Decision № 135623539, 31.03.2026, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/80/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", м. Київ, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство "УКРНАФТА", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой", м. Харків , ОСОБА_1 , Харківська обл., Харківський р-н, сел. Покотилівка , ОСОБА_2 , м. Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт", Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укренергоспецмонтаж", м. Харків про стягнення 1432447,78 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Єфремової І.В.,

відповідача (ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой") - не з`явився,

відповідача ( ОСОБА_1 ) - не з`явився,

відповідача (Котікова А.В.) - не з`явився,

відповідача (ТОВ "Альфа Композіт") - не з`явився,

відповідача (ТОВ "Укренергоспецмонтаж") - не з`явився,

3-ої особи - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМПОЗІТ", Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укренергоспецмонтаж", заборгованість за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 року станом на 30.12.2025 в розмірі 1432447,78 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів.

Ухвалою суду від 19.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

30.01.2026 року до суду від представника відповідача ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 визнає позов в частині стягнення: - 223126,45 грн інфляційні втрати; - 75789,54 грн 3% заборгованості за несвоєчасне виконання зобов`язань. Позивач заявляє до стягнення пеню у розмірі 783158,56 грн, надаючи відповідний розрахунок до позову. Однак, відповідач-1 зазначає про те, що пеня була частково сплачена 10.04.2025 року у розмірі 72906,43 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 260 від 10.04.2025 року (додається до відзиву). Про часткову сплату пені зазначає і сам позивач у позові на 8 аркуші, однак з незрозумілих для відповідача-1 причин не відобразив це у розрахунку заборгованості. Як вбачається з 9 аркушу позову, позивач розраховує суму штрафу у розмірі 199561,23 грн наступним чином: "Принципал порушив умови договору та не сплатив чотири окремі платежі (87593,31 х 4)". Обов`язок відповідача-1 щодо своєчасної оплати сум за вимогою позивача передбачене саме п. 3.4.2. договору. Відповідно, за порушення строку оплати, позивач має право нарахувати штраф у розмірі 1% від суми гарантії, тобто у розмірі 87593,31 грн. Натомість позивач за порушення обов`язку відповідача-1, передбаченого п. 3.4.2. договору (щодо своєчасного погашення сум за вимогою) нараховує штраф 4 (чотири) рази, що порушує загальні принципи нарахування штрафу, що призводить до чотирьохразового притягнення відповідача-1 до відповідальності за одне і те саме порушення, що є неможливим. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - "двічі за одне і те саме не карають") має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі. Отже, позивач не може чотири рази нараховувати штраф у відповідності до абз. 1 п. 4.3. договору за порушення відповідачем-1 обов`язку, передбаченого п. 3.4.2. договору, а саме несвоєчасного погашення сум за вимогою позивача. Нарахування штрафу в такий спосіб суперечить статті 61 Конституції України, що підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/12876/19.

Відповідач-1 зазначає, що позивач заявляє до стягнення штрафні санкції у загальному розмірі 1133531,79 грн, при цьому відповідач-1 повністю погасив заборгованість перед позивачем, а, отже, стягнення явно свідчать про їх надмірний характер. За рахунок штрафних санкцій позивач намагається збагатитися, що не відповідає взагалі суті штрафних санкцій. Штрафні санкції мають бути мірою впливу на господарські відносини з метою належного виконання зобов`язань, а не каральним методом чи взагалі засобом збагачення.

Крім того відповідач-1 зауважує, що указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. З 24 лютого 2022 року місто Харків та відповідні населені пункти Харківської області, а також м. Харків (згідно із відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України) знаходяться під постійними обстрілами з боку ворожих військ. При цьому, очевидним є той факт, що це є як наслідком зниження обсягів здійснення підприємницької діяльності або так і взагалі її припинення. Додатково відповідач-1 зазначає, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача-1 є будівництво житлових і нежитлових будівель, що відповідає фактичній діяльності відповідача-1. У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що зумовило введення воєнного стану указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, обсяги господарської діяльності значно знизилися. І це не пов`язано із діями відповідача-1 (як то наприклад, неякісне виконання робіт), а безпосередньо є наслідком зниження обсягу замовлень на ринку через військову агресію. Означене знаходить своє підтвердження і у попередній фінансовій звітності підприємства за 2025 рік. У зв`язку із тим, що строки подання фін. звітності ще не настали, то відповідач-1 надає відповідну інформацію у вигляді довідки про фінансовий стан підприємства станом на 31.12.2025 року. Так, ТОВ БМУ "Енергоюжспецстрой" відноситься до мікропідприємств у розумінні чинного законодавства. Згідно з статтями 11 та 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", мікропідприємства подають скорочену фінансову звітність один раз на рік та не зобов`язані складати і подавати проміжну (квартальну) фінансову звітність. У зв`язку з цим, фінансові показники Товариства за 2025 рік сформовані на підставі даних бухгалтерського обліку, що ведеться із використанням спеціалізованих бухгалтерських програм та інформаційних систем, які застосовуються Товариством у щоденній господарській діяльності. Станом на 31.12.2025р., за даними бухгалтерського обліку Товариства, основні фінансові показники є наступними: кредиторська заборгованість - 145216881,63 грн, що відображає обсяг зобов`язань Товариства перед контрагентами, бюджетом та іншими кредиторами. Дебіторська заборгованість - 38132405,33 грн, що характеризує суму грошових коштів, яка підлягає отриманню Товариством від контрагентів. Порівняльний аналіз основних фінансових показників Товариства свідчить про перевищення обсягу кредиторської заборгованості над дебіторською, що впливає на поточну платоспроможність та фінансову стабільність підприємства. Формування кредиторської заборгованості відбувалося у зв`язку з сукупністю обставин господарського та економічного характеру, зокрема: виникненням потреби у залученні кредитних та позикових коштів з метою забезпечення виконання зобов`язань та підтримання операційної діяльності у період припинення дії окремих контрактів, що вплинуло на заплановані грошові надходження; відтермінуванням надходження коштів за виконаними роботами та наданими послугами, що, у свою чергу, позначилося на обсязі обігових коштів Товариства; зміною ринкової вартості матеріалів та ресурсів після укладення договорів, умови яких передбачали фіксовану або обмежено змінювану ціну; необхідністю виконання договірних зобов`язань за раніше узгодженими цінами, що в умовах подальшого зростання витрат зумовило додаткове фінансове навантаження. Відповідач вказує про те, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є завищеним. В такому вигляді штрафні санкції виступають способом незаконного збагачення, а не засобом впливу на господарсько-правові відносини. На підставі вищевикладеного, відповідач просить зменшити загальний розмір заявлених штрафних санкцій на 90%.

13.02.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що не заперечує та підтверджує, що дійсно 10.04.2025 року у розмірі 72906,43 грн пеня була частково сплачена відповідачем-1, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 та змістом позовної заяви. Позивач стверджує, що штраф у розмірі 350373,23 грн чітко передбачений п. 4.3. договору про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 р. з урахуванням додаткової угоди №1 та нарахований правомірно, відповідає умовам договору, положенням чинного законодавства України та усталеної судової практики. Розмір штрафу становить 1% від суми гарантії - 8759 330,81 грн за кожний випадок невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у пунктах 3.4.2 - 3.4.7 договору. Принципал порушив умови договору та не сплатив передбачені чотири окремі платежі. Отже сума штрафу нарахована в розмірі 350373,23 грн (87593,31*4). Після укладення додаткової угоди № 1 у відповідача-1 виникли окремі грошові зобов`язання щодо сплати кожного із зазначених платежів у відповідні строки, а саме: до 31.03.2025 року 390000,00 грн; до 30.04.2025 року 853285,00 грн; до 31.05.2025 року 853285,00 грн; до 30.06.2025 року 853285,00 грн; до 31.07.2025 року 853285,00 грн; до 31.08.2025 року 853288,96 грн. Відповідач-1 не сплатив такі платежі: не сплатив до 31.05.2025 року включно 1124306,00 грн.; не сплатив до 30.06.2025 року включно 1124306,00 грн.; не сплатив до 31.07.2025 року включно 1124306,00 грн.; не сплатив до 31.08.2025 року включно 1124307,57 грн. Для кожного платежу сторони передбачений конкретний строк оплати. Із вищезазначеного графіку окремих платежів неможливо визначити єдиний момент прострочення для всіх сум. Відтак, у принципала (відповідача-1) виник обов`язок дотримуватися погодженого графіку платежів та своєчасно виконувати кожне окреме зобов`язання. За кожен випадок порушення передбаченого договором зобов`язання відповідно до пункту 4.3 договору тягне застосування штрафу. Очевидним є те, що до укладення додаткової угоди №1 у принципала існував єдиний обов`язок відшкодувати гарантійну суму протягом 2 (двох) банківських днів, а після укладення такої додаткової угоди виникли шість окремих грошових зобов`язань, кожне з яких має самостійний строк виконання. Отже, встановленням графіку відбулася заміна єдиного строку виконання на кілька самостійних строків, кожен з яких породжує окремі правові наслідки у разі порушення. Кожен строк платежу, визначений графіком, є самостійним строком виконання окремого грошового зобов`язання, а його порушення утворює окремий юридичний факт прострочення з власними правовими наслідками. Навіть позовна давність застосовується окремо до кожного платежу, і перебіг строку починається з дня прострочення конкретного самостійного окремого платежу, а не з першого чи останнього порушення загалом. Також, позивач вважає законодавчо необґрунтованим зменшення штрафних санкцій які є результатом погодженої волі сторін. Відповідач-1 не довів існування передбачених законом умов, за яких суд має право зменшити розмір неустойки. На переконання позивача, відповідачем-1 не доведено наявність обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки. Також, відповідачем-1 не надано доказів того, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, який відповідає умовам договору, є завищеним. Відповідач не надав розрахунків, не довів розмір збитків, не порівняв неустойку із можливими наслідками порушення. Посилання на дані бухгалтерського обліку відповідача-1 не є належними та допустимими доказами підтвердження обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення. Такий заявлений розмір штрафних санкцій ні в якому разі не є несподіваним для відповідача-1, адже неустойка, передбачена умовами договору, є узгодженим сторонами способом забезпечення виконання зобов`язань та виконує превентивну і штрафну функції, а тому її розмір не підлягає автоматичному зменшенню на підставі заперечень відповідача-1, а тим більше на 90%. АТ "БІЗБАНК" так само здійснює свою діяльність в умовах дії воєнного стану та, попри об`єктивні складнощі, зобов`язаний належним чином виконувати свої зобов`язання перед вкладниками і клієнтами банку. У даному випадку слід також врахувати, що як договір, так і додаткова угода були укладені в період дії воєнного стану. Отже, посилання на воєнний стан як на підставу неспроможності виконання зобов`язань є безпідставним і необґрунтованим, а такі доводи не можуть братися судом до уваги та слугувати підставою для зменшення розміру відповідальності.

30.03.2026 до суду надійшли письмові пояснення від позивача, в яких позивач вказує, що дійсно 10.04.2025 року у розмірі 72906,43 грн пеня була частково сплачена відповідачем-1, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 та змістом позовної заяви, виникла необхідність надати розрахунок заборгованості за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 станом на 30.12.2025 з урахуванням сплаченої 10.04.2025р. пені. Позивач підтверджує, що станом на 30.12.2025 відповідач-1 має заборгованість за договором про надання банківської гарантії №2304 від 28.08.2024 року в загальному розмірі 1354333,75 грн, що включає в себе: 705044,53 грн - пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 29.03.2025 по 22.12.2025 р., згідно п. 2.3, п. 4.2. договору, пункту 5 додаткової угоди №1 до договору; 223126,45 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 30.11.2025 р. (в силу ст. 625 ЦК України); 75789,54 грн - 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 22.12.2025 року (в силу ст. 625 ЦК України); 350373,23 грн - штраф у розмірі 1% від суми гарантії 8759330,81 грн, що передбачено п. 4.3. договору з урахуванням додаткової угоди №1 (принципал порушив умови договору та не сплатив чотири окремі платежі) (87593,31*4). Заборгованість підтверджується доданим розрахунком заборгованості станом на 30.12.2025 р. та виписками по особовому рахунку відповідача-1, випливає із умов договору про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 р. та не спростована відповідачами. Позивач підтверджує, що з 24 грудня 2025 року відповідачем-1 не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості. Вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 705044,53 грн. Щодо сплати штрафу, зазначає, що 28.03.2025 сторони уклали додаткову угоду №1, якою встановлено графік погашення заборгованості із визначенням окремих строків виконання кожного платежу. Відповідно до п. 4.3 договору, штраф застосовується за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Після встановлення графіку у відповідача-1 виникли самостійні грошові зобов`язання, кожне з окремим строком виконання, а їх порушення є окремими юридичними фактами прострочення (ст. 530, 612 ЦК України). Відповідач-1 допустив прострочення кількох платежів, що свідчить про вчинення кількох окремих порушень, за кожне з яких підлягає застосуванню штраф. Таким чином, нарахування штрафу за кожне прострочене зобов`язання відповідає умовам договору та вимогам законодавства і не є подвійною відповідальністю за одне порушення, а є відповідальністю за кілька самостійних порушень. Тому, на переконання позивача, підлягає задоволенню вимога про стягнення штрафу в розмірі 350373,23 грн.

У судовому засіданні 31.03.2026 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Третя особа в судовому засіданні 31.03.2026 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Відповідачі правом на участь представника у судовому засіданні не скористалися. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідачі повідомлялися належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 серпня 2024 року між Акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень", як Гарантом (далі Позивач/Гарант/АТ"БІЗБАНК") та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой", як Принципалом (далі Відповідач1/Принципал) укладено договір про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 року (далі - договір).

28 березня 2025 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання банківської Гарантії №2304 від 28.08.2024 року, яка є невід`ємною частиною договору про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 року.

Договором передбачено, а саме: п. 1.2., п. 1.3, що Гарантія видається Гарантом у вигляді Банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу №03-1/01/2304/3113 на суму 8759330,81 грн, яка є невід`ємною частиною цього договору, права та обов`язки за якою не можуть бути передані іншій особі. Строк дії Гарантії до 31 липня 2025 року включно.

На підставі договору про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 р. Гарант 28.08.2024 року видав гарантію повернення авансового платежу №03-1/01/2304/3113 від 28.08.2024 р. (далі - Гарантія) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (код ЄДРПОУ 00135390) (далі-Бенефіціар/АТ"УКРНАФТА").

Позивач надав безумовну, безвідкличну Гарантію з метою забезпечення виконання зобов`язань Принципала по укладеному між Принципалом та Бенефіціаром договору підряду №13/3294-Р від 19.08.2024 року на закупівлю "Капітальний ремонт нагнітального колектора КНС Струтин - ВРБ-5 Спас (ПК 0 - ПК 21+60) інв.№48848 ц.ВНіГ№2 НГВУ "Долинанафтогаз" с. Іванівка Дубівської ТГ, с. Погорілець Спаської ТГ Калуського району Івано-Франківської області (ДКБ-24009) (код 45220000-5 за ДК 021:2015, Інженерні та будівельні роботи)" оголошення про проведення відкритих торгів № UA-2024-06-05-012299-a, в частині авансу у випадках, передбачених договором підряду №13/3294-Р від 19.08.2024 року, у розмірі, що покриває суму авансового платежу та складає 8759330,81 грн.

Гарант взяв на себе зобов`язання сплатити протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання першої письмової вимоги Бенефіціара суму, визначену у вимозі, в межах суми гарантії, ще не перевищує суму у розмірі 8759330,81 грн, за умови, що в тексті вимоги буде посилання на порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією, без вимоги подання Бенефіціаром інших додаткових документів. Усі платежі за гарантією будуть здійснені Гарантом на користь Бенефіціара незалежно від будь-яких заперечень Принципала або будь-якої третьої особи.

В Гарантії передбачено, що Вимога по гарантії направляється Гаранту через банк Бенефіціара АБ "Укргазбанк", юридична адреса: Україна, 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1; поштова адреса: Україна, 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 19,21,23, SWIFT-код: UGASUAUK, який засвідчить, що наявні підписи на вимозі є дійсними, мають юридичну силу та законне відношення до Бенефіціара. З цією метою банк Бенефіціара повинен направити Гаранту авторизоване SWIFT повідомлення.

Згідно п. 2.3. договору, належне виконання Принципалом зобов`язань по цьому договору забезпечується: всім належним Принципалу майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України; неустойкою, передбаченою цим договором; порукою фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); порукою фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ); порукою ТОВ ФІРМА "УКРЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 32674006); порукою ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" (код ЄДРПОУ 36797118); заставою грошових коштів (грошового покриття) в АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ", яке повинно бути розміщено Принципалом на рахунку НОМЕР_4 у строк до 01.04.2025 у розмірі 100% залишку боргу (заборгованості, яка виникла внаслідок гарантійного випадку за сплаченими Гарантом коштами)".

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. договору передбачено, що Гарант має право: вимагати від Принципала відшкодування всіх витрат (включаючи, але не обмежуючись наступними): а) сум, фактично сплачених Гарантом Бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених Гарантією; б) збитків, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; в) судових витрат, понесених Гарантом за Гарантією.

Пунктами 3.4.2. договору передбачено, що з підписанням цього договору Принципал зобов`язується: протягом 2 (двох) банківських днів з моменту сплати Гарантом грошових коштів по Гарантії на вимогу Бенефіціара (або на виконання рішення суду) та отримання від Гаранта відповідної вимоги відшкодувати Гаранту в повному обсязі всі витрати (включаючи, але не обмежуючись наступними): а) суми, фактично сплачені Гарантом Бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених Гарантією; б) збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; в) судові витрати, понесені Гарантом за Гарантією.

В пункті 3.4.9. договору (з урахуванням додаткової угоди №1), сторони передбачили, що підписанням цього договору Принципал зобов`язується у строк до 01.04.2025 р. оформити заставу грошових коштів (розмістити грошове покриття) в АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ", на рахунку НОМЕР_4 у розмірі 100% залишку боргу (заборгованості, яка виникла внаслідок гарантійного випадку за сплаченими Гарантом коштами).

Згідно п. 4.2. договору, керуючись ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони домовились, що в разі порушення Принципалом строків відшкодування Гаранту витрат по Гарантії, передбачених п. 3.4.2 даного договору, Принципал сплачує Гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, до повного виконання зобов`язання.

Відповідно до п.4.3. договору, за кожний випадок невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у пунктах 3.4.2 - 3.4.7 цього договору, Принципал зобов`язаний сплатити Гаранту штраф у розмірі 1% від суми Гарантії, зазначеної в пункті 1.2 цього договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання, передбаченого п.2.3. та пп.3.4.9. договору, щодо оформлення застави грошових коштів (грошового покриття), Принципал зобов`язаний сплатити Гаранту штраф у розмірі 400000,00 (чотириста тисяч) гривень в наступному порядку: одноразово у повному розмірі протягом 1 (одного) місяця з дати невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов`язання або частинами (у розмірі не менше 30% від загальної суми штрафу) протягом 3 (трьох) місяців з дати невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов`язання.

Згідно п.6.1. та п.6.2. договору, сторони домовилися, що договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до дати проведення повного взаєморозрахунку між сторонами за умови відсутності будь-яких вимог до Гаранта з боку Бенефіціара після закінчення строку дії Гарантії. Сторони встановлюють, що поряд з умовами, передбаченими даним договором, сторони керуються також нормами чинного законодавства України.

28 березня 2025 року між позивачем та відповідачем-4 від 28.08.2024 року, яка є невід`ємною частиною договору.

Так, зокрема пунктом 2 додаткової угоди №1 від 28.03.2025 р. сторони передбачили, що у зв`язку із сплатою Гарантом грошових коштів по Гарантії №03-1/01/2304/3113 від "28" серпня 2024 року на вимогу Бенефіціара у розмірі 8759330,81 грн та не відшкодуванням Принципалом в строк, передбачений пп.3.4.2 договору, витрат по Гарантії в повному обсязі, Сторони погодили наступний графік сплати Принципалом на рахунок № (IBAN): IBANUA523802810000029098000035733 залишку заборгованості по відшкодуванню витрат по Гарантії, який становить 6131531,57 грн: до 31.03.2025 року включно 510000,00 грн; до 30.04.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.05.2025 року включно 1124306,00 грн; до 30.06.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.07.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.08.2025 року включно 1124307,57 грн.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 від 28.03.2025 р. передбачено, що сторони дійшли згоди, що за порушення строків відшкодування витрат по Гарантії, передбачених пп. 3.4.2. договору, Гарант нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення з дати виникнення заборгованості до дати укладання цієї додаткової угоди до договору та Принципал зобов`язаний сплатити таку пеню до 10.04.2025 року включно.

У разі виникнення простроченої заборгованості Принципала за договором за встановленим графіком та/або комісією, строком більше ніж 30 календарних днів, заборгованість Принципала буде стягуватись в примусовому порядку (в т.ч. в судовому).

28 серпня 2024 року та 28 березня 2025 року в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 було укладено:

- між позивачем та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) договір поруки № 2304/1-П від 28.08.2024 р. та 28 березня 2025 року - додаткову угоду №1 до договору поруки № 2304/1-П від 28.08.2024;

- між позивачем та ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) договір поруки № 2304/2-П від 28.08.2024р. та 28 березня 2025 року - додаткову угоду №1 до договору поруки № 2304/2-П від 28.08.2024;

- між позивачем та ТОВ "АЛЬФА КОМПОЗІТ" (далі - відповідач-4) договір поруки № 2304/3-П від 28.03.2025;

- між позивачем та ТОВ фірма "УКРЕНЕРГОСПЕЦМОНТАЖ" (далі - відповідач-5) договір поруки № 2304/3-П від 28.03.2025.

Далі по тексту під договором поруки слід розуміти усі разом договір поруки №2304/1-П від 28.08.2024, договір поруки № 2304/2-П від 28.08.2024, договір поруки №2304/3-П від 28.03.2025, договір поруки № 2304/4- П від 28.03.2025.

Підпунктом 2.1.1. договору поруки передбачено, що порукою забезпечується відшкодування Гаранту в повному обсязі всіх витрат, понесених Гарантом у зв`язку з виконанням Банківської гарантії №03-1/01/2304/3113 від "28" серпня 2024 року, виданої Гарантом на користь Бенефіціара ПАТ "УКРНАФТА" код ЄДРПОУ 00135390, місцезнаходження 04053, Україна, м.Київ, провулок Несторівський, 3-5; відшкодування Гаранту фактично сплачених Гарантом Бенефіціару сум в порядку та у випадках, передбачених Гарантією, в межах загальної суми відповідальності Гаранта за Гарантією. Сума заборгованості Принципала, яка виникла внаслідок гарантійного випадку за сплаченими Гарантом коштами, станом на 28.03.2025 складає 6131531,57 грн , і повинна бути погашена згідно наступного графіку виплат: до 31.03.2025 року включно 510000,00 грн; до 30.04.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.05.2025 року включно 1124306,00 грн; до 30.06.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.07.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.08.2025 року включно 1124307,57 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки, поручитель цим надає свою попередню безвідкличну та безумовну згоду на будь-які уточнення, зміни, в тому числі збільшення, забезпечених порукою зобов`язань, які можуть існувати в майбутньому в результаті внесення змін до договору про надання банківської гарантії або будь-яким іншим чином, і які можуть впливати на обсяг будь-яких зобов`язань поручителя за цим договором. В цілях статті 559 ЦК України, поручитель спеціально погоджується та підтверджує, що будь-які такі уточнення, зміни (в тому числі збільшення) забезпечених порукою зобов`язань, про які йдеться вище, жодним чином не впливає на дійсність цього договору та поруки, наданої за цим договором, та цей договір та надана за ним порука поширюватимуться та покриватимуть забезпечені порукою зобов`язання в повному обсязі та будь-які та всі їх уточнення, зміни (в тому числі збільшення); та поручитель погоджується та приймає на себе відповідальність за порушення Принципалом забезпечених порукою зобов`язання у випадку будь-яких таких уточнень, змін (в тому числі збільшень) обсягу та змісту забезпечених порукою зобов`язань.

Згідно п.2.5. договору поруки, поручитель відповідає перед Гарантом у повному обсязі. Принципал і поручитель відповідають перед Гарантом як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Гаранта вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від Принципала та поручителя разом, так і від кожного окремо.

04 березня 2025 року позивачу через банк Бенефіціара АБ "Укргазбанк" від Бенефіціара ПАТ "УКРНАФТА", надійшло авторизоване SWIFT ПОВІДОМЛЕННЯ ToPrintBFISt-1780-018519 Вимога від 03.03.2025 № 01/01/13/04/03/565 на суму 8759330,81 грн про сплату коштів за гарантією повернення авансового платежу №03-1/01/2304/3113 від 28.08.2024 Бенефіціар вимагав сплатити суму гарантії у розмірі 8759330,81грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку, обумовленого порушенням Принципалом базових відносин, забезпечених Гарантією, а саме: невиконанням Принципалом зобов`язань за договором, забезпеченим Гарантією. Відповідач-1 не повернув Бенефіціару авансовий платіж за розірваним договором підряду № 13/3294-Р від 19.08.2024 року.

