Court ruling № 9818366, 25.05.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-4043/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 13 вересня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року

у справі № 28/181А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»

до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 13 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар»(далі ТОВ, позивач): визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області (далі ДПІ, відповідач) № 0004022300/0 від 25 травня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судами, спірне податкове повідомлення-рішення № 0004022300/0 від 25 травня 2007 року прийнято ДПІ на підставі висновків акта № 45/23-32475074 від 24 травня 2007 року виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2006 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР) позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2006 року на 169458 грн. та в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 вказаної статті - завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на 65914 грн.

Зменшуючи позивачу суму бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на 65914 грн., податковий орган виходив з того, що внаслідок непроведення зустрічної перевірки ПП «Ренко Плюс»через відсутність такого за юридичною адресою, по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Танталл»не встановлено факту сплати податку на додану вартість до бюджету ПП «Ренко Рлюс», залученого до схеми постачання ТОВ «Яблуневий дар»в другому ланцюзі та безпосереднього постачальника ТОВ «Танталл».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в листопаді 2006 року були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Матеріалами справи підтверджено факт здіснення позивачем оплати грошовими коштами податку на додану вартість на адресу контрагента-постачальника в складі вартості товарів (послуг).

Фактичне здійснення позивачем господарської операції по придбанню ароматичних речовин яблучного соку згідно з договором поставки товару № ДГ-0000019 від 07 листопада 2006 року, укладеним з ТОВ «Танталл», відповідачем не заперечується. Також не заперечується правомірність включення контрагентом позивача - ТОВ «Танталл»до податкових зобовязань відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість, сплаченої йому ТОВ «Яблуневий дар», відображення їх в реєстрі виданих податкових накладних та в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від ТОВ «Танталл», зареєстрованого як платника податку на додану вартість, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог пункту 7.5. статті 7 Закону № 168/97-ВР правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є встановлення сплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на бюджетне відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників є необґрунтованим, оскільки Закон № 168/97-ВР не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів субєкта оподаткування у якості обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від 13 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко