№ 10282929, 18.06.2010, Yaltynskyi City Court of the Autonomous Republic of Crimea

Справа № 3-1190

2010 год

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2010 года суддя Ялтинского міського суда Автономної Республіки Крим Короткова Л.М, розглянувши адміністративну справу яка надійшла з Державної податкової інспекції про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Білоговрського району Фрунзенської обл.., мешкає: АДРЕСА_1

по ч. 1 ст. 163-1 Кодекса Украины об административных правонарушениях,

В С Т А Н О В И В:

При проведенні документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратон» було виявлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 1486 2 93 грн, головним бухгалтером ТОВ «Ратон» ОСОБА_1, що відображено у акті документальної перевірки № 1004/15-2/20684259 від 01.04.2010 року. Підприємством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряє мий період з березня 2007 року по лютий 2010 року задекларовані операції, які звільнені від оподаткування

Правопорушник у судове засідання з’явився, просить суд закрити провадження по справі, оскільки є рішення Окружного Адміністративного суду АР Крим, яке набрало чинності у якому було скасовано податкове повідомлення – рішення № 0000841502/0 Державної податкової інспекції м.Ялта від 12 квітня 2010 року.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що висновок ДПІ є необгрунтованим у зв'язку з наступним.

Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ратон» - є суб'єктом господарювання та виконує зобов'язання по перевезенню пасажирів за маршрутами.

Із змісту рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року вбачається, що виконком при його прийнятті керувався ст. 28, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2» (а.с.36).

У пункті 1 рішення виконавчого комітету Ялтинської міської Ради № 1655 від 24 липня 2008 року зазначено: «С 01.08.08 согласовать єдиний тарифи - 2-00грн. на проезд в городских автобусних маршрутах общего пользования, работающих в режиме маршрутного такси (приложение 1).»

Отже виконкомом було погоджено єдиний тариф - 2 грн. на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Закон України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в ОСОБА_2, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

З аналізу вказаних нормативно - правових актів вбачається, що нормою, яка визначає компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів є підпункт 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2».

За таких підстав, суд приходить до висновку, що підпунктом 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2» встановлено у який саме спосіб орган місцевого самоврядування здійснює регулювання, про яке йдеться у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме:

- шляхом встановлення тарифів які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади,

- шляхом погодження тарифів з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655

від 24 липня 2008 року погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2» та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід відзначити, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п. 2 пункту а) ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2», не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення № 1655 від 24 липня 2008 року прийнято виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради у межах компетенції, у порядок та спосіб, що встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в ОСОБА_2», тому тарифи з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульовано органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції шляхом погодження тарифів.

Крім того суд зазначає, що поняття слова «регулювання», застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти, як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше.

При використанні терміну «регулювання» необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської Ради прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно звільнити від адміністративної відповідальності згідно ст. 22 КУоАП.

Керуючись ст.ст. 22, 163 , 283, 284 Кодекса Украины об административных правонарушениях,

ПОСТАНОВИЛ:

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності по ст.163-1 ч.1 КУоАП , та об’явити йому усне зауваження.

Провадження по справі закрити.

Постанова може бути до Апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядкуу татерміни, які передбачені ст.ст. 288, 289 ОСОБА_2.

Суддя