Decision № 140143028, 28.09.2026, Ivano-Frankivsk City Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 344/8633/26

Провадження № 2/344/5364/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З А О Ч Н Е)

28 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22.08.2025 ОСОБА_1 уклав з АТ «А-Банк» (скорочена назва Акціонерного товариства «Акцент-Банк») кредитний договір № A34ICT155101410970 щодо надання останньому кредиту в розмірі 5000,00 гривень строком на 36 місяців (тобто до 21.08.2028) зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно та комісії в розмірі 0,00 гривень (Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту). Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. Станом на 05.05.2026 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 8240,73 гривень, яка складається з: 4999,86 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2941,30 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 гривень - загальний залишок заборгованості за комісією, 299,57 гривень - загальний залишок заборгованості за пенею. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №A34ICT155101410970 від 22.08.2025 у розмірі 8240,73 UAH гривень станом на 05.05.2026 та судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2662,40 гривень (а.с. 1-7).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року дану справу передано головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 34).

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 36-37).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 32).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, відповідач викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також жодних інших заяв та клопотань від відповідача не надійшло.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 25 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи, про що 28 вересня 2026 року прийнята відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

22 серпня 2025 року між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № A34ICT155101410970, за умовами якого надано кредит у розмірі 5000,00 гривень строком на 36 місяців (до 21.08.2028) зі сплатою процентів у розмірі 85,00% щорічно (а.с. 8-11, 18 зворот-19).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року та виписки по кредиту станом на 05.05.2026 заборгованість становить 8240,73 гривень, яка складається з: 4999,86 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 2941,30 гривень - загальний залишок заборгованості за процентами, 0,00 гривень - загальний залишок заборгованості за комісією, 299,57 гривень - загальний залишок заборгованості за пенею (а.с. 12, 13 зворот).

Згідно меморіального ордеру № TR.49038613.57101.662 від 22 серпня 2025 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень (а.с.12 зворот-13).

Відповідач отримав кошти у сумі 5000,00 гривень та користувався кредитними коштами, про що свідчить виписка по картці (а.с. 14).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 14360080 (а.с.19).

Згідно Витягу з Державного реєстру банків, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» має чинну банківську ліцензію (а.с. 20).

Національним банком України 22 листопада 2022 року погоджено статут Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (а.с. 21-24).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-другою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Стаття 1049 Цивільного кодексу України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні умови виконання зобов`язань визначено статтею 526 Цивільного кодексу України.

Так, у частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини перша-друга статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої-другої статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами в належній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Оскільки вказаний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року відповідачем не оспорювався у судовому порядку.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору №A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року.

Позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 гривень на умовах, визначених за договором.

При цьому під час укладення електронного договору відповідач самостійно вказав у договорі номер свого особистого електронного платіжного засобу, на який зараховується сума кредиту, та інші необхідні дані щодо себе.

Як встановлено судом, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання за договором № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року.

Вимога про стягнення з відповідача суми тіла кредиту у розмірі 4999,86 гривень є обґрунтованою, оскільки згідно наданих суду доказів (а саме з меморіального ордеру) вбачається, що кредит, який надано відповідачу, становить 5000,00 гривень.

Докази, які б спростували наявність суми заборгованості в частині тіла кредиту, у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано

Відтак, сума тіла кредиту у несплаченому розмірі у сумі 4999,86 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено судом, позивачем доведено як факт укладання договору, так і отримання позичальником відповідачем грошових коштів на погоджених ним умовах фінансового кредиту шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та не виконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів у повному розмірі.

Так, згідно умов договору № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року строк кредиту 36 місяців (тобто до 22.08.2028) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно.

За розрахунком заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість за процентами складає 2941,30 гривень. Проценти по кредиту нараховані з 22.08.2025 по 05.05.2026, тобто в межах узгодженого сторонами строку кредитування.

Розмір процентів позивачем визначено за ставкою, погодженою сторонами кредитного договору, в межах узгодженого сторонами договору строку кредитування.

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2941,30 гривень.

Доказів погашення відповідачем вказаної суми процентів суду не надано.

Позивач серед іншого просить стягнути залишок заборгованості за пенею.

Відповідно до пункту 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (22.08.2025), отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія пункту 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що нарахування заборгованості за пенею у розмірі 299,57 гривень за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості за укладеним кредитним договором № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 7941,16 гривень, що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 4999,86 гривень, загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 2941,30 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення № 6005315581294 від 05 травня 2026 року, позивачем сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 28).

Позовні вимоги задоволені частково на 96,36 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2565,49 гривень.

На підставі викладеного, відповідно до статей 526, 527, 530, 546, 610-612, 626, 628, 633, 634, 636, 1048, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором №A34ICT155101410970 від 22 серпня 2025 року у загальному розмірі 7941,16 гривень (сім тисяч дев`ятсот сорок одна гривні шістнадцять копійок), що складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 4999,86 гривень (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень вісімдесят шість копійок), загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 2941,30 гривень (дві тисячі дев`ятсот сорок одна гривні тридцять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, судовий збір у розмірі 2565,49 гривень (дві тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень сорок дев`ять копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074 м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.