05 березня 2025 року позивач направив відповідачу-1 повідомлення-вимогу від 05.03.2025 № 03-1/01/1089 про отримання письмової вимоги по банківській гарантії від 28.08.2024 р. № 03-1/01/2304/3113 Бенефіціара та про сплату Гаранту гарантійної суми (в порядку ст.ст. 564,569 ЦК України) із матеріалами отриманої вимоги від Бенефіціара.

Встановивши, що вимога Бенефіціара відповідає умовам Банківської гарантії та становить належне представлення, за відсутності заперечень з боку Принципала, 11 березня 2025 року позивач виконав умови Банківської гарантії та сплатив на користь Бенефіціара - АТ "УКРНАФТА" гарантійну суму в розмірі 8759330,81 грн (згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 11.03.2025 р. №295831).

Проте, Принципал, який був обізнаний із отриманою вимогою, виконанням Гарантом своїх зобов`язань за Гарантією, порушив підпункт 3.4.2. договору.

Відповідач-1 протягом 2-х днів з моменту сплати Гарантом грошових коштів за Банківською гарантією не відшкодував позивачу фактично сплачену гарантійну суму.

Як зазначалося вище, 28 березня 2025 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання банківської Гарантії №2304 від 28.08.2024 року.

На підставі пункту 2 додаткової угоди №1 від 28.03.2025 р. відповідач-1 визнав допущене порушення та визнав залишок заборгованості за договором про надання банківської гарантії №2304 від 28.08.2024 р. з відшкодування витрат за Гарантією у розмірі 6131531,57 грн та погодив встановлений графік її погашення. "Щодо заборгованості за договором про надання банківської гарантії №2304 від 28.08.2024."

Проте, відповідач-1 порушив свої зобов`язання за договором з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 та не відшкодував витрати по гарантії згідно погодженого графіку, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 в розмірі 1432447,78 грн.

11 березня 2025 року за рахунок застави "Грошового покриття" відповідно до умов п.1.4. договору № 2304-з про розмiщення коштiв у забезпечення платіжних зобов`язань за банківською гарантією вiд 28.08.2024 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1, в рахунок погашення заборгованості за договором, позивачем було зараховано (списано) 1751866,16 грн (часткове вiдшкодування коштiв за сплаченою банкiвською Гарантiєю № 03-1/01/2304/3113 вiд 28.08.2024 р.).

14 березня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму, сплативши 875933,08 грн.

31 березня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму сплативши 510000,00 грн.

10 квітня 2025 року відповідач-1 частково сплатив пеню згідно додаткової угоди №1 від 28.03.2025 р. в розмірі 72906,43 грн.

30 квітня 2025 року відповідач-1 сплатив штраф за невиконання зобов`язання згідно п. 2.3., п. 4.3. та п.п. 3.4.9. згідно додаткової угоди №1 від 28.03.2025 в розмірі 120000,00 грн.

30 квітня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 1124306,00 грн.

07 серпня 2025 року відповідач-1 сплатив штраф за невиконання зобов`язання згідно п. 2.3. та п.п. 3.4.9. договору, згідно додаткової угоди №1 від 28.03.2025 в розмірі 120000,00 грн.

07 серпня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 1124306,00 грн.

29 серпня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 1124306,00 грн.

30 вересня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 1133285,00 грн.

01 жовтня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 319373,28 грн.

07 листопада 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 203059,78 грн.

23 грудня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував штраф за невиконання зобов`язань п. 2.3. та п.п. 3.4.9. договору згідно додаткової угоди №1 від 28.03.2025 р. в розмірі 160000,00 грн.

23 грудня 2025 року відповідач-1 частково відшкодував сплачену Гарантом гарантійну суму в розмірі 592895,51 грн.

Вищезазначене підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача 1 за період з 27.08.2024 по 07.01.2026 р. та розрахунком заборгованості станом на 30.12.2025.

Отже, станом на 30.12.2025 відповідач-1 має заборгованість за договором про надання банківської гарантії №2304 від 28.08.2024 року в загальному розмірі 1354333,75 грн, що включає в себе:

- 705044,53 грн - пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 29.03.2025 по 22.12.2025, згідно п. 2.3, п. 4.2. договору, пункту 5 додаткової угоди №1 до договору;

- 223126,45 грн - інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 30.11.2025 (в силу ст. 625 ЦК України);

- 75789,54 грн - 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 22.12.2025 року (в силу ст. 625 ЦК України);

- 350373,23 грн - штраф у розмірі 1% від суми гарантії 8759330,81 грн, що передбачено п.4.3. договору з урахуванням додаткової угоди №1 (принципал порушив умови договору та не сплатив чотири окремі платежі) (87593,31*4);

Заборгованість підтверджується доданим розрахунком заборгованості станом на 30.12.2025 р. та виписками по особовому рахунку відповідача-1.

Визнання Принципалом наявної заборгованості перед позивачем підтверджується додатковою угодою №1 до договору, випискою по особовому рахунку, що свідчить про часткове погашення Принципалом заборгованості, а також листами-зверненнями ТОВ "БМУ ЕНЕРГОЮЖСПЕЦСТРОЙ, доданими до цієї позовної заяви, а саме: листом № Вих.-977-03-07 від 25.07.2025 та листом №Вих.-1035-03-09-25 від 16.09.2025 зі змісту яких вбачається визнання заборгованості.

