Sentence № 136530013, 27.03.2026, Pustomyty District Court of Lviv Oblast

Справа № 450/2195/22 Провадження № 1-кп/450/74/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції обвинувальний акт в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141430000217 від 29.05.2022 р., відносно обвинуваченого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Львова, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з середньою освітою, вдівець, який має на утриманні трьох малолітніх дітей, працює робітником в ТОВ «Барком», не інвалід, в порядку ст.89 КК України такий, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,-

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 ставиться в провину, що він маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) з корисливих мотивів і реалізовуючи його, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 29.05.2022 р. о 14 год. 30 хв., на території Зимноводівської об"єднаної територіальної громади, неподалік магазину по вул.Мисливська, 1, в с.Суховоля Львівського району Львівської області умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 три удари рукою в область обличчя, спричинивши при цьому легкі тілесні ушкодження, після чого відкрито заволодів мобільним телефоном останнього марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 , вимагаючи при цьому код для розблокування такого пристрою, а після цього місце вчинення злочину із вказаним майном залишив, маючи можливість таким розпоряджатись, заподіявши збитки на загальну суму 1800,00 грн.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого ОСОБА_6 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України не визнав. У судовому засіданні ОСОБА_4 просив вибачення у потерпілого ОСОБА_6 . До подій, в яких його обвинувачують, він працював з потерпілим ОСОБА_6 на будівництві, де використовував інструмент, а саме перфоратор, болгарку і переноску великої довжини. В один із днів, потерпілий ОСОБА_6 працював на будівництві, де використовував вказаний інструмент, та останній мав залишати місце роботи, ОСОБА_4 попросив його сховати інструмент. Приїхавши після вихідних ОСОБА_4 виявив відсутність інструментів. У телефонних розмовах ОСОБА_6 повідомляв, що заховав інструмент. Від дати зникнення інструменту з потерпілим ОСОБА_6 він довгий період часу не бачився та не працював. 29.05.2022 р. о 14 год. 30 хв., на дорозі неподалік магазину в с.Суховоля Львівського району Львівської області він зустрів потерпілого ОСОБА_6 з яким розпочав розмову щодо повернення інструменту. Після цього вони обидвоє зійшли з дороги за приміщення магазину, де ОСОБА_6 продовжив з ним розмову на підвищених тонах. Така розмова йому не сподобалась, а тому він долонями своїх рук наніс близько двох або трьох ударів потерпілому в область шиї і обличчя від чого ОСОБА_6 впав на землю і у нього пішла з носа кров. Надалі у потерпілого випав його телефон та ОСОБА_4 взяв його, при цьому потерпілий добровільно повідомив код розблокування і вказавши, що це буде гарантією повернення інструменту. Оскільки ОСОБА_6 погодився з тим, що телефон буде виступати як застава виконання потерпілим домовленостей щодо повернення майна, тому ОСОБА_4 забрав телефон із собою.

У судовому засіданні ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 про перекваліфікацію, оскільки його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.355 КК України, яка передбачає примушування до виконання цивільно-правових зобов"язань, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров"я.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 вказав, що з обвинуваченим працювали разом в с.Бартатів на будівництві приблизно місяць. До цього також був знайомий з ОСОБА_4 як з односельчанином, та перебували у нормальних відносинах. В будинку залишались інструменти та на період вихідних днів потрібно було десь заховати інструменти та потерпілий, який залишився на будівництві сам, їх заховав. ОСОБА_4 був старшим на даному об`єкті. Використовували перфоратор, болгарку, лопату, ломи. Обвинувачений та інші працівники поїхали на інший об`єкт будівництва та ОСОБА_4 попросив потерпілого заховати інструмент. Через два дні обвинувачений приїхав у будинок та не знайшов інструментів та потерпілий вважає, що обвинувачений не розібрався у ситуації, тому виник конфлікт. Останній зателефонував до потерпілого та повідомив про відсутність інструменту. Пізніше ОСОБА_4 з другом приїзджали до потерпілого та запитували щодо інструментів, уточняли місце, де їх заховав потерпілий. ОСОБА_4 звертався до потерпілого щодо повернення інструменту. Потерпілий пояснював, що заховав. ОСОБА_4 приїзджав до нього два рази та просив повернути інструмент. Надалі потерпілий перебував на роботі в м.Київ приблизно 6-7 місяців від моменту втрати інструментів та він з ОСОБА_4 в телефонному режимі зв`язувались. Припускає, що ОСОБА_4 подумав, що потерпілий поїхав в Київ та питання щодо повернення інтрументів не вирішив.

Пізніше 29.05.2022 потерпілий перебував у с.Суховоля приблино о 14год побачив ОСОБА_4 та разом пішли за магазин. Між ними виник конфлікт з приводу іструменту, який потерпілий заховав, а пізніше можливо хтось поцупив. Потерпілий вказав, що з поведінки ОСОБА_4 зрозумів, що він вважав, що потерпілий забрав інструмент. ОСОБА_4 наніс потерпілому два або три удари. Телефон потерпілого випав та обвинувачений підняв його і сказав, що візьме телефон, а потерпілий поверне йому інструмент. ОСОБА_4 повідомив що телефон залишається у нього до моменту коли потерпілий поверне інструмент, або його вартість. Потерпілий погодивсяч на це. Потерпілий повідомив обвинуваченого як розблокувати телефон. Пізніше потерпілий пішов до знайомого, вмився та зателефонував до ОСОБА_8 . Потерпілий та ОСОБА_8 телефонували до ОСОБА_4 , щоб він повернув телефон. На дзвінки потерпілого ОСОБА_4 не відповідав. Пізніше потерпілий зателефонував у поліцію.

Коли з працівниками поліції прибули до будинку ОСОБА_4 то побачив, що телефон потерпілого лежав на ганку. Потерпілий вказав, що він розумів, що телефон перебував у ОСОБА_4 як «залог» за інструмент, або кошти.

Потерпілий ОСОБА_6 подав письмову заяву, в якій вказав, що не заперечує проти перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 на ч.2 ст.355 КК України та просив призначити покарання без застосування реальної міри покарання.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник вказали, що вони підтримсують клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну правової кваліфікації дій ОСОБА_4 на ч.2 ст.355 КК України.

Допитаний свідок ОСОБА_8 вказала, що пригадує, що потерпілий ОСОБА_6 прийшов до неї додому, однак більше нічого щодо подій цього дня не пригадує.

Під час розгляду кримінального провадження досліджено письмові докази:

протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.05.2022 р.;

-протокол огляду місця події від 29.05.2022 р. з фототаблицею, згідно яких потерпілий ОСОБА_6 вказав місце спричинення йому обвинуваченим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та заволодіння належним мобільним телефоном, а саме АДРЕСА_3 , неподалік приміщення магазину;

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 29.05.2022 р., з фототаблицею, а саме ОСОБА_4 , згідно якого у нього виявлено та вилучено належний потерпілому ОСОБА_6 мобільний телефон;

-протокол проведення слідчого експерименту від 31.05.2022 р. з відеозаписом СД-диску, згідно яких потерпілий ОСОБА_9 пояснив та відтворив обставини вчинення щодо нього обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема про те, що 29.05.2022 р. близько 14 год. 30 хв., неподалік магазину по вул.Мисливська, 1, в с.Суховоля Львівського району Львівської області, він зустрів ОСОБА_4 , який схопив його за одяг, завів позаду приміщення магазину в поле, висловлював претензії, а в подальшому наніс правою рукою три удари в ліву частину обличчя. Від отриманих ударів потерпілий впав обличчям до землі, у нього з носа пішла кров, а обвинувачений ОСОБА_4 витягнув із задньої кишені штанів ОСОБА_9 належний йому мобільний телефон. Отримавши від ОСОБА_9 код для розблокування обвинувачений ОСОБА_4 з мобільним телефоном потерпілого покинув місце вчинення злочину. В подальшому потерпілий ОСОБА_9 попрямував до свого знайомого ОСОБА_10 , де вмився, а після цього пішов до свідка ОСОБА_8 у якої взяв мобільний телефон, близько години дзвонив до обвинуваченого з метою повернення належного йому мобільного телефону і повідомив про події працівників поліції;

-висновок експерта №1424/22 судової товарознавчої експертизи від 09.06.2022 р., згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки "Meizu" моделі "МЗs", який був у використанні, з урахуванням його зносу та ПДВ, станом на 29.05.2022 р. становила 1800,00 грн.;

-висновок експерта №609/2022-ім судово-медичної експертизи, яка розпочата та закінчена 10.06.2022 р., якою встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_6 , яка отримана відповідно до постанови відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 07.06.2022 р. і протоколу отримання зразків для експертизи від 08.06.2022 р., відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В за ізосерологічною системою АВ0;

-висновок експерта №629/2022-ім судово-медичної експертизи, яка розпочата 04.07.2022 р. та закінчена 06.07.2022 р., якою встановлено, що кров ОСОБА_6 , яка отримана відповідно до постанови відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 07.06.2022 р. і протоколу отримання зразків для експертизи від 08.06.2022 р., відноситься до групи А з ізогемаглютинінами анти-В супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, а також виявлена на кофті потерпілого, що ним добровільно видана згідно його заяви від 30.05.2022 р.;

-протокол проведення слідчого експерименту від 18.07.2022 р. з відеозаписом СД-диску, згідно яких обвинувачений ОСОБА_4 показав та відтворив обставини вчинення ним щодо потерпілого кримінального правопорушення, зокрема про те, що в кінці травня неподалік магазину по вул.Мисливська, 1, в с.Суховоля Львівського району Львівської області, він зустрів ОСОБА_6 з яким близько двох років тому працювали на будівництві, де останній забрав електроінструмент і не повернув. Разом з ними працював ОСОБА_11 . Під час з"ясування вказаних обставин, потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що не знає коли поверне електроінструмент. З"ясовуючи обставини повернення електроінструменту вони відійшли від дороги в поле, де між ними виник словесний конфлікт, під час якого обвинувачений ОСОБА_4 наніс три удари правою рукою в обличчя, область шиї та плеча потерпілого ОСОБА_6 , який впав на землю і у нього з носа пішла кров. В подальшому потерпілий ОСОБА_9 віддав належний йому мобільний телефон обвинуваченому ОСОБА_4 , як заставу за викрадені інструменти, повідомивши при цьому код для розблокування такого пристрою. Отримавши від ОСОБА_9 код для розблокування обвинувачений ОСОБА_4 з мобільним телефоном потерпілого покинув місце вчинення злочину;

-постанови від 30.05.2022 р., згідно яких кофта синього кольору та мобільний телефон марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 ;

-висновок експерта №96/2022 судово-медичної експертизи, яка розпочата 30.05.2022 р. та закінчена 31.05.2022 р., якою встановлено, що виявлені в потерпілого ОСОБА_6 один синець у підочній ділянці зліва і два садна на спинці носа утворились від дії твердого тупого предмета, могли виникнути від ударів кулаком по обличчю 29.05.2022 р. та відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дослідивши всі вище перелічені докази, оцінивши кожен з них з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до наступного переконання.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.186 КК України, як вчинення в умовах воєнного стану відкритого викрадення чужого майна (грабежу), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого ОСОБА_6 .

Проте, суд вважає таку кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 невірною і у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України наводить щодо цього наступні мотиви.

Так, згідно ч.3 ст.337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до диспозиції ст. 186 КК України, об`єктивна сторона даного злочину характеризується вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, направленим на відкрите викрадення та прагнення одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків, досягти іншої матеріальної вигоди, в основі якого лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.

Згідно роз`яснень, що містяться в пункті 3 постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у правах про злочини проти власності», грабіж як відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Окрім того, грабіж можливо вчинити лише з прямим умислом.

Прямий умисел при вчиненні грабежу виражається у тому, що винний усвідомлює, що вчиняє відкрите вилучення чужого майна, усвідомлює неминучість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді майнової шкоди для потерпілого та бажає їх настання. Тому мотив грабежу завжди є корисливим по відношенню до його предмету, тобто вчиняється з метою збагачення, матеріальної вигоди.

У постанові Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» зазначено, що при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого статтею 206 КК (протидія законній господарській діяльності), чи злочину, передбаченого статтею 355 КК (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань), треба виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Якщо винна особа, застосовуючи відповідні погрози чи насильство, таким умислом не керується, а має на меті примусити потерпілого припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладеної угоди, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, вчинене потрібно розглядати як протидію законній господарській діяльності і кваліфікувати, залежно від обставин за відповідною частиною статті 206 КК.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов`язання належить кваліфікувати за відповідною частиною статті 355 КК. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, послуги, результати творчості тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов`язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов`язання, або зобов`язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов`язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

Не є вимаганням (стаття 189 КК) примушування особи до оплати (вимоги оплати) наданих їй за угодою чи домовленістю послуг, наприклад: з перевезення особи чи майна, оплати переданого особі майна чи виконаних на її користь робіт тощо. Такі дії за наявності для того підстав мають кваліфікуватись як примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання.

Основним об`єктом цього злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України є встановлений законодавством порядок щодо виконання цивільно-правових зобов`язань.

З об`єктивної сторони дане кримінальне правопорушення характеризується такими діяннями, а саме: вимогою виконати або не виконати договір, угоду або інші цивільні правові зобов`язання, які наявні у потерпілого; погрозою застосувати насильство до потерпілого, або його близьких родичів, пошкодити чи знищити його майно, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я, або з пошкодженням чи знищенням майна

Крім того, характерною ознакою об`єктивної сторони даного злочину є те, що винна особа примушує потерпілого до виконання (або навпаки невиконаня) існуючого в неї зобов`язання, яке виникає із підстав, що встановлює законодавство.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується наявним прямим умислом, оскільки правопорушник свідомо бажає настання наслідків у вигляді виконання або невиконання зобов`язання потерпілою особою. Мотиви на кваліфікацію даного злочину не впливають.

Суб`єктом цього злочину виступає фізична осудна особа, яка досягла 16 річного віку.

У постанові від 08. 03.2019 по справі 716/2142/17 Верховний суд зазначив: основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст.355 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують додержання нормативно встановленого порядку виконання цивільно-правових зобов`язань, а додатковим суспільні відносини, що забезпечують здоров`я, особисту волю, безпеку, недоторканість особи, її власність. При цьому суб`єкт злочину діє з прямим умислом, тобто усвідомлює, що вимагає виконання чи невиконання договору, угоди чи іншого цивільно-правового зобов`язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, і бажає так чинити. Мотиви й мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Таким чином, виходячи з наданої апеляційним судом оцінки дій ОСОБА_6 , останній при вилученні мобільного телефону у потерпілого не мав корисливого мотиву та прямого умислу на заволодіння цим майном, натомість вилучення майна потерпілого було тимчасовим, з метою у такий спосіб примусити останнього повернути третій особі грошовий борг.

Враховуючи встановлені обставини, обвинувачений не мав підстав сумніватися у існуванні цивільно-правових відносин між потерпілим та обвинуваченим, щодо повернення інструменту або вартості такого. Про відсутність умислу обвинуваченого на заволодіння майном потерпілого з метою власного збагачення та відсутність корисливого мотиву, а навпаки наявність умислу на примушування до виконання зобов`язання по поверненні інструментів чи вартості таких, свідчать покази потерпілого надані ним безпосередньо у судовому засіданні, який підтвердив, що він сам вважав, що телефон буде перебувати у ОСОБА_4 як застава щодо виконання зобов`язання по поверненні інструментів чи їх вартості та про це вказував ОСОБА_4 на місці події.

