Договором і не підтверджує неможливості виконання саме цього зобов`язання.

Відповідач не надав доказів отримання документа ТПП України відповідно до п. 5.3 Договору та доказів направлення позивачу повідомлення про настання обставин непереборної сили відповідно до п. 5.4 Договору. Розміщення інформації на вебсайті відповідача не є повідомленням позивача у розумінні п. 5.4 Договору.

Суд також враховує, що Договір у чинній редакції (додаткова угода № 677/07/24 від 25.01.2024) сторони погодили в період дії воєнного стану. Отже, на момент виникнення спірного зобов`язання з оплати електричної енергії за грудень 2024 року воєнний стан не був для відповідача непередбачуваною обставиною. Протягом спірного періоду відповідач продовжував виконувати Договір і здійснював часткові оплати.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що розрахунок за період прострочення з 16.08.2025 по 07.07.2026 є арифметично правильним, а тому з відповідача підлягає стягненню 16 324,01 грн 3 % річних.

Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, суд враховує висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Згідно з ними величина сукупного індексу споживчих цін за період прострочення має заокруглюватися до одного десяткового знака після коми, оскільки саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін органом державної статистики. Аналогічний підхід застосований судами у справі № 910/10224/25.

Позивач застосував індекси інфляції за вересень 2025 року - червень 2026 року. Серпень 2025 року не включено, оскільки прострочення в цьому місяці тривало з 16 числа, а липень 2026 року не включено, оскільки погашення боргу відбулося до 15 числа. Сукупний індекс інфляції за цей період становить 107,636592 %, однак позивач його не заокруглив. Після заокруглення до одного десяткового знака сукупний індекс становить 107,6 %. Отже, інфляційні втрати за спірний період становлять 609 229,36 грн Ч 1,076 - 609 229,36 грн = 46 301,43 грн.

Доводи позивача про здійснення розрахунку за допомогою ІПС «Ліга:Закон» та про відсутність контррозрахунку відповідача не спростовують наведеного. Обов`язок перевірити правильність розрахунку заявлених сум покладено на суд (ст.ст. 236, 237 ГПК України), а тому суд здійснює перерахунок незалежно від наявності контррозрахунку.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 46 301,43 грн інфляційних втрат. У решті вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 222,93 грн суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати електричної енергії за грудень 2024 року у спірний період. Натомість відповідач не довів обставин, які б звільняли його від обов`язку сплатити суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на це позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 46 301,43 грн інфляційних втрат та 16 324,01 грн 3 % річних, в решті позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на суму 62 625,44 грн із заявлених 62 848,37 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 652,96 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76- 79, 86, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДИНИЙ ЕНЕРГОСТАНДАРТ» (40004, м. Суми, вул. Віталія Терещенка, буд. 35, 1 поверх, 1А; код 38708941) 46 301 (сорок шість тисяч триста одну) грн 43 коп. інфляційних втрат; 16 324 (шістнадцять тисяч триста двадцять чотири) грн 01 коп. 3 % річних; 2 652 (дві тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн 96 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА