Decision № 140667680, 16.10.2026, Dolyna District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа №: 343/1319/26

Провадження №: 2/343/996/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/1319/26, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

за участю: представниці позивача ОСОБА_1 - адвокатки Кос Т.В.,

представниці третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Долинської міської ради - Яремій Н.Б.,

прокурора - Бурака Б.Г.

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представниця - адвокатка Кос Т.В., звернувся до суду із позовом, в якому просить позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він з відповідачкою є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 . Фактично з народження сина, відповідачка ОСОБА_2 не приділяла йому належної уваги і турботи. Вона навіть не виконувала дрібних побутових справ. А більше трьох років тому, вона взагалі пішла із дому і до цього часу більше не поверталась. Протягом останніх трьох років, відповідачка ОСОБА_2 не цікавиться життям, здоров`ям і навчанням сина. Вона жодного разу за цей час з сином не спілкувалась. Зазначені вище факти свідчать про ухилення відповідачки від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов`язками. Така поведінка відповідачки ОСОБА_2 свідчить про відсутність свідомого ставлення до своїх батьківських обов`язків.

У судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 - адвокатка Кос Т.В. позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити. Не заперечила щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, хоча про місце, дату і час проведення таких була повідомленою у встановленому законом порядку (а.с. 60).

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Служби у справах дітей Долинської міської ради Яремій Н.Б. у судовому засіданні підтримала висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні прокурор Бурак Б.Г. зазначив, що він вважає доцільним позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських права щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

12 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Долинської міської ради Яремій Н.Б. 27.07.2026 подала клопотання про відкладення підготовчого судового засідання через відсутність висновку органу опіки та піклування.

30 липня 2026 року ухвалою суду продовжено строк проведення підготовчого провадження.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Служби у справах дітей Долинської міської ради Яремій Н.Б. 03.09.2026 подала висновок органу опіки та піклування.

04 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті і залучено прокурора.

Відповідачка ОСОБА_2 відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обґрунтувань позивача суду не надала, хоча була повідомленою про розгляд даної справи у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що відповідачка, хоча і була повідомленою про місце, дату і час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, відзиву на позов не подала, представниця позивача не заперечила щодо заочного розгляду справи, а тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторне) серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Відповідно до копій постанов Долинського районного суду Івано Франківської області від 07.08.2020 та від 13.05.2021 (а.с. 17-19, 20-22), відповідачка ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .

Згідно із копією характеристики класного керівника Белеївської початкової школи С.Тюн від 15.01.2026 (а.с. 34), відповідачка ОСОБА_2 у вихованні дитини участі не бере, на зв`язок із педагогами не виходить і батьківські збори не відвідує. Позивач ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_4 (бабуся дитини) беруть активну участь у шкільному житті дитини. Сама ж дитина ОСОБА_3 є здібним, розумним та товариським.

Відповідно до протоколу бесіди із соціальним педагогом Белеївської початкової школи (а.с. 35), дитина ОСОБА_3 розповів, що його мама - відповідачка ОСОБА_2 ним не цікавиться, до нього не телефонує і він з нею не бачиться.

Згідно із довідкою сімейного лікаря (а.с. 38), на профілактичні огляди з 2022 року дитину приводить бабуся ОСОБА_4 .

Відповідного до наданого третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог - Службою у справах дітей Долинської міської ради рішенням №1831 від 14.08.2026 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» (а.с. 68) та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 69-70), орган опіки та піклування Долинської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 і, відповідно, бабусею ОСОБА_3 . Відповідачка ОСОБА_2 , як мама, життям дитини ніколи не цікавилась і не цікавиться на даний час. Вона залишала дитину, а вже більше трьох років вона взагалі не появляється.

Свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суду пояснили, що вони є сусідами сім`ї позивача. Відповідачка ОСОБА_2 вже більше трьох років не була вдома. Нещодавно вона у соціальних мережах надсилала їм свої фотографії із іншим чоловіком, але про свого сина нічого не питалась. Фактично від народження, життям дитини, її вихованням та навчанням займається позивач і його матір ОСОБА_4 .

Отже, суд встановив, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 .

Спірні правовідносини між сторонами виникли через ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення учасників судового провадження, свідків, дослідивши наявні у справі докази і встановивши фактичні обставини справи, беручи до уваги висновок третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, суд доходить висновку про задоволення позову з таких підстав.

Статтею 4 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Згідно із ст. 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Системний аналіз вищенаведених норм права дає підстави суду зробити висновок, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На перше місце судом ставиться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків (Постанова Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, провадження № 61-12023св18).

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь - яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема, щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно з наданими Службою у справах дітей Долинської міської ради рішенням «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав» та висновком про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , позбавлення батьківських прав останньої щодо її сина ОСОБА_3 , є доцільним. Даний висновок та рішення відповідачкою не оскаржувалися.

Частиною 6 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд, враховуючи зміст вказаного висновку органу опіки та піклування, вважає його повним, всебічним та достатньо обґрунтованим, оскільки в ході розгляду даної цивільної справи викладені в ньому обставини у знайшли своє підтвердження.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов`язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що фактично відповідачка ОСОБА_2 не цікавилась та не цікавиться життям сина, всі питання, щодо його виховання вирішувались та вирішуються батьком, вона, як матір, не бере участь в його вихованні, жодних перешкод у спілкуванні з дитиною, участі в її вихованні, утриманні, у відповідачки немає.

Факт того, що відповідачка ОСОБА_2 не піклується про сина, про його фізичний і духовний розвиток, його навчання, підготовку до самостійного життя, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, його вихованням, не проявляє щодо нього материнської уваги і турботи, не відвідує та не спілкується з ним, тобто вона самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, підтверджується зазначеними вище письмовими доказами та показами свідків.

Про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки йдеться і у вищевказаному висновку Служби у справах дітей Долинської міської ради. Існування матері формально, тільки по документах, якої фактично немає в житті дитини, призводить до її душевного неспокою, незручності перед однолітками.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Отже, проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про умисне ухилення відповідачки від обов`язків по вихованню дитини, та з урахуванням наведених обставин справи, вважає що є достатньо підстав для застосування до відповідачки вказаного крайнього заходу впливу у виді позбавлення батьківських прав.

На підставі вищевикладеного, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959, ст. 51 Конституції України, ст. 4, 13, 80, 81, 141 ЦПК України, ст. 1, 3-5, 7, 19, 141, 150, 155, 157, 164-167, 171 СК України, ст. 11, 12, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Долинської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Долинської міської ради, що знаходиться за адресою: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано Франківської області, код ЄДРПОУ 44050637.

Суддя: І.М.Андрусів