Стороною обвинувачення не доведено наявність умислу обвинуваченого ОСОБА_4 на заволодіння майном потерпілого з корисливих мотивів з метою власного збагачення. Сам потерпілий в судовому засіданні підтвердив, що під час розмови з обвинуваченим останній, вказував, що телефон залишається у нього як застава та потерпілий розумів, що телефон виступає як застава до моменту вирішення питання щодо зниклих інструментів.

Оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, то суд вважає, що будь-які сумніви щодо такої кваліфікації дій ОСОБА_4 , необхідно тлумачити в його користь та вважати, що така кваліфікація є недоведена перед судом. Тому, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_4 відкритого викрадення чужого майна в присутності власника майна з корисливою метою, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 , необхідно кваліфікувати як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров`я, що є кримінальним правопорушенням передбаченим ч.2 ст. 355 КК України.

Така правова кваліфікація на переконання суду є вірною, а зібрані і досліджені у справі докази вказують, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачене ч.2 ст. 355 КК України.

Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним.

ОСОБА_4 , маючи умисел на примушування до виконання цивільно-правового зобов`яання, а саме повернення будівельного інструменту потерпілим, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, 29.05.2022 близько 14год 30хв перебуваючи у с.Суховоля Львівського району Львівської області умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 три удари рукою в область обличчя, спричинивши при цьому легкі тілесні ушкодження, після чого підняв телефон потерпілого який випав на землю, а саме: мобільним телефоном марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 . Вказаним мобільним телефоном ОСОБА_4 заволодів з метою примусити потерпілого виконати цивільно-правові зобов`язання, а саме повернути будівельний інструмент. В подальшому потерпілий ОСОБА_6 повідомив пароль для розблокування телефону та ОСОБА_4 залишив місце вчинення правопорушення та забрав телефон із собою. Такими своїми діями ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_12 матеріальних збитків на загальну суму 1800,00грн.

За вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 підлягає покаранню, при визначенні виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, характер вчиненого діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, відшкодування потерпілому завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.38 рішення "Ізмайлов проти росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п.34, 41 рішення "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винуватого, який в порядку ст.89 КК України є таким, що не має судимості, пом"якшуючу покарання обставину як відшкодування потерпілому шкоди, примирення з ним, відсутність обтяжуючих покарання обставин, який на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, вдівець, має на утриманні трьох малолітніх дітей, нейтрально характеризується за місцем проживання, та враховуючи наведене, приходить до переконання обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

За встановлених обставин, для досягнення мети покарання визначеної ст. 50 КК України, суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки його виправлення є можливим без ізоляції від суспільства та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 180,00 грн. слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .

Арешт майна, а саме кофти синього кольору та мобільного телефону марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 , який накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2022 р., слід скасувати.

Речові докази, а саме кофту синього кольору та мобільний телефон марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 , слід повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Внесену згідно довідки ДУ "Львівська установа виконання покарань (№19)" №9/4458 від 29.07.2022 р. заставу в розмірі 74430,00 грн. слід повернути заставодавцю ОСОБА_13 .

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, та призначити йому покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 180,00 грн. стягнути з засудженого ОСОБА_4 .

Арешт майна, а саме кофти синього кольору та мобільного телефону марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 , який накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2022 р., - скасувати.

Речові докази, а саме кофту синього кольору та мобільний телефон марки "Meizu" моделі "МЗs" ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 із встановленою сім картою мобільного оператора "Київстар" № НОМЕР_3 , - повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Внесену згідно довідки ДУ "Львівська установа виконання покарань (№19)" №9/4458 від 29.07.2022 р. заставу в розмірі 74430,00 грн. - повернути заставодавцю ОСОБА_13 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення.

СуддяОСОБА_1