Не отримавши відшкодування гарантійної суми, позивач направив на адресу відповідачів листи-вимоги, що додаються до цієї позовної заяви.

Відповідачу-1 - лист-вимога про усунення порушення №05-2/04/6314 від 07.11.2025 за трек-номером поштового відправлення 0505500151131.

Відповідачу-2 - лист-вимога про усунення порушення №05-2/04/6312 від 07.11.2025 за трек-номером поштового відправлення 0505500154505.

Відповідачу-3 - лист-вимога про усунення порушення №05-2/04/6311 від 07.11.2025 за трек-номером поштового відправлення 0505500146413.

Відповідачу-4 - лист-вимога про усунення порушення №05-2/04/6313 від 07.11.2025 за трек-номером поштового відправлення 0505500163385 та 0505506990992.

Відповідачу-5 - лист-вимога про усунення порушення №05-2/04/6310 від 07.11.2025 за трек-номером поштового відправлення 0505399553835.

Згідно п.3.4.1.договору поруки, зокрема передбачено, що сторони домовилися, що датою отримання поручителем письмової вимоги про виконання забезпечених порукою зобов`язань принципала, вважається дата передачі Гарантом письмової вимоги до відділення поштового зв`язку для відправлення поручителю на адресу, зазначену в договорі поруки.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За статтею 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 562 ЦК України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 ЦК України, гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 відступив від висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, згідно з яким при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією, обґрунтовуючи наступним: об`єднана палата звертає увагу, що тлумачення наведених законодавчих положень таким чином, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов`язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов`язання принципалом, тобто те, що основне зобов`язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов`язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших. Тому об`єднана палата відхиляє таке тлумачення законодавства.

Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що переглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а, відтак, і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Виходячи з викладеного, об`єднана палата вважає, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас, це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги визнання відповідачем-1 позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% заборгованості, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум інфляційних втрат у розмірі 223126,45 грн за період з 14.03.2025 по 30.11.2025, 3% річних у розмірі 75789,54 грн за період з 14.03.2025 по 22.12.2025, суд дійшов висновку, що відповідні розрахунки позивача відповідають нормам чинного законодавства є обґрунтованими та підлягають солідарному стягненню з відповідачів.

Щодо стягнення пені у розмірі 783158,56 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Позивач підтверджує, що дійсно 10.04.2025 року у розмірі 72906,43 грн пеня була частково сплачена відповідачем-1, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку НОМЕР_1 у звязку з чим виникла необхідність надати розрахунок заборгованості за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024р. станом на 30.12.2025 з урахуванням сплаченої 10.04.2025 пені, відповідно до якого пеня становить 705044,53 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 29.03.2025 по 22.12.2025.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.

Отже, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови КГС ВС від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 та від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

Оскільки пеню було сплачено 10.04.2025, тобто ще до звернення з цим позовом до суду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 78114,03 грн, відповідно до нового розрахунку позивача.

Перевіривши розрахунок пені в сумі 705044,53 грн за період з 29.03.2025 по 22.12.2025, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Щодо вимоги про стягнення штрафу 1% від суми гарантії в розмірі чотирьох платежів (87593,31 * 4) у загальній сумі 350373,23 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як було зазначено вище, 28 березня 2025 року між позивачем та відповідачем-1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання банківської Гарантії №2304 від 28.08.2024 року, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 від 28.03.2025 р. сторони передбачили: у зв`язку із сплатою Гарантом грошових коштів по Гарантії №03-1/01/2304/3113 від 28 серпня 2024 року на вимогу Бенефіціара у розмірі 8759330,81 та не відшкодуванням Принципалом в строк, передбачений пп.3.4.2 договору, витрат по Гарантії в повному обсязі, сторони погодили наступний графік сплати Принципалом на рахунок № (IBAN): IBANUA523802810000029098000035733 залишку заборгованості по відшкодуванню витрат по Гарантії, який становить 6131531,57 грн : до 31.03.2025 року включно 510000,00 грн; до 30.04.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.05.2025 року включно 1124306,00 грн; до 30.06.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.07.2025 року включно 1124306,00 грн; до 31.08.2025 року включно 1124307,57 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти п. 4.3. договору в наступній редакції: "4.3. За кожний випадок невиконання або неналежного виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у пунктах 3.4.2 - 3.4.7 цього договору, Принципал зобов`язаний сплатити Гаранту штраф у розмірі 1% від суми Гарантії, зазначеної в пункті 1.2 цього договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання, передбаченого п.2.3. та п.п.3.4.9 договору, щодо оформлення застави грошових коштів (грошового покриття), Принципал зобов`язаний сплатити Гаранту штраф у розмірі 400000,00 (чотириста тисяч) гривень в наступному порядку: одноразово у повному розмірі протягом 1 (одного) місяця з дати невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов`язання або частинами (у розмірі не менше 30% від загальної суми штрафу) протягом 3 (трьох) місяців з дати невиконання або неналежного виконання зазначеного зобов`язання".

