Court ruling № 138690155, 31.07.2026, Dnipro District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Zaporizhzhia City)

Дата документу 31.07.2026

Справа № 334/7375/26

Провадження № 1-кс/334/1939/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026087050000226 від 25.07.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

установив:

до суду надійшло вищевказане клопотання про арешт майна узгоджене із процесуальним прокурором ОСОБА_4 . В обґрунтування свого клопотання слідчий вказав про те, що 24.07.2026 до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те що невстановлена особа, шляхом обману, використовуючи соціальну мережу «Тік-Ток», а саме сторінки «long.buss» під приводом продажу рейсових квитків на автобус сполученням «Запоріжжя-Бремен» заволоділа грошовими коштами потерпілої, які вона перерахувала 18.07.2026 о 16:43 з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 на банківську картку емітованою банком АТ «А-Банк» НОМЕР_2 у сумі 15300 гривень. Таким чином, спричинивши заявниці матеріальний збиток на вказану суму.

Допитана в якості потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що 17.07.2026 року ОСОБА_5 разом зі своїми дітьми прибула з м. Бремен ( ОСОБА_6 ) до м. Запоріжжя з метою відвідування своїх батьків. 18.07.2026 року вона вирішила придбати квитки на автобусний рейс за маршрутом м. Запоріжжя - м. Бремен на 01.08.2026 року.

Переглядаючи соціальну мережу «ТікТок», ОСОБА_5 побачила відеорекламу перевізника «long.buss». Перейшовши на сторінку, вона ознайомилася з інформацією про перевезення та, зацікавившись запропонованими послугами, вирішила забронювати три квитки, у зв`язку з чим через месенджер «Viber» зв`язалася за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який був зазначений у відеорекламі. Під час листування невстановлена особа повідомила, що на 01.08.2026 року є вільні місця, однак для бронювання необхідно здійснити повну оплату вартості трьох квитків у сумі 15 300 гривень. Після чого, невідома особа надіслала реквізити банківської картки № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_7 , ІПН: НОМЕР_4 .

Повіривши отриманій інформації, 18.07.2026 року о 16:43 ОСОБА_5 зі своєї банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 перерахувала грошові кошти у сумі 15 300 гривень на банківську картку № НОМЕР_2 , яка відкрита у банківській установі АТ «АКЦЕНТ БАНК» на ім`я ОСОБА_7 . Після здійснення переказу ОСОБА_5 надіслала співрозмовнику скріншот, що підтверджував оплату. У відповідь останній повідомив, що квитки заброньовані, а електронні квитки будуть надіслані найближчим часом. Проте у подальшому електронні квитки потерпілій так і не надійшли.

22.07.2026 року ОСОБА_5 повторно звернулася до вказаної особи через месенджер «УіЬег» з метою з`ясування причин ненадсилання квитків, однак виявила, що її акаунт було заблоковано, у зв`язку з чим подальший зв`язок із зазначеною особою став неможливим.

Вказаним правопорушенням заявниці завдано матеріальний збиток на загальну суму 15300 гривень.

Таким чином, матеріали досудового розслідування містять достатні підстави вважати, що грошові кошти в сумі 15300 гривень, зараховані на банківську карту ОСОБА_7 № НОМЕР_2 , відкриту в АТ «АКЦЕНТ БАНК», одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

З огляду на викладене, отримувач коштів ОСОБА_7 не може вважатись добросовісним набувачем зазначених грошей незалежно від особистої причетності/непричетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Дізнавач до судового засідання надала суду письмову заяву про розгляд клопотання за її відсутності, підтримав свої вимоги та просив накласти арешт.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною першою статті 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти, оскільки існує необхідність в забезпеченні збереження такого, а відсутність такого забезпечення в свою чергу суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись статями 98, 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12026087050000226 від 25.07.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти у розмірі 15300 гривень, які знаходяться на рахунку, прив`язаному до банківської картки № НОМЕР_2 , яка емітована АТ «АКЦБНТ БАНК» (ЄРДПОУ 14360080 юридична адреса: м Дніпро, вул. Батумська, 11) на ім`я ОСОБА_7 , заборонивши здійснення видаткових операцій.

Ухвала про арешт виконується негайно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1