Справа № 1-43
2010 р.
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
31 травня 2010 року Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого голови суду, судді Бойка Г.В.,
при секретарі - Оданець С.В.,
за участю прокурора - Гладкіх О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Зачепилівка кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Блажево, Рокитнівського району, Рівненської області, українця, громадянина України, не працюючого, раніше судимого, неодруженого, освіта середня, мешканця, АДРЕСА_1,
у здійсненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 маючи непогашену судимість за вироками Дніпропетровського обласного суду від 24.03.1998 року за ст.ст. 101 ч.1, 141 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі і Красноградського районного суду Харківської області від 01.11.2002 року за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнившись 30.04.2005 року з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і в ніч з 22 на 23 березня 2010 року, точний час в ході слідства не встановлений, перебуваючи в своєму будинку в АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного спяніння, наніс удари кулаками в область обличчя і тулуба ОСОБА_2, яка перебувала у нього в гостях, заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді забою мяких тканин обличчя і тімяної області ліворуч, садна правого колінного суглоба, синиця наружної поверхні правого стегна, закритої травми грудної клітини ( переломів правих 7-9 ребер, розрив і часткове коллабірування правої легені з розвитком гемопневмотораксу без погрожуючих життю явищ), які згідно висновку судово-медичної експертизи № 100/81 ОКБ/10 від 19 квітня 2010 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоровя.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених в статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаявшись в скоєному.
Враховуючи, що підсудний не оспорює фактичні обставини вчинення злочину як вони викладені вище, підтвердивши їх в судовому засіданні, суд з урахуванням думки учасників процесу вважає за недоцільне подальше дослідження доказів одержаних в ході досудового слідства, обмежившись допитом підсудного та потерпілої.
В судовому потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що дійсно в ніч з 22 на 23 березня 2010 року, вона перебувала в гостях у підсудного, і будучи у стані алкогольного спяніння, в наслідок сварки ОСОБА_1 наніс їй удари кулаками в область обличчя і тулуба від яких вона впала і втратила свідомість. Однак незважаючи на це попросила суд обрати міру покарання відносно підсудного не повязану з позбавленням волі.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 були правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 122 ч. 1 КК України умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених в статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного маючого непогашену судимість, за місцем проживання характеризується посередньо, пом'якшуючі обставини щире каяття, обтяжуючі обставини вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, а також думку потерпілої, і приходить до висновку , що виправлення підсудного ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, застосувавши до нього ст.ст. 75, 76 ч.4 КК України звільнення від відбуття покарання з випробуванням, зобовязавши його періодично зявлятися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Прокурором Зачепилівського району в Харківської області на користь держави в особі «Обласної клінічної лікарні центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на стадії досудового слідства було заявлено цивільний позов по кримінальній справі, який він підтримав і в судовому засіданні в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 витрати в сумі 541 грн. 91 коп., які були витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_2.
Зазначені збитки виникли внаслідок злочину, сума збитків визнана підсудним в судовому засіданні і підтверджена матеріалами як досудового так і судового слідства, тому суд вважає, що заявлений позов є обґрунтований і підлягає задоволенню.
Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, ст. 122 ч.1 КК України суд, -
З А С У Д И В :
Визнати винним ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КК України і призначити йому покарання за ст. 122 ч.1 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, застосувавши ст.ст. 75, 76 ч.4 КК України звільнити від відбуття покарання з випробуванням строком на 3 роки , зобовязавши періодично являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Запобіжний захід до набуття чинності вироком залишити підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі «Обласної клінічної лікарні центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» р\р 31413544700001 ГУДКУ в Харківській області МФО 851011, код 23911595, КБК 24060300, грошову суму витрачену на лікування потерпілої в розмірі 541,91 грн. (пятсот сорок одна грн. 91 коп.) .
Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб з моменту його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Зачепилівській районний суд.
Головуючий Г.В.Бойко
The court decision No. 9841682, Zachepylivka District Court of Kharkiv Oblast was adopted on 31.05.2010. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find useful data conveniently.
This decision relates to case No. 1-43/2010. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: