Court ruling № 97433085, 03.06.2021, Frankivskyi District Court of Lviv City

465/6236/20

2/465/2803/21

Ухвала

про самовідвід

"03" червня 2021 р. м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Кузь В.Я., розглянувши матеріали позовної заяви акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся в суд із позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2020 року подану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, допущених при її подачі, який не може перевищувати десять днів з дня отримання позивачем копії ухвали.

Підстави такого рішення викладені в ухвалі. Зокрема, в позовній заяві позивач вказує адресу відповідача: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області за Вх.24296/20 від 15.10.2020р., відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 16.02.2016р. у місто Київ.

Зважаючи на дану обставину, в суду були відсутні підстави вважати, що справа підсудна Франківському районному суду м. Львова.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2020р. матеріали позовної заяви акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2020р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.06.2021р. справу передано судді Кузю В.Я. для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вважаю, що як суддя, підлягаю самовідводу з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу від 28.10.2020р. про залишення позовної заяви без руху, суд виходив з того, що були відсутні підстави вважати цивільну справу підсудною Франківському районному суду м. Львова, оскільки згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області відповідач з 16.02.2016р. знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , тобто останнє відоме місце проживання є м. Київ.

Крім того, до позовної заяви не долучена копія паспорту відповідача з відміткою про реєстрацію місця проживання, а за змістом анкети - заяви до договору про надання банківських послуг, така підписана відповідачем 12.02.2018р., тобто через два роки після зняття відповідача з реєстрації за адресою, зазначеною в позовній заяві.

Моє ставлення, як судді, до даної позовної заяви уже висловлене у скасованій ухвалі, а відтак, даний факт є тією обставиною, що викликатиме сумнів у моїй неупередженості при повторному її вирішенні, та відповідно до п. 5 ч.1 ст.36 ЦПК України, є підставою для самовідводу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартиненко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Приймаючи дане рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю також на положення п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, де зазначається, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Отже, з метою виключення підстав та мотивів учасників судового провадження для сумніву у безсторонності, неупередженості чи об`єктивності під час розгляду справи, заявляю самовідвід та вважаю, що заява про самовідвід судді Кузя В.Я. підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд –

постановив:

Самовідвід судді Кузя В.Я. при розгляді цивільної справи за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.

Матеріали судової справи №465/6236/20 (судове провадження № 2/465/2803/21) передати до загальної канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Кузь