Court ruling № 139853982, 16.09.2026, Centralnyi District Court of Mykolaiv City

490/9111/25 16.09.2026

н\п 1-кп/490/758/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9111/25

У Х В А Л А

16 вересня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000812 від 18.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000812 від 18.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України.

В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які були враховані судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, не відпали та фактично залишились дотепер. Так, при обранні слідчим суддею вказаного запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.15 ч.1 ст.177 КПК України, які надали можливість обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_9 , підозрюваного, досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, яка перебуває у розшуку та свідків у кримінальному провадженні, які наразі встановлюються; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Враховуючи обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого та наявність зазначених вище ризиків, прокурор просив продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на відсутність зазначених у клопотанні ризиків.

Крім того, сторона захисту заявила клопотання про тимчасове залишення ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" до розгляду даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) підтримав думку своїх захисників.

Прокурор залишив вирішення клопотання сторони захисту про тимчасове залишення обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" на розсуд суду. При цьому, долучив до матеріалів справи копію вироку Галицького районного суду м.Львова від 24.06.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), з відміткою про дату набрання ним законної сили.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, надані ним документи та оглянувши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.

Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 червня 2025 року відносно ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23 липня 2026 року до 20 вересня 2026 року включно, без права внесення застави.

Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи сторони захисту щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред`явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе: ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_9 , підозрюваного, досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, яка перебуває у розшуку та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення.

На наявність ризиків, передбачених п.п.15 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.189 КК України, за вчинення яких передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти та від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території.

Також, ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки обвинуваченому відомо, де можуть знаходитись речі та документи, що підтверджують вчинення ним кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) може незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_9 , підозрюваного, досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні, яка перебуває у розшуку, та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитувались під час судового розгляду, шляхом здійснення на них тиску з метою дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджатиме встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти до відмови давати свідчення.

Також, зважаючи на характер злочинних дій та ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), перебуваючи на волі зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки є раніше судимим та не має міцних соціальних зв`язків.

Існування ризиків, передбачених п.п.15 ч.1 ст.177 КПК України, виправдовує тримання особи під вартою, а також свідчить про неможливість їх запобіганню шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжких злочинів, а тому вказані обставини у повній мірі превалюють над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України та положень п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.

Об`єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що вироком Галицького районного суду м.Львова від 24 червня 2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з моменту звернення вироку до виконання, після набрання даним вироком законної сили (судова справа №461/2371/25 провадження №1-кп/461/408/25). Як вбачається з копії даного вироку, судове рішення набрало законної сили 24 липня 2025 року.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України, суд, який здійснює судовий розгляд, має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі, у зв`язку з розглядом справи в суді.

За таких обставин та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) слід тимчасово залишити в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" у зв`язку з розглядом даного кримінального провадження в суді.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372, 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 14 листопада 2026 року включно, без права внесення застави.

Клопотання сторони захисту про тимчасове залишення обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" задовольнити.

Тимчасово залишити обвинуваченого ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" для участі останнього у розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025150000000812 від 18.09.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189, ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України.

Копію ухвали для відома та виконання надіслати до державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" та державної установи "Казанківська виправна колонія (№93)".

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий ОСОБА_1