На думку позивача, умовами договору прямо передбачено застосування штрафу саме за кожний окремий випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, визначених пунктами 3.4.23.4.7 договору та після укладення додаткової угоди № 1 у відповідача 1 виникли окремі грошові зобов`язання щодо сплати кожного із зазначених платежів у відповідні строки. Відповідач-1 не сплатив такі платежі: не сплатив до 31.05.2025 року включно 1124306,00 грн; не сплатив до 30.06.2025 року включно 1124306,00 грн; не сплатив до 31.07.2025 року включно 1124306,00 грн; не сплатив до 31.08.2025 року включно 1124307,57 грн. Для кожного платежу сторони передбачений конкретний строк оплати. Відтак у Принципала (відповідача-1) виник обов`язок дотримуватися погодженого графіку платежів та своєчасно виконувати кожне окреме зобов`язання. За кожен випадок порушення передбаченого договором зобов`язання відповідно до пункту 4.3 договору тягне застосування штрафу.

Втім, суд не погоджується з таким висновком, погоджений графік платежів не можна вважати окремими зобов`язаннями, оскільки зміни до пункту 3.4.2. договору сторони додатковою угодою № 1 не вносили.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач-1 у строк, передбачений пунктом 3.4.2. договору, не відшкодував позивачу витрати по Гарантії, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення штрафу в розмірі 1% від суми гарантії в розмірі 87593,31 грн.

Враховуючи викладене, вимога про солідарне стягнення з відповідачів штрафу в розмірі 1% від суми гарантії підлягає частковому задоволенню в сумі 87593,31 грн.

Як зазначалося вище по тексту рішення, першим відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, реалізуючі свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (пункт 8.28).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачами, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем-1 зобов`язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру нарахованої пені на 50% відсотків і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі. Підстав для зменшення розмірів штрафів суд не вбачає.

Враховуючи викладене, з відповідачів слід солідарно стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 352522,26 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч.1ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 року станом на 30.12.2025 пені у розмірі 352522,26 грн, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 30.11.2025 у розмірі 223126,45 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 22.12.2025 у розмірі 75789,54 грн, штрафу у розмірі 1% від суми гарантії у розмірі 87593,31 грн. У задоволенні решти заявлених до стягнення позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід звернути увагу, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача-1 про повернення судового збору, у зв`язку з частковим визнанням позову до початку розгляду справи по суті суд зазначає таке.

Системний аналіз положень ч.1 ст.130, ч.1 ст.129, п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас, положення частини першої ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Позов - це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору пов`язаного з господарською діяльністю та розгляду інших спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), згідно з ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладені міркування, суд дійшов висновку про можливість застосування положень ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем-1 частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2022 року у справі № 910/14479/21.

Враховуючи, що відповідач-1 частково визнав позов на суму 298915,99 грн (в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат) до початку розгляду справи по суті, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню 2241,87 грн судового збору (298915,99 грн * 1,5% / 2), сплаченого позивачем під час подання позову. Решта судового збору у розмірі 14131,45 грн підлягає стягненню з відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем судовий збір сплачено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір підлягає поверненню позивачу за його клопотанням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (код ЄДРПОУ 32951760, місцезнаходження: 61022, м. Харків, пр-т Правди, буд. 10, к. 27-Е), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт" (код ЄДРПОУ 36797118, місцезнаходження: 62203, Харківська обл., Золочівський р-н, смт. Золочів, провулок Разіна, буд. 8-Б), Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укренергоспецмонтаж" (код ЄДРПОУ 32674006, місцезнаходження: 61058, Харківська обл., місто Харків, проспект Правди, буд. 10, кімната 604) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, м. Київ) за договором про надання банківської гарантії № 2304 від 28.08.2024 року станом на 30.12.2025 пеню у розмірі 352522,26 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 30.11.2025 у розмірі 223126,45 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 14.03.2025 по 22.12.2025 у розмірі 75789,54 грн, штраф у розмірі 1% від суми гарантії у розмірі 87593,31 грн.

У задоволенні решти заявлених до стягнення позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (код ЄДРПОУ 32951760, місцезнаходження: 61022, м. Харків, пр-т Правди, 10, к. 27-Е) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ) судовий збір сумі 2826,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ) судовий збір сумі 2826,29 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ) судовий збір сумі 2826,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Композіт" (код ЄДРПОУ 36797118, місцезнаходження: 62203, Харківська обл., Золочівський р-н, смт Золочів, провулок Разіна, б. 8-Б) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ) судовий збір сумі 2826,29 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Укренергоспецмонтаж" (код ЄДРПОУ 32674006, Місцезнаходження: 61058, Харківська обл., місто Харків, проспект Правди, будинок 10, кімната 604) на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ) судовий збір сумі 2826,29 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повернути Акціонерному товариству "Банк інвестицій та заощаджень" (ЄДРПОУ 33695095, місцезнаходження: 04119, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, м. Київ) з Державного бюджету 50% судового збору у розмірі 2241,87 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 214481 від 05.12.2025 року на загальну суму 32570,61 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "13" квітня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко