ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
22.08.2006 Справа № 6/120
За позовом Акціонерного комерційного Агропромислового банку „Україна”, м.Київ
до відповідача -приватного підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород
про стягнення суми 10200,00грн. заборгованості,
СУДДЯ Й.Й.КАДАР
Представники:
Від позивача -Ракущинець А.А., представник
Від відповідача -не з”явилися,
СУТЬ СПОРУ: Акціонерним комерційним Агропромисловим банком „Україна”, м.Київ заявлено позов до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Ужгород про стягнення суми 10200,00грн. заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з відповідача, що виник у зв'язку з невиконанням останнім умов кредитного договору № НОМЕР_1. Подання позову мотивував наявністю боргу в розмірі несплачених відсотків за користування кредитом в розмірі 51090,41 грн. за період з 25.10.00р. по 30.06.06р., боргу по пені по кредиту в розмірі 2825,34 грн. за період з липня 2005 року по червень 2006 року, боргу по пені по відсоткам в розмірі 8698,10 грн. за період з липня 2005 року по червень 2006 року.
Відповідач відзив на позов не подав, представника в судове засідання не направив. Судовий розгляд був відкладений на 23.08.06р. для надання можливості сторонам надати відповідні докази та пояснення по суті позовних вимог. У зв'язку з неявкою відповідача та неподання витребуваних судом документів розгляд справи здійснюється відповідно до наявних в матеріалах справи документів згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, подані представником позивача доказів, суд
ВСТАНОВИВ:
Між приватним підприємцем ОСОБА_1 та АК АПБ "Україна" було укладено Кредитний договір № НОМЕР_1. На виконання умов даного кредитного договору позивач надав, а відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 15000 грн. для придбання пива від МПП „Рута” з кінцевим строком погашення кредиту 25.10.2000р. Розмір відсоткової ставки за користування кредитом сторонами договору було погоджено в розмірі 60% річних (п. 1.1 Кредитного договору).
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано факт невиконання позичальником умов кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.
17 жовтня 2000 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис на суму 19774,77 грн. Виконавчий напис як виконавчий документ пред'явлено до примусового виконання до Державної виконавчої служби відповіднои до Закону України „Про виконавче провадження”. Борг в порядку примусового виконання виконавчого документу не погашено, доказом чого служить пояснення позивача та лист Державної виконавчої служби Закарпатської області №НОМЕР_3.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Вказана вимога Закону узгоджується з умовами укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору.
Разом з тим, слід зазначити наступне.
Вимога про стягнення пені позивачем належним чином не заявлена, оскільки заявлено позов про стягнення 10200 грн., в тому числі 10200 грн. відсотків. Таким чином, вимога про стягнення пені не є предметом розгляду в даному судовому засіданні. Позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом судом задовольняються в повному обсязі. Однак суд вважає за необхідне роз'яснити, що вимога про стягнення відсотків за період з жовтня 2000 року по червень 2003 року погашена спливом строку позовної давності.
Отже, сума боргу відповідача перед позивачем складає 10200,00грн. по відсоткам період з 10 липня 2003 року по 24 серпня 2004 року.
З огляду на вище приведене та оскільки факт неналежності виконання зобов'язання встановлений судом суд вважає, що позов заявлений з достатніх підстав, підтверджений матеріалами справи, що відповідачем не оспорюється, а отже підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по оплаті держмита в розмірі 102,00грн. та 118грн. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст.526,1048 Цивільного кодексу України, ст.ст.75,82-85 Господарського процесуального кодексу України,
В И Р І Ш И В :
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 (поштова адреса: АДРЕСА_2); ідентифікаційний номер НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного комерційного Агропромислового банку “Україна” (01025, м.Київ, пров. Рильський, 10, накопичувальний рахунок ліквідатора № 32079100101, в ОПЕРУ НБУ, м. Київ, МФО 300001, код ЄДРПОУ 00039025) суму боргу в розмірі 10200,00 (десять тис. двісті грн.) грн. відсотків за період з 10 липня 2003 року по 24 серпня 2004 року, суму 102,00 (сто дві грн.) грн. відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
Рішення оформлено та підписано 29.08.2006р. відповідно до вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Й.Й.Кадар
The court decision No. 100605, Commercial Court of Zakarpattia Oblast was adopted on 22.08.2006. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information easily.
This decision relates to case No. 6/120. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: