Справа № 1-108 / 2010 рік
ВИРОК
ІМЯМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Городоцький районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Мельник В.М.
при секретарі Стебло Л.В.
з участю прокурора Стецюка С.І.,
захисника ОСОБА_1,
представників: служби в справах дітей Городоцької РДА Шеловея В.М., кримінальної міліції Городоцького РВ У МВС України в Хмельницькій області Собко У.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Густинського району Тернопільської області, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 Городоцького району Хмельницької області, українця, гр. України, освіта неповна середня, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
встановив:
Підсудний ОСОБА_4 26 квітня 2010 року близько 21 години, з метою заволодіння чужим майном, зайшов в господарство ОСОБА_5 в с.Юринці Городоцького району, скориставшись тимчасовою відсутністю власника, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, умисно, таємно викрав шість металевих стовпчиків, які були вкопані в землю, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 102 грн.44 коп.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся.
Крім повного визнання своєї вини, вина підсудного доведена оголошеними та дослідженими в судовому засіданні показами потерпілого ОСОБА_5 та письмовими доказами: протоколом огляду місця події від 29 квітня 2010 року (а.с. 9-19), протоколом добровільної видачі (а.с.22), протоколом зважування (а.с.28), висновком судово-товарознавчої експертизи (а.с.43-44), протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с.62-66).
Оцінюючи докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного в таємному викраденні чужого майна повністю доказана в судовому засіданні, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України.
При обранні підсудному покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставиною, що помякшує покарання є щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім, обтяжуючих обставин суд не вбачає. З врахуванням особи підсудного, який за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, суд вважає, що покарання йому слід обрати у виді позбавлення волі. Поряд із цим суд із врахуванням фактичних обставин по справі, особи підсудного, який щиро розкаявся у скоєному, позитивно характеризується, його неповнолітній вік, суд вважає за можливе застосувати до нього ст.ст.75,104 КК України та призначити йому строк із випробуванням.
Запобіжний захід підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.
Речові докази постанова (а.с.36)- слід повернути ОСОБА_5.
Судові витрати слід стягнути з ОСОБА_6- матері підсудного.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, -
засудив:
ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
Відповідно зі ст.ст.75,104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням, з іспитовим строком один рік.
Запобіжний захід підписку про невиїзд залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Речові докази - шість стовпців повернути ОСОБА_5
Стягнути з ОСОБА_6 експертні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи 329,53 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС У в Хмельницькій області, МФО 815013, код ЗКПО 25575309, р/р 31258272210321, призначення платежу «За дослідження №10 ».
Термін подачі апеляціі - п”ятнадцять діб з часу проголошення вироку.
Суддя В.Мельник.
The court decision No. 10175271, Horodok District Court of Khmelnytskyi Oblast was adopted on 30.06.2010. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.
This decision relates to case No. 1-108. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: