Decision № 139978031, 11.09.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2026 Справа № 914/3430/25

За первісним позовом:Львівської міської ради, м. Львівдо відповідача:Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон» ЛТД, м. Львівпро:стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних та за зустрічним позовом:Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон» ЛТД, м. Львівдо відповідача:Львівської міської ради, м. Львівпро:зобов`язання звільнити від орендної плати Суддя Крупник Р.В. Секретар Мисик-СеменМ.М.Представники сторін:від позивача:не з`явився;від відповідача:Назарко А.Р. адвокат.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Львівська міська рада (надалі Позивач, Міська рада) звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон» ЛТД (надалі Відповідач, ТОВ «Фаетон») про стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою від 11.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначив на 09.12.2025.

Крім того, ухвалою від 02.12.2025 суд прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ «Фаетон» до Міської ради про зобов`язання звільнити від орендної плати до спільного розгляду із первісним позовом у справі №914/3430/25, вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Подальший процесуальний хід розгляду справи відображений в ухвалах суду і протоколах судових засідань.

Ухвалою від 18.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 29.06.2026.

Ухвалою від 29.06.2026 відкладено судове засідання на 27.07.2026.

У судовому засіданні 27.07.2026 оголошено перерву до 31.08.2026.

31.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення котрого відклав на 11.09.2026.

Представниця позивача не з`явилася у судове засідання 11.09.2026. У той же час, представник відповідача з`явився у вказане засідання.

ДОВОДИ СТОРІН ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВОМ.

Доводи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 05.10.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди землі №З-4264, на виконання якого відповідачу було передано в оренду земельну ділянку із кадастровим номером №4610136300:04:018:0066 за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 191-а, терміном на 5 років без права поновлення.

Як стверджує позивач, відповідач не здійснює орендних платежів за договором, у зв`язку із чим у нього за період з 01.02.2024 по 01.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 102`547,14 грн. Оскільки вказана сума не була сплачена відповідачем, позивач просить стягнути на його користь 182`763,28 грн., з яких 102`547,14 грн. основний борг, 69`117,13 грн. штраф, 764,30 грн. пеня, 8`080,12 грн. інфляційні втрати, 2`254,59 грн. 3% річних.

Доводи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення первісного позову, посилаючись на обставини неможливості використання земельної ділянки, за які він не відповідає. Так, орендована ділянка перебуває у межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», доступ до якої обмежено з 24.02.2022 у зв`язку із агресією російської федерації проти України. Відповідач вказує, що у 2022-2023 роках позивач уже звільняв його від орендних платежів, однак відмовив у такому звільненні у 2024 році. Подібні дії позивача, на думку відповідача, є незаконними, а підстави для звільнення від оренди прямо передбачені постановою КМУ №634 від 27.05.2022.

ДОВОДИ СТОРІН ЗА ЗУСТРІЧНИМ ПОЗОВОМ.

Доводи позивача.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ТОВ «Фаетон» не повинен сплачувати орендну плату за період з 01.02.2024 по 04.10.2025 за Договором оренди землі №З-4264 від 05.10.2020, адже через повномасштабне вторгнення товариство не може використовувати земельну ділянку із кадастровим номером №4610136300:04:018:0066 за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 191-а, та здійснювати господарську діяльність на ній, позаяк така розташована на території ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького», доступ до якого охороняється військовими формуваннями та є обмеженим. Товариство зверталося до Міської ради із листом про скасування орендної плати за 2022-2024 роки, які були задоволені лише у 2022 та 2023 роках.

Доводи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення зустрічного позову, ствердивши, що підстави для звільнення від орендної плати відсутні, враховуючи положення статті 288.8 та статті 69.22 підрозділу 10 «Прикінцеві і перехідні положення» ПК України, а також недоведення позивачем об`єктивної неможливості користування орендованою земельною ділянкою. Посилання позивача на (1) лист ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» є безпідставним, оскільки цей документ є інформаційним і не містить положень про заборону доступу ТОВ «Фаетон» до земельної ділянки; (2) на звільнення від оренди у 2022-2023 роках є необґрунтованим, адже це не стосується спірного періоду; (3) постанову КМУ №634 від 27.05.2022 не слід брати до уваги, адже цей нормативний акт не регулює спірних правовідносин у справі.

Відповідач також зазначає, що позивач визнав зобов`язання зі сплати оренди за спірний період, адже звертався до Міської ради із заявою від 08.09.2025 про розтермінування оренди за 2024 рік на три роки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.10.2020 між Міською радою (орендодавець) і ТОВ «Фаетон» (орендар) укладено Договір оренди №З-4264 (надалі Договір), згідно із пунктами 1, 2 якого орендодавець на підставі ПК України, Закону України «Про оренду землі», ухвал Львівської міської ради №631 від 30.06.2016, №1995 від 25.05.2017 та №6698 від 07.09.2020 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель (код КВЦПЗ 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг і допоміжних операцій) з кадастровим номером 4610136300:04:018:0066, яка розташована у м. Львові на вул. Любінській, 191-а, загальною площею 0,1280 га під будівлями і спорудами.

Зі змісту наявних у справі документів (кадастрового плану, акту встановлення і показу меж та абрису обстеження) вбачається, що орендована земельна ділянка з усіх сторін оточена земельними ділянками, що віднесені до земель ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького».

На земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, а саме будівля літ. «А-3» площею 331,5 кв.м., літ. «Б-1» площею 150,1 кв.м., літ «А-1» площею 276,0 кв.м., які належать ТОВ «Фаетон» згідно зі свідоцтвами про право власності №43807194 від 14.09.2015, №43805575 від 14.09.2015 і витягом про реєстрацію прав №27888126 від 04.11.2010.

26.10.2020 ТОВ «Фаетон» зареєструвало право користування земельною ділянкою, що підтверджується Інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434501497 від 08.07.2025.

Відповідно до пунктів 9-11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 61`647,87 грн. в рік, що становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься на розрахунковий рахунок №UA1378999980334189812000013003 до 30-го числа наступного за звітним. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення і коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими КМУ формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового місяця.

Судом встановлено, що ТОВ «Фаетон» не сплачувало оренду за Договором після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року та до грудня 2023 року, оскільки Міська рада звільняла товариство від плати за землю, що підтверджується ухвалами №2138 від 30.06.2022 і №2895 від 02.03.2023.

У грудні 2023 року ТОВ «Фаетон» просило звільнити його від орендної плати за землю у 2024 році, однак у задоволенні відповідної заяви було відмовлено з тих підстав, що статті 288.8 та 69.22 підрозділу 10 «Прикінцеві і перехідні положення» ПК України не передбачають такої можливості для підприємств, які не знаходяться на територіях активних бойових дій або окупованих російською федерацію територіях України.

Повторне звернення ТОВ «Фаетон» у лютому 2024 року також не призвело до звільнення від плати за користування земельною ділянкою.

У зв`язку із цим, Міська рада здійснила нарахування орендної плати за Договором у розмірі 102`547,14 грн. за період з 01.02.2024 по 31.08.2025, на підтвердження чого надала довідку управління адміністрування місцевих та залучених фінансів Департаменту фінансової політики. Вказану суму Міська рада просить стягнути у судовому порядку. Крім цього, вона просить стягнути 69`117,13 грн. штрафу, 764,30 грн. пені, 8`080,12 грн. інфляційних втрат та 2`254,59 грн. 3% річних, які нараховані на підставі пункту 14 Договору та частини 2 стаття 625 ЦК України.

Разом з тим, ТОВ «Фаетон» стверджує, що у спірних правовідносинах наявні підстави для звільнення його від зобов`язання зі сплати оренди, адже товариство позбавлене можливості використовувати земельну ділянку за призначенням через обставини, за які воно не відповідає. Так, згідно із листом ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» №606/01.01-16 від 27.05.2025 внаслідок військової агресії російської федерації проти України, територія аеропорту, включно з територією, на якій розміщено приміщення ТОВ «Фаетон» по вул. Любінська, 191/А, з 24.02.2022 охороняється військовими формуваннями з обмеженням доступу на охоронювану територію. Питання організації доступу до майна, що знаходиться на охоронюваній території поза межами приміщень аеропорту, перебуває в компетенції військових формувань.

Крім цього, за фактом неможливості отримати доступ до земельної ділянки ТОВ «Фаетон» зверталося із листом від 28.07.2025 до Львівської обласної державної адміністрації, яка 06.08.2025 скерувала звернення на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа №674/1/12564 від 18.08.2025 Західне територіальне управління ВСП повідомило про встановлення обставин обмеження доступу до майна ТОВ «Фаетон» посадовими особами ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» та військовими формуваннями, а також про те, що у цих діях формально вбачаються ознаки кримінального правопорушення. Для належного реагування і прийняття рішення відповідне звернення було направлене ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області.

Відповідач звертався з заявою про вчинення кримінального правопорушення до ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, проте у внесенні відомостей до ЄРДР було відмовлено у зв`язку із відсутністю ознак вчинення кримінального правопорушення та цивільно-правовим характером правовідносин. Наведене вбачається зі змісту листа ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області №314076-2025 від 30.09.2025.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо первісних позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони уклали Договір оренди №З-4264 від 05.10.2020, на виконання якого позивач передав відповідачу у користування земельну ділянку для обслуговування належних останньому нежитлових будівель з кадастровим номером 4610136300:04:018:0066, яка розташована у м. Львові на вул. Любінській, 191-а, загальною площею 0,1280 га.

Згідно зі статтями 21, 22, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Орендна плата справляється у грошовій формі. Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Предмет первісного позову становлять позовні вимоги Міської ради про стягнення з ТОВ «Фаетон» заборгованості за Договором 102`547,14 грн., яка за твердженнями позивача виникла за період з 01.02.2024 по 31.08.2025 у зв`язку із неналежним виконанням орендарем зобов`язання зі сплати орендних платежів.

Враховуючи зміст заперечень ТОВ «Фаетон», а також підстави заявленого зустрічного позову, суд зазначає, що вирішення питання про наявність підстав для задоволення первісного позову залежиться від встановлення обставин наявності у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату, адже останній покликається на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та стверджує, що відповідний обов`язок у нього відсутній через неможливість використовувати земельну ділянку в силу обставин, за які він не відповідає.

Насамперед варто зауважити, що спірні правовідносини врегульовані земельним законодавством, положення якого є спеціальними стосовно положень про найм (оренду), які закріплені у ЦК України. На це безпосередньо вказує норма частини 2 статті 792 ЦК України, згідно із якою відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Вказане однак не виключає застосування загальних норм основного акту цивільного законодавства. Так, у постанові Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №616/41/20 вказано, що оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки застосовуються загальні положення про найм (оренду), якщо інші правила не передбачено спеціальним законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі положень частини 6 статті 762 ЦК України, згідно з якими наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З урахуванням цього, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування частини 6 статті 762 ЦК України до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 дійшла висновку, що норма частини 6 статті 762 ЦК України не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Для її застосування до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (вказане узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 у справі №916/599/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (див. постанови Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, № 911/3067/20, №911/654/21, №916/599/23).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Доказування існування обставин, встановлених частиною 6 статті 762 ЦК України, здійснюється відповідно до статей 76-78 ГПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими та достовірними доказами. Вказані докази подаються сторонами і суд не може з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, оскільки це суперечитиме загальним засадам господарського судочинства.

Крім цього, нормами статті 79 ГПК України закріплено такий стандарт доказування, як вірогідність доказів, котрий полягає в тому, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Для сторони необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач посилається на неможливість використовувати орендовану земельну ділянку для обслуговування належних йому будівель через те, що така з усіх сторін оточена земельними ділянками ДП «Міжнародний аеропорт Львів», тобто фактично перебуває на території аеропорту. У свою чергу, внаслідок військової агресії російської федерації проти України, територія аеропорту, включно з територією, на якій розміщено приміщення ТОВ «Фаетон», з 24.02.2022 охороняється військовими формуваннями з обмеженням доступу на охоронювану територію. Питання організації доступу до майна, що знаходиться на охоронюваній території поза межами приміщень аеропорту, перебуває в компетенції військових формувань.

Відповідач намагався отримати доступ до своїх приміщень та до земельної ділянки, проте не досяг жодних результатів та за фактом отриманої відмови від військових формувань, що перебувають на території аеропорту, звертався до (1) Львівської обласної адміністрації із листом, що згодом був переадресований Західному територіальному управлінню ВСП, а також до (2) ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. За результатами розгляду його звернень Західне територіальне управління ВСП повідомило, що скерувало відповідне звернення до ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, а ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області відмовило у реєстрації заяви у ЄРДР в силу відсутності ознак вчинення кримінального правопорушення.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду кадастровий план, акт встановлення і показу меж та абрис обстеження земельної ділянки, офіційний лист ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» №606/01.01-16 від 27.05.2025, заяву від 28.07.2026, листи ЛОДА від 06.08.2025, лист Західного територіального управління ВСП №674/1/12564 від 18.08.2025, лист ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 30.09.2025.

У матеріалах справи також наявні докази того, що у період з 2022 по 2024 рік ТОВ «Фаетон» подавало нульові податкові декларації з податку на прибуток підприємств, що свідчить про факт нездійснення ним господарської діяльності. Відповідні декларації прийняті ГУ ДПС у Львівській області згідно із квитанціями №2 від 01.03.2023, №2 від 26.02.2024, №2 від 27.11.2025.

На противагу наданим ТОВ «Фаетон» доказам, Міська рада обмежилася лише зазначенням того, що відповідач не довів факту неможливості використання земельної ділянки, а також надала заяву від 08.09.2025, у якій ТОВ «Фаетон» просило розтермінувати сплату оренди за 2024 рік на три роки.

Співставляючи викладені вище доводи сторін, а також докази, подані на їх підтвердження, суд доходить висновку, що надані ТОВ «Фаетон» докази більш вірогідно свідчать про неможливість використання ним орендованої земельної ділянки з незалежних від нього причин. Введення в Україні воєнного стану зумовило обмеження доступу до території аеропорту ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» та перебування на цій території військових формувань, які забезпечують безпеку в умовах триваючої злочинної агресії російської федерації. Орендована ТОВ «Фаетон» земельна ділянка не має безпосереднього виходу за межі території аеропорту та з усіх напрямків суміжна із земельними ділянками, що належать до земель аеропорту та використовуються для забезпечення його функціонування. Просторова конфігурація розташування цієї ділянки об`єктивно пов`язує можливість доступу до неї та її фактичного використання з доступом до території аеропорту в цілому. Відтак, ті обмеження, що запроваджені відносно території аеропорту, прямо позначаються й фактично були поширені на земельну ділянку, що передавалася у користування ТОВ «Фаетон» ще до початку повномасштабного вторгнення. Вказане створило об`єктивні перешкоди у користуванні ТОВ «Фаетон» земельною ділянкою для обслуговування належних йому будівель, що у свою чергу унеможливило отримання ним прибутку від господарської діяльності за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 191-а.

Товариство, діючи добросовісно та проявляючи належний ступінь обачності, на момент укладення договору не могло передбачити настання обставин, пов`язаних із початком повномасштабної збройної агресії проти України, які у подальшому унеможливили використання орендованої земельної ділянки за призначенням.

Товариство не може відповідати та не відповідає за настання обставин, що у спірних правовідносинах зумовили неможливість реалізації права користування за Договором.

Що стосується звернення ТОВ «Фаетон» до Міської ради із листом про розстрочення орендної плати за 2024 рік, то саме по собі подання такого листа не може однозначно розцінюватися як підтвердження факту використання земельної ділянки та безумовне визнання наявності заборгованості з орендної плати. Таке звернення може бути зумовлене, зокрема, прагненням товариства врегулювати питання нарахованої Міською радою орендної плати в умовах, коли остання не погоджувалася на звільнення від її сплати, попри наведені товариством підстави для такого звільнення. Відтак, звернення про розстрочення платежів саме по собі не дає достатніх підстав для висновку про те, що товариство визнавало обґрунтованість відповідних нарахувань або фактичне користування земельною ділянкою.

Міська рада не подала до суду будь-яких інших доказів, які б вказували на те, що ТОВ «Фаетон» може використовувати орендовану земельну ділянку для обслуговування належних йому будівель і здійснення господарської діяльності, а також на те, що товариство має безперешкодний доступ до орендованої ділянки. Нею не надано доказів того, що такий доступ не був надмірно утруднений, а товариство мало можливість вільно знаходитися на земельній ділянці.

Зважаючи на викладене вище, суд констатує, що у цій справі наявні підстави для висновку, що ТОВ «Фаетон» звільняється від плати за користування земельною ділянкою за спірний період, що охоплює проміжок часу з 01.02.2024 по 31.08.2025, через існування обставин, за які воно не відповідає.

При формулюванні відповідних висновків суд також враховує попередню поведінку сторін та практику врегулювання ними питання орендної плати, яка склалася у 2022-2023 роках. У зазначений період Міська рада звільняла ТОВ «Фаетон» від сплати орендної плати з огляду на призупинення діяльності товариства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та з метою створення сприятливих податкових умов для функціонування суб`єктів господарювання на території Львівської міської територіальної громади в умовах воєнного стану.

Попри продовження існування обставин призупинення господарської діяльності ТОВ «Фаетон» через запроваджені обмеження на території аеропорту, про які воно повідомляло у листах від 19.12.2023 та 16.02.2024, Міська рада відмовила у звільненні від оренди у 2024 році, мотивувавши при цьому своє рішення не тим, що обставини, на які посилалося товариство не відповідають дійсності, а положеннями статті 288.8 та статті 69.22 підрозділу 10 «Прикінцеві і перехідні положення» ПК України, які не передбачають відповідної можливості для підприємств, які не знаходяться на територіях активних бойових дій або окупованих російською федерацію територіях України.

З цього приводу суд зазначає, що ПК України не встановлює заборону на звільнення орендарів від користування земельної ділянки комунальної форми власності за наявності для цього умов, визначних частиною 6 статті 762 ЦК України.

Більше того, про можливість звільнення від орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі частини 6 статті 762 ЦК України свідчить практика Верховного Суду, викладена, зокрема, у постанові 12.01.2022 у справі №905/1436/20. У межах цієї справи суд касаційної інстанції погодився з судами першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для твердження про неможливість користування відповідачем спірною земельною ділянкою з об`єктивних причин, що не залежать від нього і відбулися не з його вини, а саме через те, що з квітня 2014 року відповідна ділянка є територією проведення антитерористичної операції, а з 30.08.2018 територією проведення операції Об`єднаних сил, її використовують у військових цілях, які унеможливлюють використання на даний час земельної ділянки у господарських потребах.

Таким чином, суд відмовляє у задоволення первісних позовних вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог.

Предметом зустрічного позову виступає матеріально-правова вимога ТОВ «Фаетон» до Міської ради про зобов`язання звільнити його від орендної плати на підставі частини 6 статті 762 ЦК України.

Надаючи оцінку обраному ТОВ «Фаетон» способу захисту суд зазначає, що згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц викладено правовий висновок, згідно із яким визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Екстраполюючи викладені правові висновки на спірні правовідносини, суд доходить висновку, що у ТОВ «Фаетон» не потрібно було заявляти зустрічний позов у справі за первісним позовом Міської ради про стягнення із ТОВ «Фаетон» заборгованості за Договором. Такий зустрічний позов не може бути задоволений у межах справи №914/3430/25, враховуючи, що позовні вимоги за ним за своєю правовою природою є превентивними, спрямованими на усунення правової невизначеності, а тому не можуть забезпечити ефективний захист прав товариства, яке вважає, що у нього відсутній грошовий обов`язок за договором перед кредитором, під час розгляду уже відкритої судової справи про стягнення кредитором договірної заборгованості.

Крім того, згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.05.2024 у справі №904/4015/23, вимога про визнання права на звільнення від обов`язку не відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, щодо застосування пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України. Спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України, є превентивним способом захисту інтересу особи у правовій визначеності шляхом заявлення позову про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку у боржника.

Таким чином, суд відмовляє у задоволення зустрічного позову у зв`язку із його неефективністю.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог, судовий збір за подання первісного та зустрічного позовів покладається на Міську раду та ТОВ «Фаетон» відповідно.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Покласти на Львівську міську раду судовий збір за подання первісного позову.

3. У задоволенні зустрічногопозову відмовити повністю.

4. Покласти на Спільне українсько-польське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон» ЛТД судовий збір за подання зустрічногопозову.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 21.09.2026.

Суддя Крупник Р.В.